ПОСТАНОВА
Іменем України
25 березня 2021 року
Київ
справа №807/921/16
адміністративне провадження №К/9901/34723/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року у складі головуючого судді Гаврилко С.Є., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року у складі колегії суддів: Старунського Д.М., Багрія В.М., Рибачука А.І., у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. 22 липня 2016 року до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області, в якій просив суд визнати протиправною та скасувати вимогу ДПІ у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) від 05.07.2016 №Ф-657-17 у розмірі 5781,06 грн.
2. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року, адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу задоволено.
2.1. Визнано протиправною та скасовано вимогу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) від 05 липня 2016 року за № Ф-657-17 у розмірі 5781,06 грн.
2.2. Присуджено на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 551, 20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:
3.1. Відповідно до копії Пенсійного посвідчення за № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було призначено пенсію - за вислугою років (а. с. 55-57).
3.2. Згідно з Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 29 січня 2015 року проведено державну реєстрацію ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця (а. с. 14).
3.3. Відповідно до Витягу з реєстру платників єдиного податку 01 лютого 2015 року позивач перейшов на спрощену систему оподаткування та обрав 1 групу платника єдиного податку зі ставкою 10 відсотків до розміру мінімальної заробітної плати (а.с. 16).
3.4. Під час судового розгляду встановлено, що 05 липня 2016 року ДПІ у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за № Ф-657-17 на суму 5781,06 грн (а. с. 13).
3.4. Відповідно до розрахунку, що наданий відповідачем 07 лютого 2017 року (а.с. 63), єдиний внесок нараховано відповідачем за період лютий-грудень 2015 року та січень-березень 2016 року, а саме: лютий, березень 2015 року - 845,30 (422,65х2) грн.; квітень-червень 2015 року - 1267,95 (422,65х3) грн; липень-вересень 2015 року - 1323,47 (422,65х2+478,17) грн; жовтень-грудень 2015 року - 1434,51 (422,65х3) грн. Всього за період лютий-грудень 2015 року відповідачем нараховано єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 4871, 23 грн. За січень-березень 2016 року відповідачем нараховано єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 909,83 (303,16х3) грн.
4. Суди першої та апеляційної інстанцій при прийнятті рішень у справі зазначили, що фізичні особи - підприємці, яким призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України №2262-ХІІ, не є пенсіонерами за віком в розумінні осіб, що звільняються від сплати за себе єдиного внеску на підставі частини четвертої статті 4 Закону України №2464-VІ, тобто такі особи повинні нараховувати та сплачувати за себе єдиний внесок на загальних підставах.
4.1. Водночас, судами зауважено, що відповідно до пункту 10 Розділу IV Інструкції №449 (у редакції, що діяла у 2016 році), обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного соціального внеску, звітності, що подається платниками до органу доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок; інших підстав для обчислення єдиного внеску органами доходів та зборів не передбачено, зокрема обчислення шляхом коригування облікових даних інформаційної системи із занесенням суми єдиного внеску у розмірі 5781,06 грн вказаною Інструкцією на передбачено.
4.2. Аналізуючи вищевказане, суди дійшли висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 05 липня 2016 року № Ф-657-17 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 5781,06 грн є неправомірною та такою, що підлягає скасуванню з підстав недотримання відповідачем приписів Інструкції №449 щодо обчислення єдиного внеску органом доходів та зборів.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Ужгородська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
5.1. Скаржник указує, що згідно з п. 3 розділу VІ Інструкції Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування орган доходів і зборів надсилає платнику вимогу про сплату боргу, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
5.2. При цьому зауважує, що сума у розмірі 5871,06 грн сплачена позивачем в повному обсязі, що підтверджується обліковими картами, що містяться в матеріалах справи.
6. Позивачем до Суду подано заперечення на касаційну скаргу, в яких останній вказує на безпідставність викладених в ній доводів.
6.1. Позивач вважає спірну вимогу незаконною, адже, на його думку, винесенню вимоги передує проведення відповідної перевірки.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
9. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
10. Відповідно до статті 4 частини 1 пункту 4 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі по тексту - Закон України № 2464-VI), платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
11. Відповідно до статті 6 частини 2 пункту 1 Закону України № 2464-VI, платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та у повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний внесок.
12. Відповідно до статті 7 частини 1 пункту 3 Закону України № 2464-VI, для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, базою нарахування єдиного внеску є суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
13. Відповідно до статті 4 частини 4 Закону України № 2464-VI, особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.
14. Так, Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі по тексту - Закон України № 1058-IV) передбачені такі види пенсійних виплат, як пенсія за віком, пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства) та пенсія у зв`язку з втратою годувальника (стаття 9).
15. Статтею 1 Закону України № 1058-IV встановлено, що пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
16. Право чоловіків на пенсію за віком, що передбачене частиною першою статті 12 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" та частиною першою статті 26 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-ІV (у відповідних редакціях), пов`язується, зокрема, з досягненням 60 річного віку.
17. Згідно зі статтею 1 Закону України № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі по тексту - Закон України № 2262-ХІІ), особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
18. Відповідно до пункту "б" статті 12 Закону України № 2262-ХІІ, право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, інші особи, зазначені у пунктах "б" - "д" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України