Постанова
Іменем України
18 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 357/13224/17
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/824/955/2020
Провадження № 51 - 4373 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Марчука О.П., Матієк Т.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І.А.,
прокурора Костюка О.С.,
засудженого ОСОБА_1,
його захисника адвоката Несвітайла О.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017110030005211 від 04 жовтня 2017 року, щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква Київської області, громадянина України, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2017 року за ст. 309 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1360 гривень,
за ст. 186 ч. 3 КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката
Несвітайла О.М. на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 11 червня 2020 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада
2019 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 186 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом повного приєднання невідбутої частини покарання за вироком Білоцерківськогоміськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2017 року ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки та штрафу в розмірі 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1360 гривень. На підставі ст. 72 ч. 3 КК України покарання у вигляді штрафу вказано виконувати самостійно.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з 14 листопада
2019 року.У строк покарання ОСОБА_1 заховано попереднє ув`язнення з
06 жовтня 2017 року по 18 березня 2018 року та з 20 листопада 2018 року по
13 листопада 2019 року.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 668 гривень на відшкодування матеріальної шкоди.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 04 жовтня
2017 року приблизно о 15 годині 20 хвилин в приміщенні відділення Укрпошти № 4, розташованого за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Гайок, 54, діючи з корисливих мотивів, переліз через металеве загородження, яке відділяє відвідувачів пошти від її працівників, та проник до технічного приміщення пошти, придатного для зберігання товарно-матеріальних цінностей та до якого немає вільного доступу, де в присутності начальника зазначеного поштового відділення ОСОБА_2 зі столу відкрито викрав належні їй мобільні телефони марки "Nokia" моделі 2323 та 3110. У подальшому ОСОБА_1 залишив місце вчинення кримінального правопорушення, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 668 гривень.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 червня 2020 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Несвітайла О.М. - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі та доповненнях до неї захисник Несвітайло О.М. в інтересах засудженого ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 , а кримінальне провадження щодо нього закрити на підставі ст. 284 ч. 1 п. 3 КПК України, оскільки достатні докази для доведення винуватості особи в суді не встановлені. Даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, вважає, що докази обвинувачення, а саме протоколи пред`явлення особи для впізнання, отримані з порушенням вимог процесуального закону, показання потерпілої ОСОБА_2 є суперечливими, а показання свідка ОСОБА_3 недопустимі як доказ. Указує на те, що доступ до робочого місця працівника пошти є вільним через прохід біля колишніх кабін міжміського зв`язку, а тому вважає, що приміщення відділення Укрпошти не є іншим приміщенням або сховищем у розумінні правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 19 листопада 2018 року в справі № 205/5830/16-к. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не встановив наведених порушень та за наявності до того підстав не закрив кримінальне провадження.
Заперечень на касаційну скаргу захисника Несвітайла О.М. від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 та захисник Несвітайло О.М. у судовому засіданні висловили доводи на підтримання касаційної скарги захисника і просили її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу захисника Несвітайла О.М. необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.