ПОСТАНОВА
Іменем України
24 березня 2021 року
Київ
справа №826/6671/16
адміністративне провадження №К/9901/20672/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі колегії суддів Федорчука А.Б., Кобилянського К.М., Мазур А.С. від 05.10.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є., Кузьмишиної О.М. від 20.12.2016,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2016 року ОСОБА_1 (далі по тексту також ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, Міністерства оборони України (далі по тексту також Департамент, Міноборони відповідно, відповідачі), у якому просив:
- визнати протиправною відмову Департаменту щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2015, статті 16 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975;
- визнати право позивача відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2015, підпункту 4 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та частини третьої пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 на отримання одноразової грошової допомоги в зв`язку з встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при випробуванні ядерної зброї;
- зобов`язати Департамент фінансів Міністерства оборони України виплатити одноразову грошову допомогу позивачу в зв`язку з встановленням МСЕК інвалідності другої групи з 06.04.2015 в розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності другої групи.
2. У позовній заяві наводились аргументи про те, що дії Департаменту стосовно невиплати позивачу одноразової грошової допомоги на підставі Постанови Київського апеляційного адміністративного суду, інваліду 2-ої гр. є незаконними та такими, які грубо порушують права позивача, передбачені та гарантовані частиною другою статті 3, статтями 8, 22, 24, 46, 92 Конституції України, підпунктами 4, 5 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016, позов задоволено частково.
4. Відповідно до резолютивної частини вищевказаної постанови суду першої інстанції, визнано протиправною відмову Департаменту фінансів Міністерства оборони України щодо права ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2015 ,статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975. Зобов`язано Міністерство оборони України виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 в зв`язку з встановленням МСЕК інвалідності другої групи з 06.04.2015 відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності другої групи. В іншій частині позову відмовлено.
5. Ухвалюючи такі судові рішення в частині задоволених позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що право на отримання одноразової грошової допомоги набувається у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності та не ставиться в залежність від первинного чи вторинного встановлення такої інвалідності.
6. Оскільки інвалідність ІІ групи була встановлена позивачу після набрання чинності відповідних правових норм Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, які передбачають право на отримання спірної одноразової грошової допомоги, то ці акти законодавства поширюються на спірні правовідносини і підлягають застосуванню.
7. Суди також звертали увагу на те, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2015 у справі № 759/12970/15-а, підтверджено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статей 16, 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.
8. При цьому, враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що належним і ефективним способом відновлення порушеного права, у даному конкретному випадку, є саме зобов`язання Міноборони виплатити ОСОБА_1 спірну грошову допомогу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями в частині задоволених позовних вимог, Міноборони подано касаційну скаргу в якій відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх у вищенаведеній частині скасувати та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.10.1989 ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас з посади старшого викладача кафедри радіотехніки Київського вищого військового авіаційного інженерного училища та 20.08.2001 йому встановлено третю групу інвалідності у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби при випробуванні ядерної зброї.
11. Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №0422530 ОСОБА_1 з 06.04.2015 встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання, що пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при випробуванні ядерної зброї.
12. Позивач звернувся до військового комісара Київського міського військового комісаріату з заявою від 14.05.2015 щодо оформлення відповідних документів на отримання одноразової грошової допомоги по інвалідності, до якої були додані: копія довідки МСЕК від 09.04.2015, копія посвідчення ветерана війни-інваліда війни 2-ої групи, копія довідки страхової компанії «Оранта».
13. Листом від 28.05.2015 №4985 військовим комісаріатом Київського міського військового комісаріату було повідомлено ОСОБА_1 , що право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 у нього відсутнє, оскільки на день звільнення з військової служби (31.10.1989) та на даний час не існує правової норми, яка б давала право на отримання одноразової грошової допомоги.
14. Таку відмову ОСОБА_1 оскаржив у судовому порядку.
15. Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 16.09.2015 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
16. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2015 у справі №759/12970/15-а, постанову Святошинського районного суду м. Києва від 16.09.2015 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано відмову Київського міського військового комісаріату ОСОБА_1 щодо отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» - протиправною та зобов`язано Київський міський військовий комісаріат оформити документи на отримання ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в зв`язку з встановленням МСЕК інвалідності другої групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з 06.04.2015 відповідно до пункту 6 «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
17. Позивачем 05.11.2015 подано до військового комісара Київського міського військового комісаріату заяву про прийняття документів відповідно до рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2015 у справі №759/12970/15-а на отримання одноразової грошової допомоги в зв`язку з встановленням МСЕК інвалідності другої групи внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з 06.04.2015 та направити документи на розгляд до Департаменту фінансів Міністерства оборони України на розгляд.
18. Листом №11051 від 10.11.2015 військовий комісар Київського міського військового комісаріату повідомив позивача, що подані ним документи направлено на розгляд комісії щодо виплати одноразової грошової допомоги в зв`язку з визнанням інвалідності 2 групи (огляд повторний) в 2015 році, захворювання пов`язане з виконанням обов`язків при випробуванні ядерної зброї.
19. Військовий комісар Київського міського військового комісаріату листом від 02.12.2015 №11844 повідомив позивача, що Департамент фінансів за вихідним від 27.11.2015 №248/3/6/3614 повернув документи позивача до Київського міського військового комісаріату та повідомив, що дія законодавчих та нормативно-правових актів на позивача не поширюється то і підстав для розгляду поданих документів не вбачається.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
20. У касаційній скарзі відповідач наполягає на тому, що позивач не має права на отримання спірної одноразової грошової допомоги, оскільки вищу групу інвалідності йому встановлено після спливу дворічного строку, визначеного частиною четвертою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», і пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.
21. Скаржник наполягає й на тому, що ОСОБА_1 не є особою, на яку поширюються вимоги вищевказаних актів законодавства, оскільки він не підпадає під визначення військовослужбовця, наведеного у частині першій статті 5 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
22. Зокрема, Міноборони наголошує, що під час розгляду цієї справи у судах попередніх інстанцій позивачем не було надано до суду жодного доказу, який підтверджував би факт проходження ним військової служби у Збройних Силах України або його статус військовослужбовця іншого, утвореного відповідно до законів України військового формування та правоохоронного органу спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної спеціальної служби зв`язку та захисту інформації України.
23. Також, відповідач звертає увагу й на те, що установленими судами попередніх інстанцій обставин справи не підтверджено проходження позивачем служби у резерві станом на момент встановлення йому інвалідності ІІ групи.
24. Окрім цього, у касаційній скарзі наводяться аргументи про те, що Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, набрав чинності з 01.01.2014, а тому не може поширюватись на спірні правовідносини, оскільки звільнення ОСОБА_1 з військової служби відбулось до цієї дати - у 1989 році.
25. Вказує скаржник і на те, що суди попередніх інстанцій, обравши належним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 зобов`язання виплатити йому спірну одноразову грошову допомогу, перебрали на себе повноваження Міноборони.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Так, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (застосовується Верховним Судом у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), а також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
27. Дія цього Закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей (частина перша статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
28. Чинна, станом на час первинного встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності у 2001 році, редакція статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачала, що військовослужбовці, а також військовозобов`язані, призвані на збори, підлягають державному обов`язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.
29. Законом України від 03.11.2006 №328-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» статтю 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено у новій редакції, яка діяла з 01.01.2007 по 01.01.2014, та якою було введено поняття «одноразова грошова допомога».
30.