Постанова
іменем України
16 березня 2021року
м. Київ
справа № 759/17836/17
провадження № 51-3065км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Короля В.В., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Крота І.М.,
прокурора Єременка М.В.,
захисника Михайлюка О.В.,
розглянув касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - Михайлюка О.В. на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 липня 2020 року у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017100080006101 від 10 липня 2017 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця міста Карцаг (Угорщина), мешканця м. Києва, такого, що судимості не мав,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 09 липня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 1 статті 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
Ухвалено залишити без зміни запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_1 - тримання під вартою в Державній установі "Київський слідчий ізолятор" Міністерства юстиції України.
Ухвалено строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 17 липня 2017 року, тобто з моменту його фактичного затримання.
Згідно вироку, ОСОБА_1 засуджено за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене за наступних обставин.
Між ОСОБА_1 та його дружиною ОСОБА_2, які перебували за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_1, у вечірній час 08 липня 2017 року виник словесний конфлікт через ревнощі з боку ОСОБА_1 та їх подальше спільне сімейне життя, який мав продовження у першій половині наступного дня - 09 липня 2017 року. Після вказаного словесного конфлікту ОСОБА_1 приблизно о 12:00 09 липня 2017 року вирішив учинити умисне вбивство своєї дружини ОСОБА_2 , для чого вийшов з кухні у коридор квартири та у своїй сумці взяв ніж, клинок якого має довжину 175 мм, повернувшись до приміщення кухні, де на той момент перебувала ОСОБА_2, почав наносити ним численні удари в життєво-важливі органи останньої. Після чого він взяв зі столу кухонний ніж, лезо якого має довжину 93 мм, та продовжив наносити ОСОБА_2 численні удари ножем в область тулуба, шиї та обличчя, заподіявши їй тілесні ушкодження від яких остання померла на місці. У ОСОБА_2 було виявлено: 18 ран на обличчі, 12 ран на шиї, 9 ран грудної клітки, 3 рани на животі, 6 ран на руках, 1 садно на стегні, сліпе поранення тазу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 березня 2019 року вирок залишено без зміни.
Постановою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року вказану ухвалу апеляційного суду скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 липня 2020 року вирок Святошинського районного суду міста Києва від 09 липня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність захисник обґрунтовує тим, що апеляційний суд не взяв до уваги досліджений висновок судової психолого-психіатричної експертизи, на яку, як на підставу скасування вироку, та на допит судового експерта сторона захисту посилалася в апеляційній скарзі.
В обґрунтування порушення права на захист захисник вказує на те, що в період часу з 25 грудня 2015 року по 20 грудня 2017 року Святогор О.А. не мав чинного свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, а тому, не будучи адвокатом, не мав права здійснювати функції та повноваження захисника засудженого, що відображено у Єдиному державному реєстрі адвокатів України. На переконання захисника, у результаті недосконалих дій Святогора О.А. було погіршено становище засудженого.
Вказано захисником і про те, що апеляційний суд проігнорував доводи апеляційної скарги щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
У запереченнях потерпіла ОСОБА_4 просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, який частково підтримав касаційну скаргу, просив лише пом`якшити призначене покарання та не скасовувати судові рішення, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Мотиви Суду
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, адвокат Святогор О.А. у апеляційній скарзі вказував на відсутність у засудженого мотиву вчинення кримінального правопорушення, вважаючи, що вчинене ним було позбавлено вольового контролю.
Адвокат Святогор Є.А. вказував у апеляційній скарзі, доводи якої аналогічні доводам апеляційної скарги з доповненнями засудженого, на помилковість висновку суду про наявність в діях засудженого прямого та цілеспрямованого умислу на позбавлення потерпілої життя та судом першої інстанції було грубо знехтувано висновок експерта Линник С.В. , яка безпосередньо підтвердила його в судовому засіданні, щодо перебування засудженого під час вчинення інкримінованого йому діяння у стані афекту, не було враховано зміни в психічному стані, які відбулися з засудженим внаслідок його перебування в АТО. Адвокат вважав, що суд першої інстанції упереджено відносився до обвинуваченого на стадії судового розгляду, оскільки запобіжний захід у виді тримання під вартою йому неодноразово продовжувався. Також в апеляційній скарзі зазначено, що було порушено право обвинуваченого на захист, оскільки під час досудового розслідування він здійснювався Святогором О.А., який на вказаний період не мав права на зайняття адвокатською діяльністю, у зв`язку з чим було погіршено становище ОСОБА_1 .
Залишаючи вказані доводи без задоволення, апеляційний суд вказав наступне.
Суд апеляційної інстанції не погодився з твердженнями сторони захисту про те, що дії ОСОБА_1 слід було кваліфікувати за статтею 116 КК, оскільки на час вчинення злочину останній перебував у стані афекту з огляду на те, що сильне душевне хвилювання як факультативна ознака суб`єктивної сторони складу злочину - це емоційно - психічний стан особи, спричинений протиправною (аморальною) поведінкою потерпілої особи або психотравмуючою ситуацією, за яких особа частково втрачає можливість усвідомлювати власні діяння та (або) керувати ними, що може позначатися на кваліфікації злочину, визначенні виду або розміру покарання та застосуванні інших заходів кримінально-правового впливу. Стан сильного душевного хвилювання охоплює афект та афективні стани.
Колегія суддів також зазначила, що обов`язковою умовою юридичної кваліфікації дій винуватця за статті 116 КК є не вчинення умисного вбивства в стані фізіологічного афекту, що є суто медичним, психолого-психіатричним критерієм, а в стані сильного душевного хвилювання, що є критерієм кримінально-правовим, за яким кваліфікація дій винного за вказаною статтею можлива лише у разі, якщо стан сильного душевного хвилювання раптово виник внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого. При цьому, встановлення фактичних даних, які б свідчили про наявність обставин, передбачених статею 116 КК, і які могли б викликати у винного стан сильного душевного хвилювання, є компетенцією суду.