ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2021 року
м. Київ
справа № 816/2425/16
адміністративне провадження № К/9901/18624/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - судді Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу №816/2425/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Транс - Груп" до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Управління Держпраці у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Подобайло З.Г., суддів: Григорова А.М., Тацій Л.В.,
в с т а н о в и в :
У грудні 2016 року ТОВ "АС Транс-Груп" звернулось до суду з позовом до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови від 23.11.2016 № 16-01-234/1069-239.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що перелічені у приписі особи працювали у нього та отримували заробітну плату з розрахунку мінімальної заробітної плати та з таким розміром оплати праці погодились при прийнятті на займану посаду. Вказує також, що відповідачем проведено перевірку з порушенням вимог порядку призначення позапланової перевірки, оскільки підставою для її проведення слугували листи Державної служби України з питань праці, що не відповідає вимогам частини 1 статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову, якою позов задоволено.
Суди встановили, що в період з 08.11.2016 по 16.11.2016 головним державним інспектором Управління Держпраці у Полтавській області Носатченком А.С. проведено перевірку додержання ТОВ "АС Транс-Груп" законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт від 23.11.2016 №16-01-234/1069 .
Перевіркою встановлені порушення позивачем, крім іншого, статті 96 КЗпП та частини третьої статті 6 Закону України "Про оплату праці", а саме: при встановленні окладів і нарахуванні заробітної плати не враховані міжпосадові (міжкваліфікаційні) співвідношення. Так, згідно штатного розкладу, введеного в дію 01.05.2016, та відомостей про нарахування заробітної плати за період травень - жовтень 2016, слюсарю ОСОБА_1 , механіку ОСОБА_2 , інженеру з охорони праці ОСОБА_3 та водіям: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , нарахування заробітної плати здійснено виходячи з розміру посадового окладу 1450 грн.
16.11.2016 відповідачем винесено припис № 16-01-234/1069-901 про усунення вищевикладених порушень та надано строк до 16 грудня 2016 року для надання письмового підтвердження їх усунення.
Листом від 15.12.2016 №25 позивач повідомив про незгоду в частині встановлених порушень та намір оскаржити факт їх встановлення .
Крім того, 23.11.2016 начальником Управління Держпраці у Полтавській області Щербак С.Л. винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №16-01-234/1069-239, якою на позивача на підставі абзацу четвертого частини 2 статті 265 КЗпП накладено штраф у сумі 188500 грн.
Вважаючи вказану постанову необґрунтованою, Товариство звернулося до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наявності встановлених перевіркою порушень позивачем вимог статті 96 КЗпП та частини третьої статті 6 Закону України "Про оплату праці" та наявністю права у відповідача на проведення перевірки.
Апеляційний суд скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, мотивував своє рішення тим, що відповідачем не дотримано порядок призначення позапланової перевірки, відповідно, і відсутні правові наслідки такої перевірки у вигляді прийняття оскаржуваної постанови від 23.11.2016 № 16-01-234/1069-239.
Відповідач не погодився із рішенням суду апеляційної інстанції і подав касаційну скаргу з вимогами про його касування та залишення в силі постанови суду першої інстанції.
У касаційній скарзі зазначає, що відповідно до частини другої статті 2 Закону України від 05.04.2007 N 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) його дія не поширюється на відносини, зокрема, що виникають під час здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, а тому, на думку скаржника, посилання апеляційного суду на порушення норм вказаного Закону є необґрунтованим.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Верховний Суд переглянув судове рішення у межах касаційної скарги, з`ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про наявність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Конвенції Міжнародної організації праці N 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 N 1985-IV "Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці N 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі" (далі - Конвенція Міжнародної організації праці) система інспекції праці на промислових підприємствах застосовується до всіх підприємств, щодо яких інспектори зобов`язані забезпечити застосування правових норм щодо умов праці та охорони працівників під час їхньої роботи.
Пунктом а статті 3 вказаної Конвенції визначено, що завданнями системи інспекції праці є забезпечення застосування правових норм у галузі умов праці та охорони працівників під час їхньої роботи, як наприклад, норм щодо тривалості робочого дня, заробітної плати, безпеки праці, охорони здоров`я і добробуту, використання праці дітей і підлітків та з інших подібних питань, у тій мірі, в якій інспектори праці повинні забезпечувати застосування таких норм.
Будь-які інші обов`язки, які можуть бути покладені на інспекторів праці, не повинні заважати їм ефективно виконувати їхні основні обов`язки або якимось чином завдавати шкоди авторитетові та неупередженості, які потрібні інспекторам у їхніх відносинах з роботодавцями та працівниками (частина друга статті 3 Конвенції Міжнародної організації праці).
Статтею 12 Конвенції Міжнародної організації праці передбачено, що інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: а) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та с) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: і) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; іі) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; ііі) зобов`язувати вивішувати об`яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; іv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.
Тобто, Конвенція визначає безумовне дискреційне повноваження інспектора самостійно приймати рішення щодо необхідності проведення інспектування того чи іншого роботодавця для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.
Так, відповідно до частини першої та другої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.
За змістом абзацу другого частини першої статті 39 Закону України від 14.10.92 N 2694-XII "Про охорону праці" посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, мають право безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об`єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійс