Постанова
Іменем України
17 березня 2021 року
м. Київ
справа № 368/205/18
провадження № 51-4154км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої Вус С.М.,
суддів: Єремейчука С.В., Чистика А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Голубенко О.В.,
прокурора Матолич М.Р.,
захисника Лисюк О.В. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Київської області на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 липня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110190000017, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого за вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 03 листопада 2017 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 24 вересня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначено йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 03 листопада 2017 року та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Оскарженою ухвалою Київського апеляційного суду від 22 липня 2020 року зазначений вирок стосовно ОСОБА_1 залишено без змін.
Згідно з вироком 09 січня 2018 року приблизно о 15:00 ОСОБА_1 на території лісопосадки, яка знаходиться в межах населеного пункту с. Черняхів Кагарлицького району Київської області, знайшов ручну гранату наступальну та, усвідомлюючи, що вказаний предмет є бойовим припасом, здійснив її незаконне придбання, носіння та зберігання. 12 січня 2018 року о 16:50 ОСОБА_1, розібравши вищевказану гранату на її складові частини, а саме, від`єднавши корпус гранати та ударно - дистанційний запал, помістив їх до різних кишень свого верхнього одягу та під час руху по вул. Щасливій с. Черняхів Кагарлицького району Київської області у напрямку вул. Валерія Чухрая вказаного населеного пункту на перехресті зазначених вулиць був зупинений працівниками поліції.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, просить ухвалу апеляційного суду стосовно ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний суд не здійснив належної перевірки відомостей щодо застосування до ОСОБА_1 незаконних методів ведення досудового розслідування та за відсутності результатів проведення належної перевірки таких доводів шляхом офіційного розслідування вказав на їх безпідставність, у зв`язку з чим ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Матолич М.Р. та захисник Лисюк О.В. у засіданні суду касаційної інстанції підтримали касаційну скаргу і просили її задовольнити з наведених у ній мотивів.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Крім цього, зміст ухвали суду апеляційної інстанції повинен відповідати вимогам ст. 419 КПК України. За частиною другою цієї статті при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Виходячи з положень вказаних статей закону, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні поданої скарги без задоволення, суд повинен переконливо аргументувати свою позицію, адже справедливість засудження не має викликати сумнів. Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими
у статтях 2, 7 КПК Українизавданнями та загальними засадами кримінального провадження.
Однак при перегляді вироку стосовно ОСОБА_1 апеляційним судом не дотримано вищенаведених вимог закону.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погодившись з вироком суду першої інстанції, захисник Лисюк О.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, крім іншого, вказувала на неналежну перевірку доводів останнього про застосування до нього незаконних методів досудового розслідування, а саме факту фізичного впливу на ОСОБА_1 з боку працівників поліції з метою примусити його до визнання винуватості у незаконному зберіганні гранати.