ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 916/465/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Громадської організації "Всеукраїнське об`єднання "Автомайдан" на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 (головуючий - Головей В. М., судді Принцевська Н. М., Савицький Я. Ф.) у справі
за позовом першого заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 3
до: 1) Одеської міської ради,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Варда Плюс",
за участю особи, яка подавала апеляційну скаргу, - Громадської організації "Всеукраїнське об`єднання "Автомайдан"
про визнання незаконними рішень, визнання недійсним договору оренди землі, зобов`язання повернути земельну ділянку.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. 21.02.2020 перший заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради (далі - Одеська міськрада, Міськрада, Орендодавець) і Товариства з обмеженою відповідальністю "Варда Плюс" (далі - ТОВ "Варда Плюс", Товариство, Орендар) про: 1) визнання незаконним рішення Одеської міськради від 19.09.2018 № 3678-VII "Про надання дозволу ТОВ "Варда Плюс" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,8000 га, за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель яхт-клубу з рятувальною станцією" (далі - рішення Одеської міськради від 19.09.2018, оспорюване рішення від 19.09.2018); 2) визнання незаконним рішення Одеської міськради від 20.03.2019 № 4457-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,6844 га, за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, та надання її в оренду ТОВ "Варда Плюс" (далі - рішення Одеської міськради від 20.03.2019, оспорюване рішення від 20.03.2019); 3) визнання недійсним договору оренди землі від 06.08.2019 № 397 (далі - договір оренди від 06.08.2019, оспорюваний договір), укладеного між відповідачами; 4) зобов`язання Товариства повернути Міськраді земельну ділянку площею 0,6844 га, кадастровий номер 5110137500:48:001:0010 (далі - спірна земельна ділянка), з посиланням на положення статей 16, 203, 215, 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 120, 123, 134, 1861 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 88, 90 Водного кодексу України (далі - ВК України).
2. Позовна заява обґрунтовується тим, що: 1) спірну земельну ділянку надано Товариству для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель яхт-клубу з рятувальною станцією, якого (яхт-клубу) за зазначеною адресою фактично не існує; 2) на спірній земельній ділянці розташовано об`єкти нерухомого майна загальною площею 303,1 м2, право власності на які ТОВ "Варда Плюс" набуло на підставі іпотечного договору від 26.03.2018, і загальна площа земельної ділянки, на якій розташовано зазначені нежитлові будівлі, становить 3690 м2 (0,3690 га), проте, у проекті землеустрою щодо відведення Товариству земельної ділянки відсутнє обґрунтування збільшення площі земельної ділянки до 0,6844 га, у зв`язку з чим Одеська міськрада безпідставно, у позаконкурентний спосіб, передала Орендарю земельну ділянку площею 0,6848 га, більша частина якої ніколи не перебувала у користуванні Товариства та була вільна від будь-якої забудови; 3) відповідно до відомостей Державного земельного кадастру та умов договору оренди від 06.08.2019, укладеного між відповідачами, на спірну земельну ділянку встановлено наступні обмеження у використанні: водоохоронна зона; прибережні захисні смуги вздовж річок, навколо водойм та на островах (площа земельної ділянки, на яку поширюється дія обмеження - 0,6844 га); зона особливого режиму забудови. Таким чином, розташування спірної земельної ділянки у зоні рекреаційного призначення не виключає режим її використання з врахуванням обмежень, встановлених статтею 90 ВК України, тоді як на спірній земельній ділянці відсутні будь-які об`єкти, передбачені цією статтею. Відтак, спірну земельну ділянку в порушення норм чинного земельного і водного законодавства України відведено для цілей, які не відповідають режиму використання земельної ділянки у межах прибережної захисної смуги; 4) Одеська міськрада затвердила проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки (категорія земель за основним цільовим призначенням - землі рекреаційного призначення) та надала її в оренду Товариству за відсутності необхідного погодження Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації, як того вимагає частина 3 статті 1861 ЗК України; 5) порушення Міськрадою вимог законодавства України спричиняє державі і територіальній громаді м. Одеси економічні збитки, перешкоджає здійсненню передбаченого Конституцією України права власності на землю, тягне нераціональне використання земель.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.09.2020 (суддя Щавинська Ю. М.), залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 (головуючий - Головей В. М., судді Принцевська Н. М., Савицький Я. Ф.), у задоволенні позову відмовлено.
4. Рішення та постанова аргументовані положеннями статей 19, 20, 58, 59, 60, 62, 116, 123, 124, 134, 1861 ЗК України, статей 203, 215, 377 ЦК України, статей 4, 85, 88, 89, 90 ВК України, статей 4, 13, 53, 73, 74, 76, 77, 79, 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи які суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки: 1) Прокурор належними і допустимими доказами не довів безпідставного значного перевищення площі земельної ділянки, наданої Товариству в оренду, та не спростував того факту, що визначена у проекті землеустрою площа земельної ділянки є необхідною для обслуговування об`єктів нерухомості, належних ТОВ "Варда Плюс" на праві власності; 2) право користування попереднього власника нерухомого майна спірною земельною ділянкою в установленому законом порядку оформлено не було; 3) спірну земельну ділянку на підставі оспорюваних рішень Одеської міськради надано Товариству саме в оренду, що дозволено нормою частини 4 статті 59 ЗК України з урахуванням дотримання обмежень, встановлених законом; 4) Орендар отримав спірну земельну ділянку в користування у результаті проведення державними органами законодавчо встановлених процедур, тому відповідальність за вказані процедури у жодному випадку не може покладатися на Товариство, яке розраховувало на їх належність та легітимність.
5. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської організації "Всеукраїнське об`єднання "Автомайдан" (далі - ГО "ВО "Автомайдан", Громадська організація, апелянт) на рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2020 у справі № 916/465/20.
6. Зазначена ухвала мотивована посиланням на положення статті 9 Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (далі - Орхуська конвенція), ратифікованої Законом України від 06.07.1999 № 832-ХІУ, статей 21, 203, 215 ЦК України, статей 254, 264, 277 ГПК України, з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність ухвалення місцевим господарськими судом рішення про права та інтереси ГО "ВО "Автомайдан" з огляду те, що: 1) описова, мотивувальна та резолютивна частини оскаржуваного рішення не містять жодних суджень чи висновків суду саме про права, законні інтереси або обов`язки скаржника; 2) ГО "ВО "Автомайдан" не є природоохоронною організацією; 3) чинне законодавство не наділяє громадські організації правами втручатися у правовідносини сторін, які виникли між ними на підставі договору, зокрема у тому випадку, коли однією із сторін є орган державної влади, уповноважений на прийняття рішення щодо надання у користування або власність земельної ділянки певним особам.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2020, ГО "ВО "Автомайдан" звернулася з касаційною скаргою, у якій просить цю ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
8. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а саме статей 2, 9 Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (далі - Орхуська конвенція), статей 11, 236 ГПК України, наголошуючи, що: 1) відповідно до положень Статуту ГО "ВО "Автомайдан" Громадська організація діє з метою спільної реалізації та захисту прав і свобод її членів, задоволення їх суспільних, зокрема екологічних та природоохоронних інтересів; 2) оскаржувана ухвала не містить жодних аргументів як на підтвердження того, що оспорювані рішення Одеської міськради не стосуються навколишнього середовища (довкілля), так і на підтвердження відсутності законного інтересу (зацікавленості) членів ГО "ВО "Автомайдан", які водночас є членами територіальної громади м. Одеси, у питанні розпорядження (стверджуваної апелянтом передачі в оренду земель рекреаційного призначення площею понад необхідну для експлуатації нежитлових будівель ТОВ "Варда Плюс") та використання земель прибережної захисної смуги рекреаційного призначення з дотриманням встановлених законодавством обмежень щодо охорони навколишнього середовища (стверджуваного апелянтом порушення мети оренди та фактичної протиправної забудови пляжної зони з обмеженням можливості використання громадою земель рекреаційного призначення та обмеженням доступу до узбережжя моря); 3) апеляційний суд безпідставно відмовився розглянути доводи апелянта щодо суті порушень, допущених Міськрадою і Товариством під час процедури формування спірної земельної ділянки, передачі її в оренду та подальшої експлуатації, а також щодо впливу оспорюваних рішень Одеської міськради на права та законні інтереси членів ГО "ВО "Автомайдан"; 4) оспорювані рішення Міськради прямо впливають на права одеситів - членів ГО "ВО "Автомайдан" жити в навколишньому середовищі, сприятливому для їх здоров`я та добробуту, адже громадськість фактично позбавлена можливості користуватися пляжною зоною та відпочивати на безпечній території, на якій дотримано вимоги законодавства та обмеження щодо цільового використання прибережних захисних смуг.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
9. ТОВ "Варда Плюс" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні з мотивів, викладених у оскаржуваній ухвалі.
Розгляд справи Верховним Судом
10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГО "ВО "Автомайдан" на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у справі № 916/465/20 та призначено здійснювати розгляд цієї справи у порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
11. Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих від 05.05.1960 № 349 "Об отводе земельных участков государственным организациям под строительство" відведено Спортивному товариству "Динамо" при УВС Одеського Облвиконкому земельну ділянку площею до 1000-1200 м2 з розташованими на ній будівлями на прибережній захисній смузі на кордоні із пляжем санаторію "Росія", для організації водної станції, без права капітального будівництва, без огородження ділянки та берегової смуги, для забезпечення вільного доступу трудящих до моря.
12. З 13.07.2018 нежитлові будівлі загальною площею 303,1 м2 належать ТОВ "Варда Плюс" на праві приватної власності на підставі іпотечного договору від 26.03.2018, укладеного з Громадською організацією "Одеська обласна організація фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є. В. і зареєстрованого у реєстрі за № 1617, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 02.01.2020 № 195480941.
13. 17.08.2018 ТОВ "Варда Плюс" звернулося до Одеської міськради з проханням розглянути питання надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,8000 га за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель яхт-клубу з рятувальною станцією.
14. Рішенням Одеської міськради від 19.09.2018 надано Товариству дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,8000 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель яхт-клубу з рятувальною станцією.
15. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ "Варда Плюс", вид використання земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель яхт-клубу з рятувальною станцією, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, було розроблено Приватним підприємством "Одесгеосервіс".
16. Рішенням Одеської міськради від 20.03.2019 затверджено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки та надано її в оренду Товариству на 10 років, цільове призначення - Е.07.01 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель яхт-клубу з рятувальною станцією, затверджено орендну плату в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та проект договору оренди землі.
17. 06.08.2019 між Одеською міськрадою та ТОВ "Варда Плюс" укладено договір оренди землі, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калгановою М. В. і зареєстровано у реєстрі за № 397.
18. Згідно з пунктом 2.1 Статуту ГО "ВО "Автомайдан" головною метою діяльності організації є спільна реалізація його членами своїх прав та свобод, задоволення та захист суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, наукових, інформаційних та методологічних інтересів, направлених на поліпшення якості життя людей, спільне виконання проектів, спрямованих на сприяння формуванню в законному порядку механізмів захисту громадянських прав та свобод членів організації, а також об`єднання зусиль членів організації для сприяння правоохоронним органам України в протидії та боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, а також спільного запровадження та виконання проектів, спрямованих на розвиток громадянського суспільства, запровадження євростандартів у громадянське суспільство, проведення люстрації в державних установах, реформування правоохоронних органів, інших державних органів та установ, реабілітації постраждалих (політв`язнів) від дій влади.
Позиція Верховного Суду
19. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
20. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, ГО "ВО "Автомайдан" звернулася з апеляційною скаргою, вказуючи, зокрема, що: 1) Громадська організація активно здійснює захист прав та законних інтересів одеситів від протиправної забудови спірної земельної ділянки, розташованої у межах пляжної зони прибережної захисної смуги Чорного моря. При цьому апелянт послався на Орхуську конвенцію, якою гарантується право на доступ до інформації, на участь громадськості в процесі прийняття рішень і на доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища; 2) ГО "ВО "Автомайдан" є громадським об`єднанням, що діє відповідно до Закону України "Про громадські об`єднання" з метою спільної реалізації та захисту прав і свобод її членів, задоволення суспільних, зокрема екологічних та природоохоронних інтересів, а рішення у цій справі може вплинути на права та законні інтереси Громадської організації як представника своїх членів, що є членами територіальної громади м. Одеси.
21. Частиною 1 статті 254 ГПК України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
22. Зазначеною правовою нормою визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову. Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для відкриття апеляційного провадження.
23. Водночас, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 910/20190/16).
24. Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України, за змістом якого таке порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
25. Разом з тим згідно з пунктом 3 частини 1 статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
При цьому у разі застосування наведеної правової норми за вимогами статті 234 цього Кодексу в мотивувальній частині ухвали про закриття апеляційного провадження повинні бути зазначені, зокрема, мотиви, з яких суд дійшов висновків, постановляючи ухвалу.
26. Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.
27. Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи як третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушено та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 22.07.2019 у справі № 911/2635/17).
28. Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Екологічні інтереси населення можуть підлягати судовому захисту на підставі частини 7 статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Основного Закону, відповідно до якої ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.
29. Міжнародним документом, який закріпив зобов`язання держав у сфері доступу до правосуддя в екологічних справах, стала Орхуська конвенція.