ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2021 року м. Київ
Справа №555/2416/16-ц провадження №61-8953св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Державне підприємство "Рафалівське лісове господарство",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою його представником - адвокатом Боротюком Олександром Олександровичем, та за касаційною скаргою Державного підприємства "Рафалівське лісове господарство" на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 15 травня 2017 року, ухвалене у складі судді Мельничук Н. В., та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 27 жовтня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Шеремет А. М., Ковальчук Н. М., Шимкіна С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Володимирецький держлісгосп", перейменованого на Державне підприємство "Рафалівське лісове господарство", про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 2 березня 2015 року до 9 червня 2016 року він працював в Державному підприємстві "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Володимирецький держлісгосп" на посаді провідного комерційного агента.
Наказом директора підприємства № 60-к він звільнений з роботи за пунктом п`ятим статті 36 КЗпП Україниу зв`язку з переведенням до Державного підприємства "Клесівське лісове господарство". Однак при звільненні залишилась невиплаченою заборгованість із заробітної плати за останніх декілька місяців роботи. Для встановлення точного періоду заборгованості і заборгованої суми позивач звертався до адміністрації підприємства із письмовою заявою, на яку отримав відповідь, що заборгованість складається із оплати за 7 робочих днів та компенсації за невикористану відпустку і становить 8 993,17 грн, з якої здійснено відрахування 4 000 грн; а також зазначили, що підприємство неодноразово запрошувало його для проведення повного розрахунку. Просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість із виплати заробітної плати, а також середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні з дня звільнення до дня ухвалення рішення у справі.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції та мотиви їх прийняття
Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 15 травня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнено з Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Володимирецький держспецлісгосп", перейменованого на Державне підприємство "Рафалівське лісове господарство", на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 9 червня 2016 року до 4 січня 2017 року в сумі 32 014,40 грн, а на користь держави - судовий збір у розмірі 551,20 грн.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з непроведення з ним розрахунку при звільненні, що є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), тобто виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме з 9 червня 2016 року до 4 січня 2017 року.
Заборгованість із заробітної плати в сумі 1 496,25 грн за погодженням з позивачем утримана із його заробітку як компенсація вартості спеціального одягу; відповідний розрахунок наведений в особовій картці обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв. Згідно з видатковим касовим ордером № 162 від 31 травня 2016 року ОСОБА_1 отримав 5 000 грн заробітної плати, про що свідчить підпис позивача на ордері, справжність якого у судовому засіданні позивач підтвердив.
Суд першої інстанції встановив, що вказані кошти включають заробітну плату за травень 2016 року в розмірі 4 330,43 грн та аванс за червень 2016 року в сумі 669,57 грн. Посилання позивача на неотримання вказаних коштів у судовому засіданні спростовані поясненнями свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .
Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 27 жовтня 2017 року апеляційні скарги Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Володимирецький держспецлісгосп" та ОСОБА_1 відхилені, рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 15 травня 2017 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене без порушень норм матеріального та процесуального права, судом у повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, апеляційні скарги не спростовують правильності висновків судів.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 9 червня 2016 року до 4 січня 2017 року в сумі 32 014,40 грн, який відповідачем не спростовано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У листопаді 2017 рокупредставником позивача - адвокатом Боротюком О. О. подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційна скарга, в якій просить рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 15 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 27 жовтня 2017 року в частині відмови ОСОБА_1 у стягненні протиправно утриманих із заробітної плати 2 165,82 грн скасувати і стягнути з відповідача вказану суму та середній заробіток за затримку її виплати.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не застосовано закон, який підлягав застосуванню, порушено принципи оцінки доказів і залишено поза увагою незаконність утримання із заробітної плати вартості отриманого в період роботи спецодягу на суму 1 496,25 грн, а також недоведеність роботодавцем виплати позивачу авансу за червень 2016 року у сумі 669,57 грн.
Державне підприємство "Рафалівське лісове господарство", яке є правонаступником Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Володимирецький держлісгосп", у листопаді 2017 року подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просило рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 15 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 27 жовтня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і з порушенням норм процесуального права. Посилається на те, саме дії ОСОБА_1 унеможливили виконання Державним підприємством "Рафалівське лісове господарство" обов`язку, покладеного на роботодавця статтею 116 КЗпП України, оскільки позивач не з`являвся на підприємство, не повідомив свого карткового рахунку, на який лісгосп міг би перерахувати кошти, не вказав поштової адреси для здійснення поштового переказу розрахункових коштів.
Відзиви на касаційні скарги сторін не надходили.
Провадження в суді касаційної інстанції
Касаційна скарга представником позивача - адвокатом Боротюком О. О. подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 21 листопада 2017 року і ухвалою цього ж суду від 24 листопада 2017 року залишена без руху з підстав відсутності належних доказів сплати судового збору та ненадання завірених належним чином копій оскаржуваних судових рішень і необхідності уточнення клопотання, яке містить касаційна скарга.
Касаційна скарга Державного підприємства "Рафалівське лісове господарство" подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 29 листопада 2017 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2017 року поновлено Державному підприємству "Рафалівське лісове господарство" строк на касаційне оскарження, касаційну скаргу залишено без руху з підстав відсутності належних доказів сплати судового збору та для надання завірених належним чином копій оскаржуваних судових рішень.
Заявники вказані в ухвалах суду недоліки усунули.
Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
15 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаними касаційними скаргами.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 2 березня 2015 року до 9 червня 2016 року працював в Державному підприємстві "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Володимирецький держлісгосп" на посаді провідного комерційного агента.
Наказом директора підприємства № 60-к від 9 червня 2016 року ОСОБА_1 звільнений з роботи за пунктом п`ятим статті 36 КЗпП Україниу зв`язку з переведенням до Державного підприємства "Клесівське лісове господарство". У день звільнення заборгованість із заробітної плати ОСОБА_1 не виплачена, у зв`язку з чим він звертався до відповідача з відповідною вимогою, про що свідчить його заява від 11 вересня 2016 року; заборгованість із заробітної плати виплачена 4 січня 2017 року.
За погодженням з позивачем відповідач із його заробітної плати утримав 1 496,25 грн в рахунок компенсації за спеціальний одяг, навівши розрахунок в особовій картці обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв.
З видаткового касового ордера № 162 від 31 травня 2016 року суди встановили, що ОСОБА_1 отримав 5 000 грн заробітної плати, підтвердивши виплату особистим підписом на ордері; вказані кошти включають заробітну плату за травень 2016 року в розмірі 4 330,43 грн та аванс за червень 2016 року в сумі 669,57 грн.
Суди першої та апеляційної інстанцій відхилили посилання ОСОБА_1 на те, що він не отримував вказані кошти, а лише поставив підпис на ордері.
Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань назву Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство" Володимирецький держспецлісгосп" змінено на Державне підприємство "Рафалівське лісове господарство".
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.