ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2021 року
м. Київ
справа № П/811/1345/16
адміністративне провадження № К/9901/30307/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №П/811/1345/16
за позовом Олександрійської міської ради до Державного реєстратора Управління Держгеокадастру в Олександрійському районі Кіровоградської області Донченка Ярослава Олександровича, треті особи: Приватне підприємство «Гео-Кадастровий Центр», ОСОБА_1 , про визнання протиправними дій та скасування державної реєстрації земельної ділянки, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Олександрійської міської ради на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2016 року, ухвалену у складі головуючого судді Брегея Р.І., та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року, постановлену колегією суддів у складі: головуючого судді Лукманової О.М., суддів: Божко Л.А., Кругового О.О.,
в с т а н о в и в :
У жовтні 2016 року Олександрійська міська рада звернулася до суду з позовом до Державного реєстратора Управління Держгеокадастру в Олександрійському районі Кіровоградської області Донченка Я.О., треті особи - ОСОБА_1 , ПП «Гео-Кадастровий центр», в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо проведення 31.03.2016 державної реєстрації земельної ділянки, площею 0,1138 га за кадастровим номером 3510300000:15:745:0003, яка призначена для садівництва та знаходиться на бувших відвалах Байдаківського вуглерозрізу (біля СГТ «Черемшина») та скасувати вищевказану державну реєстрацію.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
Суди встановили, що 01.07.2015 ОСОБА_1 звернувся до Олександрійської міської ради Кіровоградської області з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва, площею 0,1138 га, на бувших відвалах Байдаківського вуглерозрізу (біля СГТ «Черемшина»), м. Олександрія, Кіровоградська область. До заяви було додано копії паспорту та ідентифікаційного номера ОСОБА_1 , графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки, схема зовнішніх меж земельної ділянки, копія посвідчення учасника бойових дій.
Заява з додатками одержана Олександрійською міською радою 08.07.2015 та зареєстрована за вхідним №25.
Проте, Олександрійська міська рада у місячний строк не розглянула заяву ОСОБА_1 і не надала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та не надала мотивовану відмову у його наданні, у зв`язку з чим, ОСОБА_1 , керуючись «принципом мовчазної згоди» уклав з ПП «Гео-Кадастровий центр» договір №17/09 на розроблення проектно-технічної документації із землеустрою, за яким ПП «Гео-кадастровий центр» зобов`язалося розробити проект землеустрою щодо відведення вказаної вище земельної ділянки.
03.09.2015 ОСОБА_1 направив Олександрійській міській раді повідомлення про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,1138 га на бувших відвалах Байдаківського вуглерозрізу (біля СГТ «Черемшина») м. Олександрія, до якого було додано копію договору на розроблення проектно-технічної документації із землеустрою та копію заяви. Повідомлення з додатками Олександрійською міською радою одержано 09.09.2015 та зареєстровано за вхідним номером 242.
У жовтні 2015 року ПП «Гео-Кадастровий центр» було виготовлено проект землеустрою та у березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до державного кадастрового реєстратора із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки.
31.03.2016 Державним реєстратором Управління Держгеокадастру в Олександрійському районі Кіровоградської області Донченком Я.О. проведено реєстрацію земельної ділянки згідно поданого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва.
Олександрійська міська рада, вважаючи, що при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки відповідачем було порушено вимоги Закону України «Про Державний земельний кадастр», зокрема, статтю 24, згідно з якою державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи, звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суди виходили з того, що міська рада допустила протиправну бездіяльність щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 в межах місячного строку, який встановлений приписами ч.3 ст.123 ЗК України, а тому останній правомірно самостійно замовив проект землеустрою та подав документи на її реєстрацію. Суди зазначили, що державна реєстрація земельної ділянки була здійснена з додержанням вимог ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відповідно до заяви, поданої ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із такими рішеннями судів, позивач оскаржив його у касаційному порядку. Просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове, яким позов задовольнити.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про на таке.
Так, суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу по суті, виходили з того, що цей спір є адміністративним.
Проте, Колегія суддів з такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується з огляду на таке.
Вимогами у цій справі є визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва, що пов`язано з порушенням права комунальної власності територіальної громади міста Олександрія іншою особою, за заявою якої проведено таку реєстрацію.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини другої статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС у чинній редакції, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Водночас помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило майнового, приватного права чи інтересу.
За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Так, відповідно до статті 172 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки ч