ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2021 року
справа № 149/1596/16-к
провадження № 51-5767км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Макаровець А. М.,
суддів Марчук Н. О., Огурецького В. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П. О.,
прокурора Кузнецова С. М.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника Паламарчука С. В. (у режимі відеоконференції),
розглянув у закритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015020330000733, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою захисника на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Хмільницького міськрайонногосуду Вінницької області від 23 березня 2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК, та засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 20 000 грн, витрати на правову допомогу - 9000 грн.
Вирішено питання щодо відшкодування судових витрат і долю речових доказів.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 17 жовтня 2015 року близько 06:00, перебуваючи біля повороту в напрямку с. Терешпіль, поблизу автобусної зупинки, розташованої на вул. Леніна в с. Качанівка Хмільницького району Вінницької області, підійшов до ОСОБА_2, яка проходила поруч, та, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на задоволення статевої пристрасті проти волі потерпілої, діючи умисно, з метою вчинення насильницького статевого акту, використовуючи фізичну силу, незважаючи на активний фізичний опір потерпілої, затягнув її до автобусної зупинки. Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 з метою подолання опору застосував до неї фізичне насильство, а коли потерпілій вдалося вирватись і вона спробувала втекти, ОСОБА_1, наздогнавши її, підняв та відніс у бік від зупинки, де кинув на землю, стягнув з неї одяг та зґвалтував.
Апеляційний суд Вінницької області ухвалою від 6 квітня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 змінив.
ОСОБА_1 визнав винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК, та постановив вважати його засудженим за цією статтею до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Відповідно до ст. 75 КК ОСОБА_1 було звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладенням відповідних обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.
Верховний Суд постановою від 10 липня 2019 року ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 06 квітня 2018 року стосовно ОСОБА_1 скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК, унаслідок м`якості призначеного покарання та у зв`язку з необхідністю його посилення.
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 21 жовтня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 знову змінив.
Призначив ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 152 КК із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК покарання у виді 2 років виправних робіт за місцем його роботи із відрахуванням у дохід держави 20 відсотків його заробітку щомісячно.
Верховний Суд постановою від 10 червня 2020 року ухвалу Вінницького апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 69 КК, унаслідок м`якості призначеного покарання та у зв`язку з необхідністю його посилення.
У решті оскаржуваний вирок суду залишено без зміни.
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 21 вересня 2020 року апеляційну скаргу (зі змінами) ОСОБА_1 залишив без задоволення, а вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 23 березня 2017 року - без зміни.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді.
Свої вимоги мотивує тим, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без участі захисника обвинуваченого, який не був належним чином повідомлений про вказаний розгляд. Як захисник він був позбавлений можливості висловити доводи на підтримання апеляційної скарги та виступити в судових дебатах. Вважає, що суд, не з`ясувавши належність повідомлення обвинуваченого та захисника про апеляційний розгляд та не взявши до уваги заяви обвинуваченого про відкладення розгляду справи, істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, що також призвело до порушення принципу рівності сторін і права обвинуваченого на захист.
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, захисник наводить судову практику Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду щодо забезпечення права на захист, а також Європейського суду з прав людини
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник і засуджений підтримали касаційну скаргу. Просили скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Прокурор вважав доводи захисника в касаційній скарзі частково обґрунтованими та не заперечував щодо задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.