Постанова
Іменем України
18 березня 2021 року
м. Київ
справа № 689/299/19
провадження № 51-5414 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Лагнюка М.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Сингаївської А.О.,
захисника в режимі відеоконференції Мілашевського М.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника Мілашевського М.Г. на вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 11 жовтня 2019 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 19 серпня 2020 року у кримінальному провадженні № 12018240000000368, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 11 жовтня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 12 листопада 2018 року близько 01:00, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у приміщенні житлового будинку за місцем свого проживання, що на АДРЕСА_1, на ґрунті неприязних відносин, які виникли в ході суперечки між ним та його сином ОСОБА_2, наніс останньому один удар дерев`яною палицею в лобну частину голови, чим спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження. Від отриманих тілесних ушкоджень ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 07:15 ОСОБА_2 помер у Хмельницькій обласній лікарні.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 19 серпня 2020 року апеляційні скарги захисника Мілашевського М.Г. та засудженого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 11 жовтня 2019 року - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник Мілашевський М.Г. ставить питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. На обґрунтування своїх вимог вказує, що місцевий суд взяв до уваги надані під час проведення слідчого експерименту показання неповнолітнього свідка ОСОБА_3, який був присутнім при проведенні слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_4 . Зазначає, що свідок ОСОБА_4 перебуває у неприязних відносинах із засудженим ОСОБА_1, під час допиту неодноразово путалась у показаннях щодо обставин нанесення удару. Вважає, що матеріали кримінального провадження не містять інших доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину. Зазначає, що за встановлених судом обставин дії ОСОБА_1 підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 119 КК України. Крім того, вважає, що призначене місцевим судом покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_1 та є явно несправедливим через суворість. Зазначає, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про повторний допит свідків та експерта.
Крім того, вказує, що звукозаписи судових засідань частково не прослуховуються, при цьому суд апеляційної інстанції вказаним обставинам відповідної оцінки не надав.
У касаційній скарзі, яка є аналогічною за змістом з касаційною скаргою захисника Мілашевського М.Г., засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
При цьому засуджений ОСОБА_1 зазначає, що ніякої палиці в будинок він не приносив, звідки вона взялася не знає, підібрав її, щоб винести з будинку, ударів цією палицею нікому завдавати не збирався.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги захисника та засудженого не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Мілашевський М.Г. підтримав касаційні скарги, просив їх задовольнити.
Прокурор Сингаївська А.О. заперечувала щодо задоволення касаційних скарг захисника та засудженого, просила судові рішення залишити без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У своїй касаційній скарзі засуджений зазначає, що ніякої палиці в будинок він не приносив, звідки вона взялася не знає, підібрав її, щоб винести з будинку, ударів цією палицею нікому завдавати не збирався.
Тобто, як на підставу для скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, окрім іншого, засуджений посилається на невідповідність висновків суду, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Як передбачено ч. 2 ст. 438 КПК України, при вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.
Таким чином, вимогами кримінального процесуального закону суд касаційної інстанції позбавлений можливості скасувати або змінити судові рішення місцевого та апеляційного судів через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України).
За таких обставин доводи касаційної скарги засудженого в цій частині не можуть бути предметом касаційного розгляду з огляду на вимоги ч. 1 ст. 433 КПК України, а тому у касаційному порядку не перевіряються.
Що стосується доводів касаційних скарг захисника та засудженого про те, що матеріали кримінального провадження не містять доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, то такі доводи є необґрунтованими.
За ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Як убачається з вироку, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за викладених у вироку обставин ґрунтуються на доказах, досліджених та належно оцінених у судовому засіданні.
Такі висновки суд зробив на підставі показань засудженого ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_4, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, експерта ОСОБА_8 .
Також судом першої інстанції співставлено, проаналізовано і покладено в основу обвинувального вироку як докази дані, що містяться у: протоколі огляду місця події від 13 листопада 2018 року; висновку судово-медичної експертизи № 113 від 27 листопада 2018 року; висновку судово-медичної експертизи № 1814 від 04 грудня 2018 року; висновку судово-медичної експертизи трупа № 629 від 06 грудня 2018 року; висновку судово-цитологічної експертизи № 13 від 06 лютого 2019 року; довідці лікаря Ярмолинецької центральної районної лікарні щодо перебування ОСОБА_1 13 листопада 2018 року у стані алкогольного сп`яніння.
Крім того, місцевим судом безпосередньо у судовому засіданні досліджено речові докази, зокрема дерев`яну палицю кустарного виробництва (предмет злочину) та футболку ОСОБА_1 зі слідами крові.
У вироку суду в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 саме у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК України. В основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їхній достовірності. Зі змісту вказаного вироку вбачається, що суд у мотивувальній його частині виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, з достатньою конкретизацією встановив і зазначив місце, час, спосіб вчинення злочину, його наслідки.
Висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, місцевий суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до вимог закону та правильно визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо нього.
На підставі сукупності зазначених доказів місцевий суд кваліфікував дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Під час касаційного розгляду встановлено, що письмові докази, показання засудженого, потерпілої, свідків та експерта були предметом ретельної перевірки судів першої та апеляційної інстанцій, їм надано відповідну правову оцінку, що відображено в оскаржуваних судових рішеннях.
В ході перевірки матеріалів кримінального провадження колегією суддів не встановлено порушень процесуального законодавства під час збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів, як і не встановлено підстав для визнання таких доказів недопустимими.
На думку колегії суддів не можуть бути предметом касаційного розгляду доводи касаційних скарг захисника та засудженого про те, що свідок ОСОБА_4 перебуває у неприязних відносинах із засудженим ОСОБА_1, під час допиту неодноразово путалась у показаннях щодо обставин нанесення удару, оскільки з огляду на вимоги ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати достатність обсягу судового розгляду для постановлення остаточного рішення, не вправі здійснювати переоцінку здобутих судами першої та апеляційної інстанцій доказів, у тому числі й показань потерпілої та свідків, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Під час касаційного розгляду суд має оперувати тими фактичними обставинами та доказовою базою, які встановлені судами попередніх інстанцій.