Постанова
Іменем України
18 березня 2021 року
м. Київ
справа № 428/2648/15-к
провадження № 51-5728 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Кравченка С.І.,
суддів: Білик Н.В., Остапука В.І.,
при секретарі Ігнатенку Ю.В.,
за участю прокурора Подоляка М.С.,
в режимі
відеоконференції:
захисника Свистуна Г.В.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12014130370003995 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Краснодон Луганської області, зареєстрований за місцем проживання по АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України,
за касаційними скаргами захисника Свистуна Г.В в інтересах засудженого ОСОБА_1 та прокурора на вирок Луганського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 липня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за:
- ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України на 10 років позбавлення волі;
- ч. 1 ст. 115 КК України на 12 років позбавлення волі;
- ч. 1 ст. 263 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_1 покарання 12 років позбавлення волі.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишений - тримання під вартою, строк покарання ухвалено рахувати з дня його фактичного виконання, зарахувавши у строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення ОСОБА_1 з 30 листопада 2014 року по 14 липня 2016 року відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України.
Цим же вироком ОСОБА_1 виправдано за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину.
Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_1 18420 грн. відшкодування матеріальної шкоди та 78926,40 грн. моральної шкоди задоволено в повному обсязі.
Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 32556,16 грн. відшкодування матеріальної шкоди та 20000 грн. відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази у провадженні.
Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 11 жовтня 2016 року вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 липня 2016 року щодо ОСОБА_1 скасовано і призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
При цьому, апеляційним судом зазначено, що суд першої інстанції не звернув увагу на порушення права засудженого на захист та порушення принципу доступу до правосуддя, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, у зв`язку з чим вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 8 квітня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за:
- ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України на 10 років позбавлення волі;
- ч. 1 ст. 115 КК України на 12 років позбавлення волі;
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді 12 років позбавлення волі.
ОСОБА_1 визнано невинуватим у предʼявленому йому обвинуваченні за ч.1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України та виправдано за недоведеністю вчинення ним інкримінованих кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишений до набрання вироком законної сили.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 ухвалено рахувати з дня набрання вироком законної сили, зарахувавши йому у строк покарання термін попереднього увʼязнення з 30 листопада 2014 року по 19 жовтня 2016 року та з 21 жовтня 2016 року по дату набрання вироком законної сили, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції Закону № 838-VIII, з розрахунку один день попереднього увʼязнення за два дні позбавлення волі.
Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок злочину, задоволено частково.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 16420 грн. відшкодування матеріальної шкоди та 78926,40 грн. відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині у задоволенні цивільного позову відмовлено.
Провадження за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на суму 89964,56 грн., та провадження за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на суму 5150 грн., ухвалено закрити.
Вирішено питання про речові докази у провадженні.
За вироком суду, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 21 листопада 2014 року, приблизно о 23 годині, разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 прийшов до розважального закладу " Shale de club " по проспекту Космонавтів, 24, в м. Сєвєродонецьк, Луганської області . При собі ОСОБА_1 мав не встановлену вогнепальну зброю калібру 9 мм., якою міг бути пістолет системи Макарова, та невизначену кількість бойових припасів.
22 листопада 2014 року, приблизно о 02 годині 40 хвилин, ОСОБА_5, знаходячись у приміщенні закладу "Shale de club" спровокував словесний конфлікт з раніше незнайомим йому громадянином ОСОБА_7, під час якого запропонував останньому вийти на вулицю, прямуючи куди до ОСОБА_5 приєдналися ОСОБА_1 та ОСОБА_6, а до ОСОБА_7 його знайомі ОСОБА_8, ОСОБА_3 та ОСОБА_9 .
Вийшовши на майданчик, розташований між проїжджою частиною та адміністративною будівлею № 3 по вулиці Вілєсова міста Сєвєродонецька, навпроти закладу "Shale de club", між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з однієї сторони та ОСОБА_7 і ОСОБА_9 з іншої, продовжився словесний конфлікт.
У той же час у ОСОБА_1, який стояв на майданчику відокремлено від групи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 і ОСОБА_3, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до групи ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 і ОСОБА_3, виник злочинний намір спрямований на навмисне вбивство двох осіб.
Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на навмисне вбивство двох осіб, ОСОБА_1 використовуючи невстановлену зброю калібру 9 мм. та набої до неї, навмисно, з відстані не більше 3 метрів, здійснив 2 прицільних постріли в напрямку ОСОБА_8 та 2 постріли в напрямок ОСОБА_3, які також спостерігали за конфліктом та своїми діями не виказували загроз життю, та здоров`ю як самого ОСОБА_1, так і інших осіб. Здійснюючи прицільні постріли із вогнепальної зброї, ОСОБА_1 розумів, що внаслідок його дій може настати смерть потерпілих та бажав настання саме таких наслідків.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_1, ОСОБА_3 було спричинено тілесне ушкодження у вигляді наскрізного вогнепального поранення стегна, посттравматичної невропатії малогомілкового нерва, яке згідно з висновком судово-медичного експерта № 61 від 17 березня 2015 року за ступенем тяжкості кваліфікується, як тілесне ушкодження середньої тяжкості, за ознакою тривалості розладу здоров`я.
Після завданих ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, останній був доставлений до медичного закладу, йому своєчасно була надана медична допомога та настання смерті потерпілого вдалося уникнути. Таким чином ОСОБА_1 виконав усі необхідні дії, спрямовані на заподіяння смерті ОСОБА_3, проте свій злочинний намір не зміг довести до кінця з причин, не залежних від його волі.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_10, ОСОБА_8 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді вогнепального поранення передньої поверхні грудної клітини проникаючого в черевну порожнину з ушкодженнями внутрішніх органів, які згідно з висновком судово-медичного експерта № 496 від 3 грудня 2014 року утворилися від дії снарядів, випущених із ствола вогнепальної зброї калібру 9 мм та стосовно живої людини за ступенем тяжкості кваліфікуються як легке тілесне ушкодження, та проникаючі кульові поранення грудної клітини та черева як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпечності для життя в момент заподіяння.
Після завданих ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, останній був доставлений до медичного закладу, де йому була надана медична допомога, але ІНФОРМАЦІЯ_3 о 4 годині 30 хвилин настала його смерть. Згідно з висновком судово-медичного експерта № 496 від 3 грудня 2014 року, смерть ОСОБА_8 настала внаслідок вогнепального поранення черева з ушкодженням внутрішніх органів, значною внутрішньою крововтратою.
ОСОБА_1 після вчинення злочину з місця події зник та у подальшому позбувся знаряддя вчинення злочину, постійно змінював місця проживання, переховуючись від органів досудового слідства та був затриманий 30 листопада 2014 року.
Згідно з обвинувальним актом від 24 березня 2015 року ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 та ч. 4 ст. 296 КК України при таких обставинах.
22 листопада 2014 року приблизно о 02 годині 45 хвилин, ОСОБА_1 знаходячись на майданчику, розташованому між проїжджою частиною та адміністративною будівлею № 3 по вулиці Вілєсова міста Сєвєродонецька, продовжуючи свої протиправні дії, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю та нехтуючи загальнолюдськими правилами, використовуючи невстановлену вогнепальну зброю, безпідставно, здійснив 1 постріл у бік легкового автомобіля SHEVROLET LACETTI р/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4, що був припаркований на вулиці Вілєсова навпроти розважального закладу "Shale de club". Пострілом ОСОБА_1 здійснив одне попадання в заднє скло автомобіля, де в салоні куля зрикошетила об дах автомобіля та влучила водію ОСОБА_4 в тім`яну область голови, який в той час сидів у салоні автомобіля.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_1, ОСОБА_4 було спричинено згідно з висновком судово-медичного експерта № 335 від 25 листопада 2015 року за ступенем тяжкості легке тілесне ушкодження. Крім того, пошкодженням цілісності заднього та переднього скла на автомобілі SHEVROLET LACETTI р/н НОМЕР_1, ОСОБА_4 як власнику автомобіля, було завдано матеріальний збиток на суму 5150 гривень.
Крім того, 21 листопада 2014 року приблизно о 21 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , в невстановленому місці, у невстановленої під час досудового розслідування особи, без передбаченого законом дозволу, отримав вогнепальну зброю калібру 9 мм, яким може бути пістолет Макарова "ПМ", або пістолет "АПС", "Форт-12", "Иж-71", або пістолет конструкції PA-63, P-64. RK-59, R-61 та невизначену кількість бойових припасів, але не менше 5 шт., а саме патронів калібру 9 мм.
Вказаний пістолет та бойові припаси ОСОБА_1, діючи умисно, без передбаченого дозволу незаконно носив при собі, а саме 21 листопада 2014 року, приблизно о 22 годині, ОСОБА_1, із невстановленою зброєю прибув до розважального закладу "Shale de club" по проспекту Космонавтів, 24 в м. Сєвєродонецьк Луганської області, де 22 листопада 2014 року, о 02 год. 40 хв. хвилин здійснив умисне вбивство ОСОБА_8, замах на вбивство ОСОБА_3 та хуліганські дії відносно ОСОБА_4 .
Згідно з висновком експерта № 128 від 25 листопада 2014 року: 5 гільз вилучених під час огляду майданчику біля будівлі розважального закладу "Shale de club" по проспекту Космонавтів, 24 в м. Сєвєродонецьк, є частинами боєприпасів - гільзами 9 мм проміжних патронів та 3 кулі вилучені з трупа, автомобіля DACIA LOGAN реєстраційний номер " НОМЕР_3 ", автомобіля SHEVROLET LACETTI реєстраційний номер " НОМЕР_1 " вистріляні з одного екземпляру зброї, з 9 мм пістолета Макарова "ПМ", або з пістолетів "АПС", "Форт-12", "Иж-71", а також можуть використовуватися як замінники в пістолетах конструкції PA-63, P-64. RK-59. R-61.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_8 № 496 від 3 грудня 2014 року, вогнепальні поранення могли бути спричинені при пострілі із зброї калібру 9 мм.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_3 № 61 від 17 березня 2015 року, вогнепальне поранення лівого стегна у потерпілого утворилося від дії снаряду, випущеного із ствола вогнепальної зброї калібру 9 мм, але не виключається можливість утворення даного ушкодження від дії снаряду, випущеного із ствола вогнепальної зброї калібру 7,62 мм.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_4 № 335 від 25 листопада 2014 року, садно в центрі тім`яної області (дотичне кульове поранення), можливо утворилося від снаряду випущеного із ствола вогнепальної зброї.
Місцевий суд, дослідивши матеріали справи в частині пред`явленого обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України, дійшов висновку, що обвинувачений підлягає виправданню за недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України.
Вироком Луганського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 8 квітня 2020 року скасовано в частині виправдання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України.
Ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_1 засуджено за:
- ч. 1 ст. 263 КК України на 3 роки позбавлення волі;
- ч. 4 ст. 296 КК України на 5 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання цих покарань, а також покарань, призначених судом першої інстанції, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 14 років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 ухвалено рахувати з дня набрання вироком законної сили, зарахувавши йому у строк покарання термін його попереднього увʼязнення з 30 листопада 2014 року по 19 жовтня 2016 року, та з 21 жовтня 2016 року по день набрання вироком законної сили, тобто, по 18 листопада 2020 року, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції Закону № 838-VIII, із розрахунку один день попереднього увʼязнення за два дні позбавлення волі.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає оскаржуваний вирок таким, що підлягає скасуванню через порушення норм кримінального процесуального та матеріального права. Зазначає про те, що раніше ОСОБА_1 було засуджено вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 липня 2016 року за ч. 2 ст.15, п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України, до остаточного покарання у виді 12 років позбавлення волі, та виправдано за ч. 4 ст. 296 КК України у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину. Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 11 жовтня 2016 року вищевказаний вирок було скасовано у зв`язку з істотним порушенням місцевим судом вимог кримінального процесуального закону, а саме через порушення права засудженого на захист, але суд не зазначав однією із підстав скасування вироку суду про застосування чи незастосування того чи іншого закону про кримінальну відповідальність, чи призначення того чи іншого покарання, як на додаткову підставу для скасування судового рішення. Відтак, на думку захисника, при новому розгляді кримінального провадження як суд першої інстанції, так і апеляційний суд, виходячи з вимог ч. 2 ст. 416 та ч. 2 ст. 421 КПК України, були позбавлені можливості погіршувати правове становище обвинуваченого та скасовувати виправдувальний вирок за епізодом за ч. 4 ст. 296 КК України й застосовувати щодо ОСОБА_1 призначення більш суворого остаточного покарання. Як вбачається із матеріалів провадження, суд першої інстанції на підставі зібраних та перевірених в судовому засіданні доказів, дійшов висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 та ч. 4 ст. 296 КК України. Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора та представника потерпілого, частково дослідивши докази, визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні інкримінованих органами досудового слідства злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 та ч. 4 ст. 296 КК України та ухвалив обвинувальний вирок, посиливши йому остаточне покарання. На переконання захисника, апеляційним судом порушено принцип безпосередності дослідження доказів, не дотримано вимог статей 23, 404 КПК України. Окрім того, вирок апеляційного суду не відповідає вимогам статей 374, 420 КПК України.
У касаційній скарзі прокурор вважає вирок апеляційного суду таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки ухвалене рішення не відповідає законодавчим приписам, регламентованим ч. 2 ст. 420, ч. ч. 3, 4 ст. 374 КПК України. Зазначає, що мотивувальна частина вироку не містить формулювання обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, крім того, резолютивна частина не містить рішення про призначення покарання по кожному з обвинувачень, що визнані доведеними, рішення щодо розподілу процесуальних витрат та рішення по суті апеляційної скарги захисника, що порушує принцип правової визначеності.