Постанова
Іменем України
15 березня 2021 року
м. Київ
справа № 128/3260/17
провадження № 61-22803св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 09 вересня 2019 року у складі судді
Саєнко О. Б. та постанову Вінницького апеляційного суду від 20 листопада
2019 року у складі колегії суддів: Марчук В. С., Матківської М. В., Сопруна В. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права на об`єкт незавершеного будівництва.
Позов, з урахуванням уточнень, мотивовано тим, що 23 листопада 1993 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем, в якому у них народилась дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
30 вересня 2014 року шлюб між сторонами розірвано.
Під час спільного проживання сторонами було набуте майно, яке належить сторонам на праві спільної сумісної власності, а саме: житловий будинок завершеного будівництва, але не прийнятого до експлуатації, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначала, що будівництво спірного житлового будинку ними було розпочато у 1994 році; вони спільно, своїми силами будували будинок, провели електрику, газ, придбавали необхідні будівельні матеріали та меблі. Технічний паспорт на даний житловий будинок виготовлений 30 січня 2004 року.
Відповідач не вживає відповідних заходів до введення спірного новоствореного житлового будинку в експлуатацію та оформлення права власності на цей будинок у встановленому законодавством порядку, щоб уникнути поділу будинку, як спільного сумісного майна подружжя.
У свою чергу, вона позбавлена можливості самостійно здійснити вказані дії, оскільки всі дозвільні документи на цей будинок оформлені на ім`я відповідача, що перешкоджає їй реалізувати своє право на отримання у власність частини новоствореного під час шлюбу з відповідачем нерухомого майна.
Вказувала, що земельна ділянка зареєстрована за ОСОБА_2, відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серія ВН № 2834 .
Після фактичного припинення шлюбу та розірвання шлюбу відповідач систематично та навмисно перешкоджає в здійсненні нею права власності, так як вважає даний будинок своєю власністю, численні намагання вирішити проблему мирним шляхом та потрапити до свого будинку та мешкати в ньому результатів не дали.
Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила визнати за нею як за співзабудовником право на 1/2 частини збудованого у шлюбі, але не прийнятого в експлуатацію, житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 231,1 кв. м та житловою 82,3 кв. м.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького районного суду вінницької області від 09 вересня 2019 року позовні вимоги задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право як співзабудовника на 1/2 частини збудованого за час шлюбу, але не прийнятого в експлуатацію об`єкта незавершеного будівництва - житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею
231,1 кв.м.
Скасовано вжиті судом на підставі ухвали судді Вінницького районного суду Вінницької області від 23 березня 2018 року, заходи шляхом заборони
ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії, пов`язані з розпорядженням та відчуженням будинковолодіння АДРЕСА_1 .
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що спільними зусиллями подружжя та за спільні кошти ними було побудовано спірний житловий будинок, готовність якого на час розгляду справи судом становить 83 %. Посилаючись на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання за ОСОБА_1 1/2 частини не прийнятого в експлуатацію об`єкта незавершеного будівництва - житлового будинку.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 20 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 09 вересня 2019 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції. При цьому апеляційний суд вказав на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 158/2404/13-ц
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
17 грудня 2019 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 09 вересня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 20 листопада 2019 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що спірний будинок був збудований до шлюбу з позивачем ОСОБА_1, оскільки відповідно до інвентаризаційної справи
КП "ВОБТІ" №384 від 30 січня 2004 року на момент виготовлення технічного паспорту в будинку відсутні підлога, сходи, санвузол. Крім того, заявник зазначає, що земельна ділянка площею 0,01195 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд не відноситься до спільної сумісної власності чоловіка та дружини, оскільки право користування вказаною земельною ділянкою він набув 24 листопада 1990 року.
Доводи інших учасників справи
24 лютого 2020 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області
від 09 вересня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду
від 20 листопада 2019 року відмовити.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Вінницького районного суду Вінницької області.
24 лютого 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.