ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
17 березня 2021 року
Київ
справа №800/372/16
адміністративне провадження №А/9901/74/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючого судді: Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
За участю:
Секретаря судового засідання: Томах О.О.,
учасників справи:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Сорокового Д.А.,
представника відповідача - Нарольської Т.С.,
представника відповідача 2 - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції (правонаступник Вища рада правосуддя), Президента України про визнання протиправними дій Вищої ради юстиції, визнання незаконним та скасування рішення Вищої ради юстиції від 15 вересня 2016 року та Указу Президента України від 29 вересня 2016 року № 425/2016 (в частині), -
ВСТАНОВИВ:
У липні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) на підставі статті 1711 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (у редакції до 15 грудня 2017 року) звернулася до Вищого адміністративного суду України (далі - ВАС України) з адміністративним позовом до Вищої ради юстиції (далі - відповідач 1, ВРЮ, правонаступник Вища рада правосуддя, ВРП), Президента України (далі - відповідач, 2), в якому (з урахуванням заяв: про зміну позовних вимог від 19 вересня 2016 року (враховуючи закриття провадження у справі в частині позовних вимог ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 вересня 2016 року), про збільшення позовних вимог від 29 вересня 2016 року та про уточнення позовних вимог від 20 жовтня 2016 року) просила суд:
- визнати протиправними дії Вищої ради юстиції щодо прийняття рішення від 15 вересня 2016 року "Про внесення подання Президентові України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Печерського районного суду м. Києва у зв`язку з порушенням присяги судді", за результатами розгляду дисциплінарної справи, відкритої за нерозглянутими Тимчасовою спеціальною комісією з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - Тимчасова спеціальна комісія, ТСК) заявами ОСОБА_2 від 9 грудня 2014 року та прокурора Печерського району м. Києва ОСОБА_3 від 12 грудня 2014 року стосовно судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ;
- визнати незаконним та скасувати рішення Вищої ради юстиції від 15 вересня 2016 року "Про внесення подання Президентові України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Печерського районного суду м. Києва у зв`язку з порушення присяги судді" за результатами розгляду дисциплінарної справи, відкритої за нерозглянутими ТСК заявами ОСОБА_2 від 9 грудня 2014 року та прокурора Печерського району м. Києва ОСОБА_3 від 12 грудня 2014 року стосовно судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ;
- визнати незаконним та скасувати Указ Президента України від 29 вересня 2016 року № 425/2016 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Печерського районного суду м. Києва у зв`язку з порушенням присяги судді (том 1 а.с. 93-100, 188-189, том 4 а.с.184).
В обґрунтування підстав позову ОСОБА_1 вказує на такі обставини:
- матеріали за заявами ОСОБА_2 та прокурора Печерського району м. Києва ОСОБА_3 передані ТСК 13 травня 2016 року на розгляд Вищої ради юстиції несвоєчасно, після закінчення повноважень ТСК (повноваження закінчилися 12 червня 2015 року) (стаття 4 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 8 квітня 2014 року № 1188-VII, далі - Закон № 1188-VII);
- Вища рада юстиції не є уповноваженим законом органом щодо здійснення дисциплінарного провадження стосовно неї як судді місцевого суду, оскільки відповідно до статті 94 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI) таким органом є Вища кваліфікаційна комісія суддів України;
- справи про адміністративні правопорушення, яких стосуються заяви ОСОБА_2 та прокурора Печерського району м. Києва, не містять матеріалів, які свідчать про участь осіб в масових акціях протесту в період з 21 листопада 2013 року до 11 квітня 2014 року, що виключає підстави спеціальної перевірки (щодо ОСОБА_1 ), передбачені пунктом 4 частини 1 статті 3 Закону № 1188-VII;
- прокурор Печерського району м. Києва ОСОБА_3 не є уповноваженим суб`єктом ініціювати спеціальну перевірку судді відповідно до Закону № 1188-VII, та не довів наявність підстав звернення з заявою;
- заява прокурора Печерського району м. Києва передана на розгляд члену Вищої ради юстиції ОСОБА_4 поза процедурою автоматизованого порядку розподілу заяв, скарг, матеріалів між членами Вищої ради юстиції, а тільки з підстав попереднього визначення його доповідачем за заявою ОСОБА_2 ;
- приймаючи ухвалу про відкриття дисциплінарної справи 30 червня 2016 року, Вища рада юстиції порушила вимоги статті 58 Конституції України, оскільки застосувала норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції від 7 липня 2010 року, тоді як мала керуватися нормами цього Закону в редакціях від 22 січня 2014 року та від 2 лютого 2014 року, які діяли на дати ухвалення суддею ОСОБА_1 постанов у справах про адміністративні правопорушення;
- в порушення вимог статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР позивача не було запрошено на засідання Вищої ради юстиції, яке відбулося 30 червня 2016 року, та на якому було прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження стосовно неї; Регламент Вищої ради юстиції, затверджений рішенням від 30 липня 2015 року № 355/15-15, яким встановлено, зокрема, процедуру проведення засідань Вищої ради юстиції та її Дисциплінарної секції, суперечить вище зазначеній статті;
- рішення від 15 вересня 2016 року прийнято з порушенням процедури таємниці голосування з огляду на присутність члена Вищої ради юстиції ОСОБА_4 , доповідача по дисциплінарному провадженню в нарадчій кімнаті;
- рішення від 15 вересня 2016 року прийнято за участю в голосуванні Голови Вищої ради юстиції Бенедисюка І.М., членів Вищої ради юстиції Мамонтової І.Ю., Романюка Я.М., які прямо або побічно зацікавлені у притягненні ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності;
- Указ Президента України від 29 вересня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Печерського районного суду м. Києва прийнято на підставі рішення Вищої ради юстиції від 15 вересня 2016 року, а тому його скасування є похідним від скасування рішення Вищої ради юстиції (том 1 а.с. 10-23, 93-100).
Постановою Вищого адміністративного суду України від 6 березня 2017 року у задоволенні позову відмовлено (том 5 а.с. 83).
Відмовляючи в задоволенні позову, Вищий адміністративний суд України, посилаючись на правомірність прийнятого Вищою радою юстиції рішення зробив висновок про:
1) дотримання Вищою радою юстиції автоматизованого розподілу заяв, які передані від ТСК для розгляду члену ВРЮ ОСОБА_4; 2) правомірність розгляду ВРЮ, як повноважним органом на підставі вимог Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» вказаних заяв за загальною процедурою; 3) правильність висновку Вищої ради юстиції про кваліфікацію дій судді, як порушення присяги, у зв`язку з вчиненням дій, які викликають сумнів у її об`єктивності, неупередженості та незалежності, через що принижують авторитет судової влади та про наявність підстав для внесення подання Президентові України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді. Такі висновки базуються на процесуальних порушеннях, допущених суддею при розгляді справ про адміністративні правопорушення, які є предметом перевірки за заявами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (зокрема: недоліки рапортів та протоколів про адміністративні правопорушення, заперечення особами не тільки своєї вини, а й події правопорушення, підтвердженням чого є, зокрема скасування постановами Апеляційного суду м. Києва від 27 лютого 2014 року, від 18 березня 2014 року та від 19 травня 2014 року постанов Печерського районного суду м. Києва від 22 січня 2014 року, від 28 січня 2014 року та від 15 січня 2014 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 із закриттям провадження у справах на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КпАП у зв`язку з відсутністю в їх діях складу адміністративного правопорушення та події адміністративного правопорушення; 4) рішення ВРЮ прийнято з дотриманням таємниці голосування; 5) суд зробив висновок, що постанови у справах про адміністративні правопорушення були ухвалені щодо учасників масових акцій протесту на підставі показань свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та наявності факту звільнення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 від відповідальності на підставі вимог Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21 лютого 2014 року № 743-VII. Суд посилався на недоведеність позивачем заангажованості та політичної складової членів ВРЮ відносно судді ОСОБА_1 .
Не погодившись з постановою Вищого адміністративного суду України від 6 березня 2017 року, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України з заявою про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 1 статті 237 КАС України, а саме порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу (в редакції до 15 грудня 2017 року) (том 5 а.с. 103-127).
В доводах заяви про перегляд ОСОБА_1 вказала на порушення Вищим адміністративним судом України норм матеріального права та процесуального права, а саме, неврахування того, що:
- Вища рада юстиції не є уповноваженим органом щодо здійснення дисциплінарного провадження стосовно неї, як судді місцевого суду, оскільки відповідно до частини 5 статті 2 Закону України Закону № 1188-VII розгляд заяв, переданих від ТСК до ВРЮ проводиться за загальною процедурою, а відповідно до статті 85 Закону № 2453-VI за загальною процедурою уповноваженим органом щодо здійснення дисциплінарного провадження стосовно неї, як судді місцевого суду, є Вища кваліфікаційна комісія суддів України. Таке законодавче обґрунтування відповідає листу Вищої ради юстиції від 25 травня 2016 року № М-992/0-14-6334/0/9-16 за підписом Заступника голови ВРЮ Муравйова О.В.; рішенню Вищої ради юстиції від 9 червня 2016 року № 1170/0/15-16 щодо судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області Безуматова Михайла Вікторовича ; рішенню Вищої ради юстиції від 26 травня 2016 року № 1078/0/15-16; рішенню Вищої ради юстиції від 24 березня 2016 року № 683/0/15-16.
- відсутні підстави для проведення перевірки позивача з урахуванням вимог пункту 4 частини 1 статті 3 Закону № 1188-VII за відсутності в постановлених нею рішеннях доказів участі осіб в масових акціях протесту; прокурор не є належним суб`єктом звернення з відповідною заявою до ТСК;
- Вища рада юстиції в порушення статті 93 Закону № 2453-VI передала заяву прокурора ОСОБА_3 щодо перевірки судді ОСОБА_1 без застосування автоматизованого розподілу між членами ВРЮ; вказана заява в порушення пункту 56 регламенту ВРЮ об`єднана з заявою ОСОБА_2 до відкриття дисциплінарних проваджень окремо по кожній з заяв;
- матеріали справ отримані ВРЮ від ТСК з порушенням, оскільки передані супровідним листом від 7 квітня 2016 року № 4787/0/9-16 за підписом Соловйової М.М., коли строк повноважень ТСК закінчився;
- за аналогічними обставинами, які викладені в скаргах ОСОБА_2 та прокурора ОСОБА_3 - ВРЮ прийнято 17 березня 2016 року рішення про відмову у внесенні подання про звільнення ОСОБА_11 з посади судді Бобринецького районного суду Кіровоградської області у зв`язку з порушенням присяги судді, а рішеннями від 28 січня 2016 року № 216/0/15-16 та від 28 січня 2016 року № 217/0/15-16 відмовлено у внесенні подання до Верховної ради України про звільнення ОСОБА_12 з посади судді Ленінського районного суду м. Кіровограда у зв`язку з порушенням присяги судді, та ОСОБА_13 з посади судді Подільського районного суду м. Києва у зв`язку з порушенням присяги судді;
- ухвалюючи рішення ВРЮ не доведено наявність в діях судді ОСОБА_1 кваліфікуючих ознак порушення присяги судді, передбачених статтею 32 Закону № 22/98-ВР (в редакції на час прийняття ОСОБА_1 постанов);
- посилалася на упередженість щодо неї членів Вищої ради юстиції;
- в порушення вимог статті 32 Закону Закону № 22/98-ВР позивача не було запрошено на засідання ВРЮ 30 червня 2016 року з розгляду питання відкриття чи відмови у відкритті дисциплінарної справи;
- на час прийняття рішення ВРЮ закінчився річний строк притягнення до дисциплінарної відповідальності, передбачений частинами 4, 5 статті 87 Закону № 2453-VI.
Позивач просила суд задовольнити заяву, скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 6 березня 2017 року, та ухвалити нове рішення про задоволення позову (том 5 а.с. 103-127).
6 квітня 2017 року на адресу Верховного Суду України, а також 04 травня 2018 року на адресу Верховного Суду були надіслані доповнення до заяви про перегляд, в яких скаржником більш детально перелічені вищевказані процедурні порушення, допущені ВРЮ під час дисциплінарного провадження (том 5 а.с. 149-157, том 6 а.с. 212-225). В надісланих на адресу суду 11 лютого 2020 року та 2 грудня 2020 року письмових поясненнях до заяви про перегляд заявниця посилалася на неповноважний склад суду, який прийняв оскаржуване рішення, оскільки суддя Олендер І.Я., який входив до складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України в день авторозподілу даної справи 16 вересня 2016 року був вихідний (том 7 а.с. 43-56, 185-204).
В надісланому на адресу суду відзиві від 2 січня 2020 року на заяву про перегляд (з врахуванням відзиву від 18 березня 2020 року) представник ВРП зазначив, що підстави для задоволення вимог заявника відсутні, оскільки постанова Вищого адміністративного суду України від 6 березня 2017 року є законною і обґрунтованою, відповідає нормам матеріального права і процесуального права, відповідно підстав для її скасування немає (том 7 а.с. 124-132, 15-25).
28 лютого 2020 року на адресу Верховного Суду, через канцелярію, надійшли заперечення, надіслані представником Президента України на заяву про перегляд, в яких зазначено, що Указ від 29 вересня 2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Печерського районного суду м. Києва за порушення присяги прийнято на підставі чинного рішення Вищої ради юстиції від 15 вересня 2016 року, за поданням ВРЮ від 27 вересня 2016 року і позивачем взагалі не обґрунтовано вимоги до Президента України щодо підстав незаконності Указу, а лише зазначено, що Указ є незаконним з підстав, зазначених в позові до іншого відповідача. З врахуванням викладеного, просили суд відмовити у задоволенні заяви про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 6 березня 2017 року (том 7 а.с. 31-32).
Відповідно до пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України (у редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
На підставі пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України заяву про перегляд з матеріалами справи № 800/372/16 розпорядженням керівника апарату Верховного Суду України від 2 січня 2018 року № 4/0/19-18 передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 січня 2018 року для розгляду справи № 800/372/16 визначено судову колегію у складі суддів: Анцупова Т.О. (доповідач), Кравчук В.М., Стародуб О.П.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 травня 2019 року передано на розгляд колегії суддів: Васильєвої І.А. (головуючий суддя), Пасічник С.С., Юрченко В.П. (том 7 а.с. 2).
В судовому засіданні позивач та її представник підтримали доводи заяви про перегляд, просили скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 6 березня 2017 року та прийняти нову, якою задовольнити позов.
Представник Вищої ради правосуддя в судовому засіданні вказала на відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд та скасування постанови Вищого адміністративного суду України.
Представник Президента України в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені у заяві доводи (з врахуванням доповнень), відзив та заперечення відповідачів, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.
У цій справі встановлено, що ОСОБА_1 призначена на посаду судді Печерського районного суду м. Києва Указом Президента України від 19 листопада 2010 року № 1046.
У січні 2014 року суддею Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 розглянуті справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП), з ухваленням постанов про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців таких громадян: ОСОБА_2 (постанова від 15 січня 2014 року у справі № 757/809,14-п), ОСОБА_8 (постанова від 21 січня 2014 року у справі № 757/1424/14-п), ОСОБА_5 (постанова від 22 січня 2014 року у справі № 757/1423/14-п), ОСОБА_6 (постанова від 28 січня 2014 року у справі № 757/1654/14-п), ОСОБА_9 (постанова від 28 січня 2014 року у справі № 757/1661/14-п), ОСОБА_7 (постанова від 28 січня 2014 року у справі № 757/875/14-п).
До Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції 9 грудня 2014 року надійшла заява ОСОБА_2 та 12 грудня 2014 року заява прокурора Печерського району міста Києва ОСОБА_3 про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 8 квітня 2014 року № 1188-VII.
12 червня 2015 року повноваження ТСК закінчились, отже заяви не були розглянуті та передані в квітні 2016 року до ВРЮ.
Відповідно до частини п`ятої статті 2 Закону № 1188-VII заяви, щодо яких ТСК не встигла прийняти рішення до закінчення своїх повноважень, передаються до Вищої ради юстиції для продовження їх розгляду за загальною процедурою.
На виконання вимог Закону № 1188-VII вказані заяви відповідно до протоколів автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 13 травня 2016 року за унікальними номерами Л-3287/0/7-14 та 2940/0/8-15 були передані члену Вищої ради юстиції ОСОБА_4 для розгляду.
За наслідками перевірки наведених у заявах відомостей член Вищої ради юстиції ОСОБА_4 запропонував відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , про що складено висновок від 10 червня 2016 року (том 2 а.с. 7-12).
21 червня 2016 року Дисциплінарна секція Вищої ради юстиції ухвалила висновок, яким Вищій раді юстиції було рекомендовано постановити ухвалу про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 (том 2 а.с.1-6).
Вища рада юстиції 30 червня 2016 року постановила ухвалу про відкриття дисциплінарної справи стосовно вказаної судді (том 1 а.с. 244-248).
12 липня 2016 року дисциплінарна секція Вищої ради юстиції дійшла висновку рекомендувати Вищій раді юстиції прийняти рішення про внесення подання Президентові України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Печерського районного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги судді (том 1 а.с. 233-243).
Рішенням Вищої ради юстиції від 15 вересня 2016 року № 2279/0/15-16, прийнятим за результатами розгляду дисциплінарної справи, вирішено внести подання Президентові України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Печерського районного суду м. Києва за порушення присяги.
Такий висновок вмотивований тим, що, ухвалюючи постанови про притягнення до адміністративної відповідальності громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , вона допустила низку порушень, які повністю нівелювали встановлені законом гарантії, що унеможливлюють притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не вчиняла правопорушення, зокрема: на обґрунтування доведеності вини вказаних осіб у вчиненні правопорушення послалась на рапорти інспектора ДАІ та протоколи про адміністративні правопорушення, в яких не зазначено причину зупинки транспортних засобів; не встановила, чи були вимоги інспектора ДАІ щодо зупинки правомірними, тоді як відповідальність за ст. 122-2 КпАП може застосовуватися лише при наявності визначених законом підстав для зупинки транспортного засобу. Надаючи перевагу рапортам та протоколам про адміністративні правопорушення над поясненнями зазначених осіб, які не визнавали свою вину та заперечували факт руху за маршрутом та в той час, які зафіксовані в рапортах та протоколах, не взяла до уваги ідентичність змісту рапортів, складання їх за допомогою технічних засобів та очевидну відмінність підписів особи, від імені яких вони складені (інспектора ДАІ Козака В.А.). Складання протоколів не за місцем виявлення правопорушення, за збігом певного часу та особами, якими правопорушення не були особисто виявлені чи які спостерігали за правопорушенням; відсутність в них підписів особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (громадян ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ); ігнорувала пояснення зазначених осіб, що вони не чули і не бачили вимог про зупинку і що їх ніхто не переслідував, тоді як склад правопорушення за статтею 122-2 КпАП передбачає умисну форму вини; порушила презумпцію невинуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; застосувала найбільш суворий вид адміністративного стягнення, передбачений цією статтею. На думку Вищої ради юстиції, поведінка судді під час розгляду згаданих справ, порочить звання судді, викликає сумнів у її об`єктивності, неупередженості та незалежності.
З огляду на викладене, Вища рада юстиції дійшла висновку, що зазначені обставини свідчать про недотримання суддею Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 присяги судді, яка зобов`язує суддю об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов`язки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади, а отже, є підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади за порушення присяги.
27 вересня 2016 року Вищою радою юстиції направлено Президенту України подання за № 124/0/12-16 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді, на підставі якого Президентом України прийнято Указ від 29 вересня 2016 року № 425/2016 про звільнення (серед інших) ОСОБА_1 з посади судді Печерського районного суду м. Києва у зв`язку з порушенням присяги судді.
Надаючи оцінку викладеним у заяві про перегляд доводам, Суд керується наступним.
Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (стаття 6 КАС України).
Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 7 КАС України).
1. Щодо суб`єкту розгляду заяв про проведення перевірки.
Вищий адміністративний суд України, посилаючись на дотримання відповідачем, як повноважним суб`єктом розгляду заяв про проведення перевірки стосовно ОСОБА_1 , посилався на визначені статтею 2 Закону № 1188-VII обов`язкові умови передачі заяв до Вищої ради юстиції та їх розгляд за загальною процедурою, які є спеціальними в межах передбачених законом процедур.
Верховний Суд не може погодитись з таким висновком суду, з огляду на наступне.
11 квітня 2014 року набрав чинності Закон України від 8.04.2014 року «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» № 1188-VII, який згідно з його преамбулою визначає правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції як тимчасового посиленого заходу з використанням існуючих процедур розгляду питань про притягнення суддів судів загальної юрисдикції до дисциплінарної відповідальності і звільнення з посади у зв`язку з порушенням присяги з метою підвищення авторитету судової влади України та довіри громадян до судової гілки влади, відновлення законності і справедливості.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Закону № 1188-VII суддя суду загальної юрисдикції підлягає перевірці у разі прийняття ним одноособово або у колегії суддів рішень про накладення адміністративних стягнень на осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом, у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на підставі статті 122-2 КпАП за невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу та про залишення зазначених рішень без змін судом апеляційної інстанції в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 1188-VII перевірка суддів проводиться протягом одного року з дня формування ск