Постанова
іменем України
18 березня 2021 року
м. Київ
справа № 183/6292/18
провадження № 51-6025км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ємця О.П.,
суддів Кравченка С.І., Білик Н.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Глушкової О.О.,
прокурора Круценко Т.В.,
захисника Чоса Т.І. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 вересня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040350000653, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки м. Новомосковськ Дніпропетровської області, зареєстрованої там само по АДРЕСА_1, жительки АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2 та 3 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2020 року ОСОБА_1 засуджено та призначено покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 185 КК України - строком на 2 роки, за ч. 3 ст. 185 КК України на строк на 3 роки. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України ОСОБА_1 призначено остаточне покарання шляхом складання покарання за цим вироком з покаранням, призначеним за вироком того ж суду від 15 травня 2020 року, у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Також прийнято рішення щодо розподілу процесуальних витрат та долі речових доказів.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 21 вересня 2020 року вирок місцевого суду змінив: постановив вважати ОСОБА_1 засудженою за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. Також апеляційний суд, пославшись на ч. 4 ст. 70 КК України, постановив вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2020 року щодо ОСОБА_1 виконувати самостійно.
Згідно з вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватою і засуджено за те, що вона 6 серпня 2018 року, близько 22:00, діючи умисно, з метою викрадення чужого майна проникла на територію домоволодіння АДРЕСА_3 , а потім - до приміщення господарської будівлі, звідки таємно викрала належний ОСОБА_2 велосипед вартістю 396 грн, чим заподіяла останній майнової шкоди в зазначеному розмірі.
Крім цього, ОСОБА_1 8 серпня 2018 року, близько 12:30, діючи умисно, повторно, проникла у домоволодіння АДРЕСА_4, звідки таємно викрала належний ОСОБА_3 мобільний телефон вартістю 2069 грн, чим заподіяла останньому майнової шкоди в зазначеному розмірі.
Також ОСОБА_1 10 квітня 2020 року, близько 10:40, перебуваючи на території домоволодіння АДРЕСА_5, діючи умисно, повторно, таємно викрала належний ОСОБА_4 мобільний телефон вартістю 220 грн, чим заподіяла останньому майнової шкоди в зазначеному розмірі.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить змінити ухвалу апеляційного суду, а саме: вважати ОСОБА_1 засудженою за частинами 2 та 3 ст. 185 КК України до покарання, призначеного за вироком суду, а також на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, вважати ОСОБА_1 засудженою до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців; відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України вирок суду від 15 травня 2020 року щодо ОСОБА_1 виконувати самостійно. Прокурор зазначає, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про необхідність призначення засудженій покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, однак при застосуванні цих положень, пославшись на принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, фактично визначив остаточне покарання за правилами часткового складання призначених покарань, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду прокурор Круценко Т.В. просила задовольнити касаційну скаргу прокурора на викладених у ній підставах.
Захисник Чос Т.І. вважав, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
Згідно з положеннями ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.