ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2021 року
м. Київ
справа № 205/2098/18
провадження № 61-3957св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,
Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 3 травня 2018 року, ухвалене у складі судді Мовчана Д. Г., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Варенко О. П., Лаченкової О. В., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", яке відповідно до зареєстрованої 14 червня 2018 року нової редакції Статуту змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), звернулося з позовом до
ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову вказувало, що відповідно до укладеного договору
№ б/н від 20 жовтня 2010 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі
2 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
АТ КБ "ПриватБанк" свої зобов`язання за договором виконало і надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.
У порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим на 20 березня 2018 року виникла заборгованість за кредитним договором у сумі 125 869,74 грн, з яких:
20 412,56 грн - заборгованість за кредитом; 17 647,57 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 81 339,62 грн - пеня, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов і Правил надання банківських послуг:
500 грн - штраф (фіксована частина) і 5 969,99 грн - штраф (процентна складова).
За таких обставин просило стягнути з відповідача вказану заборгованість.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 3 травня 2018 року позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за договором № б/н від 20 жовтня 2010 року у загальному розмірі - 30 546, 03 грн, з яких заборгованість за кредитом - 20 412,56 грн та заборгованість за процентами - 10 133, 47 грн.
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином не виконувала умови кредитного договору, чим порушила законне право позивача на повернення кредиту і процентів за користування ним, яке підлягає захисту у судовому порядку шляхом стягнення заборгованості за кредитом і процентами за користування кредитом у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ).
Також суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача процентів у розмірі, нарахованому позивачем, неустойки та штрафів, оскільки Умови і Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача, а в Анкеті-заяві позичальника відсутні умови щодо розміру процентів, сплати штрафів та пені за невиконання договору.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, а заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 3 травня
2018 року - без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про існування правових підстав для часткового задоволенні позову, зазначивши про відповідність його висновку обставинами справи, нормам матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У лютому 2019 року АТ КБ "Приват Банк", діючи через представника
Литвиненко О. Л., звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 3 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, тобто фактично судові рішення оскаржені у частині, в якій у позові відмовлено.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій того, що відповідач, підписуючи анкету-заяву від 20 жовтня 2010 року, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловила свою згоду з Тарифами, Умовами і Правилами надання банківських послуг в
АТ КБ "ПриватБанк", тому підпис під ними не потрібен. Заявник вказує, що позивач не надала судам іншу редакцію Умов і Правил надання банківських послуг, які, на її думку, діяли на час підписання анкети-заяви.
Також заявник вказує, що відповідач не оспорювала укладення договору, а з розрахунку кредитної заборгованості та виписки за рахунком вбачається, що позичальник частково сплачувала заборгованість, користувалася кредитними коштами, тобто погодилась з Умовами і Правилами надання банківських послуг та тарифами.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У липні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у
АТ КБ "ПриватБанк", яка підписана сторонами, й Умов і Правил надання банківських послуг, які погоджені з відповідачем, між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, 20 жовтня 2010 року укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі
2 000 грн.
З наданого позивачем розрахунку суди встановили, що в АТ КБ "ПриватБанк" за відповідачем рахується заборгованість за кредитним договором
на 20 березня 2018 року у розмірі 125 869,74 грн, з яких: 20 412,56 грн - заборгованість за кредитом; 17 647,57 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 81 339,62 грн - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов і Правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина) та 5 969,99 грн - штраф (процентна складова).
На підтвердження заявлених позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" надано анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг
у АТ КБ "ПриватБанк", яка підписана сторонами; розрахунок заборгованості за кредитним договором; витяг з тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна, 30 днів пільгового періоду"; витяг з Умов і Правил надання банківських послуг.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 3 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого
2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України
від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.