ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2021 року
м. Київ
справа № 821/1232/17
адміністративне провадження № К/9901/11278/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду у складі судді Кузьменко Н.А. від 19 вересня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Яковлева О.В., суддів Танасогло Т.М., Запорожан Д.В. від 19 грудня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет-Прем`єр" до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказу,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркет-Прем`єр" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач, Управління), в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ від 11 серпня 2017 року №679 про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства.
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття наказу про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки надіслані Управлінням запити про подання інформації не містили посилання на визначені законом підстави, що зумовили їх надіслання, тобто їх складено з порушенням вимог, викладених у пункті 73.3 статті 73 ПК України, що звільняло позивача від обов`язку надавати відповідь на такі запити.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року, позов задоволено.
Ухвалюючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій зробили висновок, що підстав для проведення позапланової невиїзної перевірки відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України у контролюючого органу не було, оскільки письмові запити контролюючого органу про надання документів не містили підстав, визначених пунктом 73.3 статті 73 ПК України, за наявності яких такі запити можуть надсилатись платнику податків.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У поданій касаційній скарзі посилається на помилковість позиції судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для призначення та проведення перевірки, оскільки на обов`язкові письмові запити контролюючого органу позивачем не було надано пояснень та їх документальних підтверджень, які б спростовували недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період вересень-грудень 2016 року, квітень 2017 року та податку на прибуток за 2016 рік, а саме по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, щодо подальшого використання (реалізації) придбаних у контрагентів-постачальників товарів, походження товару, реалізованого на користь контрагентів - покупців, відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності, а тому оскаржуваний наказ, як вважає відповідач, є правомірним.
Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на законність та обґрунтованість ухвалених у справі судових рішень та просить залишити ці рішення без змін.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Управлінням надіслано Товариству письмові запити від 24 жовтня 2016 року №5949/10/21-03-12-01-14, від 02 грудня 2016 року №7624/10/21-03-12-01-14, від 30 грудня 2016 року №9028/10/21-03-12-01-14, від 14 лютого 2017 року №361/10/21-22-12-01-08, від 23 травня 2017 року №1935/10/21-22-12-01-08, у яких, посилаючись на підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України та стверджуючи про виявлення недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, відповідач просив надати інформацію, письмові пояснення та документальне підтвердження показників податкової звітності за відповідні періоди.
На письмові запити Товариство листами надало відповіді, в яких, посилаючись на пункт 73.3 статті 73 ПК України, фактично відмовило у наданні пояснень та їх документального підтвердження, вказуючи на відсутність законних підстав для їх надання, так як запити сформовано з порушенням вимог, установлених вказаною нормою.
У подальшому на підставі статті 20, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пунктів 79.1, 79.2 та 79.3 статті 79 ПК України, з огляду на неподання Товариством пояснень та їх документального підтвердження на письмові запити контролюючого органу, відповідачем прийнято наказ від 11 серпня 2017 року №679 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період вересень-грудень 2016 року, квітень 2017 року по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, податку на прибуток за 2016 рік, подальшого використання (реалізації) придбаних у контрагентів-постачальників товарів, походження товару, реалізованого на користь контрагентів - покупців, відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності, з 22 серпня 2017 року терміном один робочий день.
Незгода з таким наказом стала підставою для звернення до суду із цим позовом.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.
Відповідно до статті 62 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу) одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.