Постанова
Іменем України
18 березня 2021 року
м. Київ
справа №759/1172/19
провадження № 51-4724км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Огурецького В.П.,
суддів Макаровець А.М., Маринича В.К.,
при секретарі Батку Є.І.,
за участю прокурора Титаренка Ю.О.,
захисника Путраймса І.І.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 і захисника - адвоката Путраймса І.І. на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 30 липня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 8 липня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12018100080009613, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Микуличі Бородянського району Київської області, зареєстрованого у АДРЕСА_1 та жителя АДРЕСА_2 , неодноразово судимого,останнього разу - за вироком Печерського районного суду м. Києва від 3 червня 2016 року за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 30 липня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років, а на підставі ст. 71 КК до покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Печерського районного суду м. Києва від 3 червня 2016 року і остаточно йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 100 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. В іншій частині цивільного позову відмовлено.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду 28 листопада 2018 року ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння в недобудові на АДРЕСА_3, під час сварки зі ОСОБА_3 із помсти останній за підпал житла та пошкодження його особистих речей умисно з неприязні спочатку завдав потерпілій численних ударів руками в ділянку тулуба, а потім схопив зі столу кухонний ніж, яким завдав смертельного удару потерпілій у ділянку спини зліва. Смерть ОСОБА_3 настала внаслідок проникаючого колото-різаного поранення грудей з ушкодженням серця та легені з крововтратою.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 8 липня 2020 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Вимоги та узгоджені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі захисник - адвокат Путраймс І.І. просить скасувати вирок Святошинського районного суду м. Києва від 30 липня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 8 липня 2020 року щодо ОСОБА_1, а кримінальне провадження стосовно нього закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості та вичерпанням можливості їх отримати. Вважає вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду незаконними, необґрунтованими і немотивованими. Стверджує, що ОСОБА_1 злочину не вчиняв, суд першої інстанції побудував свій вирок на припущеннях, обґрунтував його недопустимими доказами. Вважає, що суд першої інстанції неналежно оцінив докази, витлумачивши їх на користь сторони обвинувачення, і не надав жодної оцінки доводам сторони захисту, чим порушив принципи презумпції невинуватості, законності та забезпечення доведеності вини поза розумним сумнівом. Наголошує, що суд в основу обвинувального вироку безпідставно поклав дані слідчого експерименту за участю засудженого ОСОБА_1, під час якого останній обмовив себе під психологічним насильством з боку працівників поліції, при цьому не взяв до уваги його показань під час судового розгляду. Захисник також зазначає, що в основу вироку на підтвердження винуватості його підзахисного суд усупереч вимогам ст. 95 КПК поклав дані слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_4 без його безпосереднього допиту в судовому засіданні. На думку захисника, суд необґрунтовано визнав цю слідчу дію належним і допустимим доказом, а допит свідка ОСОБА_4 безпосередньо в судовому засіданні - неможливим через його смерть, оскільки матеріали провадження не містять беззаперечних даних про смерть цього свідка. Стверджує, що апеляційний суд розглянув справу формально та усупереч вимогам ст. 419 КПК належним чином не відповів на доводи апеляційних скарг сторони захисту.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 також просить скасувати згадані вирок і ухвалу та закрити кримінальне провадження щодо нього на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК. Вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на припущеннях і не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що суди нижчих інстанцій допустили істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильно застосували закон України про кримінальну відповідальність. Стверджує, що злочину не вчиняв, у справі немає жодних доказів на підтвердження його винуватості у вчиненні умисного вбивства. Не свідчать про це й дані слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_4, який не був очевидцем подій, а лише описував характер стосунків між засудженим і потерпілою, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 88 КПК. На переконання засудженого, вказані показання свідка ОСОБА_4 суд першої інстанції незаконно та необґрунтовано визнав належним і допустимим доказом, який поклав в основу вироку, не допитавши цього свідка в судовому засіданні та зробивши припущення про неможливість його явки до суду через смерть, а апеляційний суд безпідставно погодився з таким висновком. Звертає увагу на те, що суди нижчих інстанцій не перевірили версії про причетність до вбивства ОСОБА_3 саме свідка ОСОБА_4 і, відповідно, про його ухилення від органів досудового розслідування та суду. Також засуджений вказує на безпідставне визнання судовими інстанціями належним і допустимим доказом слідчого експерименту за його участю, оскільки він під час вказаної слідчої дій обмовив себе під психологічним тиском з боку представників правоохоронного органу. Зауважує, що саме він викликав швидку допомогу потерпілій і вказав медикам на її місце знаходження, що суперечить версії слідства про його умисел на вбивство останньої.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 і захисник - адвокат Путраймс І.І. підтримали свої касаційні скарги, просили задовольнити їх, скасувавши вирок Святошинського районного суду м. Києва від 30 липня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 8 липня 2020 року щодо ОСОБА_1 та закривши кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.
Прокурор Титаренко Ю.О. вважав, що касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 і захисника - адвоката Путраймса І.І. не підлягають задоволенню, просив залишити вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1 без зміни.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, однобічність та неповнота судового розгляду самі собою можуть бути підставою для зміни чи скасування вироку місцевого суду апеляційним судом (статті 409, 410 КПК). Підставами ж для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
З урахуванням вищезазначених вимог закону, вирішуючи питання щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень, Суд виходить із установлених фактичних обставин, викладених у цих судових рішеннях.
У касаційних скаргах засуджений і його захисник заперечують доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, вказують на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи і ставлять під сумнів дотримання судами першої та апеляційної інстанцій вимог кримінального процесуального закону щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості судового рішення.
У кримінальному провадженні встановлено, що 28 листопада 2018 року ОСОБА_1 під час сварки зі ОСОБА_3 з неприязні та помсти останній за підпал недобудови на АДРЕСА_3 й пошкодження його особистих речей, умисно завдав потерпілій кухонним ножем смертельного удару в ділянку спини зліва.
Висновки судів нижчих інстанцій про вчинення ОСОБА_1 умисного вбивства ґрунтуються на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження. Суд першої інстанції, з яким небезпідставно погодився апеляційний суд, оцінив кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
Про факт перебування 28 листопада 2018 року разом із ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у недобудові на АДРЕСА_3, вживання з ними алкоголю, а також підпал ОСОБА_3 вказаного приміщення повідомив сам засуджений ОСОБА_1 як суду першої, так і суду апеляційної інстанції.
Визнаючи ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, суд послався у вироку на показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які суду показали, що були понятими під час проведення слідчого експерименту за участю засудженого ОСОБА_1, у ході якого останній детально розповідав і показував, як завдав ножового поранення потерпілій ОСОБА_3 . За словами вказаних свідків, ОСОБА_7 усі пояснення давав добровільно без жодного фізичного чи психологічного тиску з боку працівників поліції.
Також суд першої інстанції дав належну оцінку показанням свідка ОСОБА_8, яка підтвердила суду, що 28 листопада 2018 року близько 17:00 до неї заходили ОСОБА_7 і ОСОБА_4 . Перший повідомив їй про пожежу, яку влаштувала ОСОБА_3, а того ж дня пізніше він телефоном інформував її про смерть останньої від ножового поранення. Також вказаний свідок повідомила суду, що у травні 2019 року вона дізналася про смерть ОСОБА_4 під час впізнання його за фотознімком.
Дав належну оцінку суд і показанням свідка ОСОБА_9, який показав суду, що 28 листопада 2018 року двічі виїжджав на виклик про пожежу в будівлі на АДРЕСА_3, обидва підпали були умисні. Під час першого виклику о 16:00 свідок бачив ОСОБА_4, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 . Остання розповідала, як вони випивали, курили та недопалок упав на диван. Під час другого виклику, коли, крім повідомлення про пожежу, надійшло повідомлення про вбивство за вказаною адресою, свідок бачив ОСОБА_4 і ОСОБА_1, які вийшли з іншого боку будівлі і втекли, після чого медики виявили тіло ОСОБА_3 і констатували її смерть.
Проаналізував суд і показання свідка ОСОБА_10, яка підтвердила суду, що саме ОСОБА_1 показав медикам, де перебуває ОСОБА_3, про ножове поранення якої вони отримали повідомлення 28 листопада 2018 року близько 18:00. За словами свідка, ОСОБА_1 утік з місця події до приїзду працівників поліції.
Не залишилися поза увагою суду й дані протоколу пред`явлення для впізнання, в ході якого свідок ОСОБА_10 прямо вказала на фотознімок ОСОБА_1 як на особу, яка показувала, де перебуває померла ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 107-110).
Суд звернув увагу на дані протоколу слідчого експерименту, проведеного за участю засудженого ОСОБА_1, і відеозапис до нього. Під час цієї слідчої дії останній у присутності захисника і двох понятих показав місце, де відбувалися події 28 листопада 2018 року, де і як він убив ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 119-125, 203).
Також предметом дослідження суду першої інстанції були дані протоколу слідчого експерименту, проведеного 29 листопада 2018 року за участю свідка ОСОБА_4, і відеозапис до нього. У ході цієї слідчої дії свідок ОСОБА_4 розповів і показав, за яких обставин ОСОБА_1 вчинив злочин стосовно ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 102-106, 203).