РІШЕННЯ
Іменем України
19 березня 2021 року
Київ
справа №9901/26/21
адміністративне провадження №П/9901/26/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В., Соколова В.М., Уханенка С.А.,
при секретарі судового засідання: Кучер Р.В.,
за участю:
позивача : ОСОБА_1
представника відповідача: Мовіле О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання незаконним та скасування Указу Президента України від 2 лютого 2021 року №43/2021,
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, у якому просить визнати незаконним і скасувати Указ Президента України від 2 лютого 2021 року №43/2021, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО) від 2 лютого 2021 року "Про застосування персональних спеціальних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".
На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що він є користувачем телеканалів " 112 Україна", "NewsOne", "Zik" та інших, які перелічені у додатках до рішення РНБО. Доступ до вказаних телеканалів для нього є дуже важливим, адже впродовж тривалого часу він є постійним глядачем інформаційних програм, інформаційно-аналітичних програм, що виходять на цих каналах. Ці інформаційні телеканали є важливими для нього, адже містять розповсюдження інформації про права людини та підтримання суспільної дискусії з різноманітних соціальних питань важливих для громади та особисто для нього. В результаті як зазначає позивач, він втрачає можливість прямого доступу до телеканалів, які є для нього важливою інформаційною мережею, а також він позбавлений можливості бути обізнаним про суспільну думку.
У зв`язку з прийняттям оскаржуваного Указу він не може вільно отримувати інформацію від вказаних інформаційних програм, що транслюють ці телеканали, оскільки його доступ до них заблоковано.
Позивач у адміністративному позові вказує, що фактично вищевказаним рішенням застосовано санкції проти однієї фізичної особи - ОСОБА_3 та восьми юридичних осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріадна ТВ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий формат ТВ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВ Вибір", Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія 112-ТВ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер ТВ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер ТВ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Новини 24 години", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК "Нові комунікації". Зазначає, що вищевказаним особам на п`ять років заборонили користуватися власними активами, заборонили виводити кошти за кордон, анулювали усі ліцензії, заборонили користуватися радіочастотним ресурсом, а також вести мовлення.
Також наголошує, що в рішенні РНБО та оскаржуваному Указі не вказано мети, яку переслідують введені щодо нього обмеження. Навіть, якщо припустити, що потреба в обмеженні доступу до телеканалів викликана необхідністю захисту інтересів національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України чи протидії терористичній діяльності, то, на його думку, таке обмеження не може вважатися пропорційним переслідуваній меті. Також, звертає увагу, що державними органами ніколи не проводилося аналізу інформаційного потоку цих телеканалів та його впливу на національну безпеку України.
Позивач вважає, що заходи, передбачені оскаржуваним Указом, порушують його права як громадянина України та є незаконними, оскільки суперечать Цивільному кодексу України (далі -ЦК України), Закону України від 02 жовтня 1992 року №2657-ХІ "Про інформацію" (далі - Закон №2657-ХІ), Закону України від 14 серпня 2014 року №1644-VII "Про санкції" (далі - №1644-VII), а також його право на інформацію та свободу вираження поглядів відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі- Конвенція).
Позивач посилається на конституційні гарантії, передбачені частиною другою і третьою статті 34 Конституції України, відповідно до яких кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір; здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Вважає, що втрата доступу до вказаних телеканалів є порушенням його прав, що передбачено статтями 8 та 10 Конвенції.
Представник Президента України подав відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з вимогами позивача та просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що оскаржуваний Указ видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням процедури, встановленої чинним законодавством України.
Зазначає, що чинним законодавством чітко встановлено, що вказані органи державної влади виключно за наявності достатніх підстав виносять на розгляд РНБО пропозиції щодо застосування санкцій.
Підставами для застосування санкцій, відповідно до статті 3 Закону України "Про санкції" є, зокрема, дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.
Звернення до суду у цій справі позивач аргументував порушенням відповідачем його права на інформацію та зазначив, що оскаржуваний Указ призвів до позбавлення можливості бути обізнаним про думки, ідеї та інформацію від суспільства. Водночас позивач належним чином не обґрунтував, яким чином оскаржуваним Указом припинено або обмежено його суб`єктивні права, зокрема і в частині застосування санкцій щодо іншої фізичної особи ОСОБА_3 .
Крім того зазначає, що позивач не позбавлений можливості використовувати для одержання інформації інші інформаційні ресурси, аналогічні до тих, доступ до яких обмежено оскаржуваним Указом, що свідчить про відсутність порушення прав та свобод позивача.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що Законом України від 14 серпня 2014 року №1644-VII "Про санкції" визначено відповідну процедуру прийняття Указів Президента України, яка була дотримана. Укази Президента України є актом індивідуальної дії та стосується суб`єктів до яких вони звернені і вичерпують свою дію після їх введення, і не можуть порушувати право третіх осіб, оскільки звернені до суб`єктів, які в них зазначені. Обґрунтування позовних вимог свідчить про незгоду позивача з оскаржуваним Указом, яким його право не порушене. Відсутність порушеного права є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши надані сторонами докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, установив таке.
Рішенням РНБО від 02 лютого 2021 року №43/2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" вирішено підтримати пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), внесених Верховною Радою України і Службою безпеки України. Застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до фізичних осіб згідно з додатком 1 та юридичних осіб згідно з додатком 2.
Кабінету Міністрів України разом зі Службою безпеки України та Національним банком України забезпечити реалізацію і моніторинг ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), передбачених пунктом 2 цього рішення.
Міністерству закордонних справ України поінформувати компетентні органи Європейського Союзу, Сполучених Штатів Америки та інших держав про застосування санкцій і порушити перед ними питання про запровадження аналогічних обмежувальних заходів.
Відповідно до додатків 1 та 2 до вказаного рішення персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) застосовано до однієї фізичної особи - ОСОБА_3, та восьми юридичних осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріадна ТВ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий формат ТВ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВ Вибір", Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія 112-ТВ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер ТВ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер ТВ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Новини 24 години", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК "Нові комунікації".
Указом Президента України від 2 лютого 2021 року №43/2021 рішення РНБО від 2 лютого 2021 року "Про застосування персональних спеціальних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" введено в дію.
Дія вказаного Указу безпосередньо поширюється на осіб, які зазначені у додатках 1 та 2 до відповідного рішення РНБО, затвердженого Указом.
Позивач, не погоджуючись з прийняттям оскаржуваного Указу вказує на порушення його індивідуального права на доступ до інформації. При цьому позивач відсутній в переліку осіб, на яких поширюється Указ про введення в дію обмежувальних заходів (санкцій).
Отже, предметом судового розгляду є визнання незаконним та скасування Указу №43/2021, обґрунтування якого зводиться до порушення, гарантованого Конституцією України та Конвенцією права позивача на отримання інформації.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої вказаної статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
На підставі частини третьої статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.
Відповідно до частин першої, другої та сьомої статті 107 Конституції України РНБО є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України. РНБО координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки й оборони. Рішення РНБО вводяться в дію указами Президента України.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України від 5 березня 1998 року №183/98-ВР "Про Раду національної безпеки і оборони України" (далі - Закон № 183/98-ВР) рішення РНБО приймаються не менш як двома третинами голосів її членів.
Рішення РНБО, введені в дію указами Президента України, є обов`язковими до виконання органами виконавчої влади (частина четверта статті 10 Закону № 183/98-ВР).
Положеннями частини першої статті 1 Закону № 1644-VІІ встановлено, що з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).
Частиною першою статті 5 Закону № 1644-VІІ визначено, що пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд РНБО Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, СБУ.
На підставі частини третьої вказаної статті Закону № 1644-VІІ рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи - нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається РНБО та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.
Як убачається із матеріалів справи, РНБО рішенням від 02 лютого 2021 року №43/2021 застосувала персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до фізичної особи та юридичних осіб, а саме: ОСОБА_3, та восьми юридичних осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріадна ТВ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий формат ТВ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВ Вибір", Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія 112-ТВ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер ТВ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер ТВ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Новини 24 години", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК "Нові комунікації".