Постанова
Іменем України
03 березня 2021 року
м. Київ
справа № 175/1515/16-ц
провадження № 61-12256св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Новоолександрівська сільська рада Дніпропетровського району Дніпропетровської області,
особа, яка подала касаційну скаргу - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2020 року у складі судді Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його рідний дядько ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина, що складається з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Про смерть ОСОБА_4 він дізнався у листопаді 2014 року, проте у встановлений законом шестимісячний строк не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у звʼязку з відсутністю документів, які посвідчували його особу.
23 квітня 2015 року він отримав паспорт громадянина України, а 01 липня
2015 року подав заяву про прийняття спадщини. Однак, нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії з підстав пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Він є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4, оскільки спадкоємець за заповітом ОСОБА_5 помер, а ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з не наданням документів, які підтверджують факт родинних відносин із спадкодавцем.
Ураховуючи наведене, просив визначити йому додатковий чотиримісячний строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визначено ОСОБА_1 додатковий чотиримісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав зазначені позивачем обставини, зокрема ведення жебрацького способу життя до листопада
2014 року, відсутність постійного місця проживання та можливості дізнатись про смерть ОСОБА_4 до листопада 2014 року, відсутність паспорту та інших документів, що посвідчують його особу, отримання ним паспорта громадянина України лише 23 квітня 2015 року, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, що є підставою для визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, у березні 2017 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2017 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 22 серпня 2019 року, відмовлено у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2017 року та повернуто її заявнику.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_2 немає права на оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки ним не вирішувалися питання про її права та обов`язки, пов`язані з правом на спадкове майно після смерті ОСОБА_4, доказів на підтвердження родинних відносин між нею та спадкодавцем заявник не надала.
13 липня 2020 року ОСОБА_2 повторно подала апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2017 року.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2020 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2017 року відмовлено.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга подана після спливу строку, визначеного частиною другою статті 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Посилання заявника на те, що рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2020 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2020 року, встановлено родинні зв`язки між нею та спадкодавцем ОСОБА_4, не можуть вважатися поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки апеляційна скарга подана зі спливом значного часу після ухвалення рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У серпні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, у якій заявник просив скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2020 року та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 358 ЦПК України, зокрема пункт 1 частини другої цієї статті з огляду на те, що вона не була залучена до участі у справі, а оскаржуване судове рішення безпосередньо стосується її прав, як спадкоємця померлого ОСОБА_4 . Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2017 року її було виключено з числа відповідачів у справі. Після ухвалення оскаржуваного рішення, у встановлений законом десятиденний строк, вона подала апеляційну скаргу, однак ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 квітня
2017 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 22 серпня
2019 року, її було повернуто з підстав того, що вона не надала доказів на підтвердження факту родинних зв`язків зі спадкодавцем.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від
11 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2020 року, встановлено факт родинних відносин між нею та ОСОБА_4, зокрема встановлено, що вона є двоюрідною сестрою
ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отримавши постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2020 року засобами поштового зв`язку 09 липня 2020 року, вона протягом десятиденного строку подала апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2017 року у зазначеній справі.
Суд апеляційної інстанції також не урахував, що вона вживала всіх можливих дій для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції в межах встановленого законом строку, однак спочатку їй було повернуто апеляційну скаргу, з підстав відсутності доказів родинних відносин зі спадкодавцем ОСОБА_4, а коли вона такі докази надала - відмовлено у зв`язку з тривалим пропуском строку на апеляційне оскарження. Ураховуючи, що справа № 175/1662/17 за її позовом про встановлення факту родинних відносин розглядалась у судах з 2017 року, остаточне судове рішення ухвалено у червні 2020 року, а тому вона не мала можливості подати апеляційну скаргу раніше.
У вересні 2020 року до Верховного суду надійшли заперечення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 на касаційну скаргу, у яких позивач просив суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2020 року залишити без змін.
Заперечення мотивовані посиланням на те, що 20 травня 2015 року
нотаріус відмовив ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 у зв`язку з відсутністю доказів на підтвердження факту родинних відносин із спадкодавцем. З червня 2015 року по травень
2017 року ОСОБА_2 подавала заяви в порядку окремого провадження про встановлення факту родинних відносин та позов про визнання постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій незаконною, її скасування та зобов`язання вчинити дії. Перший позов про встановлення факту родинних відносин ОСОБА_2 подала лише 22 серпня 2016 року
(справа № 175/3334/16-ц), однак у зв`язку з не усуненням недоліків позовної заяви, він був їй повернутий. З огляду на наведене вважав, що причини пропуску ОСОБА_2 строку на апеляційне оскарження не є поважними, оскільки вона довгий час не надавала доказів на підтвердження факту родинних відносин із спадкодавцем.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
18 вересня 2020 року справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.