ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2021 року
м. Київ
справа №12091/09/1570
адміністративне провадження №К/9901/1986/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 12091/09/1570
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ" до Лиманської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за касаційною скаргою заступника прокурора Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління ДФС в Одеській області на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: А. І. Бітов, О. В. Лук`янчук, І. Г. Ступакова) від 17 грудня 2020 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ "Нові бізнес погляди") звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби (правонаступник Лиманська об`єднана Державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Одеській області (далі - Лиманська ОДПІ), (у теперішній час Головне управління ДПС в Одеській області) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень:
- №0002442301/0/1 від 12 жовтня 2009 року, яким визначено податкове зобов`язання з земельного податку в сумі 961 935,93 грн., у тому числі за основним платежем 641 290,62 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 32 045,31 грн.;
- №0001692301/1 від 12 жовтня 2009 року, яким визначено податкове зобов`язання з земельного податку в сумі 4 974 110,58 грн., у тому числі за основним платежем 3 316 073,72 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 658 036,86 грн.;
- №001692301/0 від 03 серпня 2009 року, яким визначено податкове зобов`язання з земельного податку в сумі 961 935,93 грн., у тому числі за основним платежем 641 290,62 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 320 645,31 грн.
2. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2010 року позов задоволено.
3. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та у задоволенні позову відмовлено.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 червня 2011 року рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу на направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
5. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року, позов задоволено.
6. Вказані судові рішення скасовано постановою Верховного Суду від 11 вересня 2018 року з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
7. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року позов задоволено.
Заступник прокурора Одеської області 31 липня 2019 року оскаржив рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року та подав клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження.
8. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року апеляційну скаргу Прокуратури Одеської області задоволено, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
9. Постановою Верховного Суду від 09 вересня 2020 року касаційну скаргу ТОВ "Нові бізнес погляди" задоволено частково, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
10. У постанові від 09 вересня 2020 року Верховний Суд зазначив, що суд має перевірити наявність правових підстав та дотримання прокурором передумов звернення до суду, зокрема із апеляційною скаргою, за захистом інтересів держави, що прямо випливає із позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеної у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.
11. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року прийнято до свого провадження справу № 12091/09/1570 за апеляційною скаргою заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Лиманської ОДПІ на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року, та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.
12. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Лиманської об`єднаної Державна податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року у справі № 12091/09/1570.
13. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, 18 січня 2021 року заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління ДФС в Одеській області звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
14. Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2020 року відкрито провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу.
15. 23 лютого 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ТОВ "Нові бізнес Погляди", посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
16. 15 березня 2021 року на адресу Верховного Суду надійшли письмові пояснення, у яких ГУ ДПС в Одеській області просить прийняти та врахувати при розгляді цієї справи по суті ці письмові пояснення та скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції.
17. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
18. Закриваючи апеляційне провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 305 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд виходив з того, що у апеляційній скарзі не зазначено, не обґрунтовано та не надано доказів того, в чому полягає нездійснення або неналежним чином здійснення представництва в суді законних інтересів держави органом, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від імені і в інтересах якого пред`явлено апеляційну скаргу.
19. На переконання суду апеляційної інстанції обставини наведені апелянтом не можуть розцінюватись як достатні доводи в обґрунтування підстав звернення заступника прокурора Одеської області в особі Лиманської ОДПІ.
20. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції констатував, що у даній справі та при даних обставинах, заступник прокурора Одеської області не може бути розцінений, як особа, що має адміністративну процесуальну дієздатність для подання апеляційної скарги.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
21. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
22. На обґрунтування касаційної скарги скаржником зазначено, що повернення апеляційної скарги Лиманської ОДПІ у зв`язку з несплатою судового збору, є підставою для представництва прокуратурою зазначених інтересів держави у даній справі через неналежний захист відповідачем, як уповноваженим у спірних правовідносинах суб`єктом владних повноважень в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
23. Також звертає увагу на те, що відповідачем захист порушених інтересів держави, що полягає у реалізації державної податкової політики, контролю за правильністю обчислення та забезпечення надходження податкових платежів до дохідної частини Державного бюджету України, здійснюється неналежним чином, оскільки скасування рішенням судом першої інстанції податкових повідомлень-рішень щодо визначення позивачу податкових зобов`язань зі сплати земельного податку і штрафних санкцій на загальну суму 5,9 млн. грн. за земельні ділянки загальною площею 19,626 та унеможливлює подальше стягнення в судовому порядку цих коштів до бюджету.
ІV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Верховний Суд, переглянувши оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
25. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
27. Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).
28. Суд звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, п. 35) ЄСПЛ висловив таку думку (у неофіційному перекладі):
"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
29. Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
30. З огляду на підстави оскарження рішення суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що основним спірним питанням є наявність або відсутність належних підстав у прокурора на звернення до суду з апеляційною скаргою.
31. У частинах третій та четвертій статті 53 КАС України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
32. Зазначені норми поширюються на всі стадії адміністративного судового процесу, стосуються позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг.
33. Отже, реалізація прокурором права на подання апеляційної скарги потребує обґрунтування, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
34. Правовий статус прокурора визначено Конституцією України та Законом України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII).
35. Згідно з частиною третьою статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
36. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (частини четверта стаття 23 вказаного вище Закону).
37. Отож виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".