ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/3356/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючого, Банаська О.О., Васьковського О.В.,
учасники справи:
позивач - розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Західбудінвест компані консалтинг" арбітражний керуючий Борейко В.А., представники позивача -Кучерявий Д.В., адвокат, довіреність № б/н від 07.10.2020, Матюшко В.В., адвокат, довіреність № б/н від 16.03.2021,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа Експерт Плюс", представник відповідача - Чередниченко Д.О., адвокат, ордер КВ № 838530 від 11.11.2020,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Експерт Плюс"
на ухвалу Господарського суду м. Києва
від 18.06.2020
у складі судді: Пасько М.В.,
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 21.10.2020
у складі колегії суддів: Грек Б.М., (головуючий), Остапенко О.М., Копитова О.С.
у справі за позовом
розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Західбудінвест компані консалтинг" арбітражного керуючого Борейка В.А.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Експерт Плюс"
про визнання недійсними правочинів
в межах справи за заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа експерт плюс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західбудінвест компані консалтинг" про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ.
1. У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа Експерт Плюс" (далі - ТОВ "Медіа Експерт Плюс", відповідач) звернулося із заявою до Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Західбудінвест Компані Консалтинг" (далі - позивач, боржник, ТОВ "Західбудінвест Компані Консалтинг").
2. Ухвалою 15.11.2016 місцевий суд порушив провадження у справі №910/18739/16; визнав ТОВ "Медіа Експерт Плюс" (ідентифікаційний код 37739995) кредитором ТОВ "Західбудінвест Компані Консалтинг" (ідентифікаційний код 33640659) на суму 625 780,00 грн., з яких 13 780,00 грн. - вимоги першої черги, 612 000,00 грн. - вимоги четвертої черги;
ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника з 15.11.2016;
ввів процедуру розпорядження майном боржника з 15.11.2016;
призначив розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Борейка В.А. (далі - розпорядник майна Борейко В.А.)
3. 05.03.2020 розпорядник майна Борейко В.А. звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати недійсними правочини в межах справи № 910/18739/16 про банкрутство ТОВ "Західбудінвест Компані Консалтинг" (том 1, а. с. 1-3).
4. Ухвалою 10.04.2020 Господарський суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду;
відкрив провадження у цій справі № 910/3356/20 в межах справи № 910/18739/16 про банкрутство ТОВ "Західбудінвест Компані Консалтинг";
ухвалив справу № 910/3356/20 розглядати за правилами загального позовного провадження (том 1, а. с. 13 -14).
Короткий зміст вимог заявника
5. Розпорядник майна ТОВ "Західбудінвест Компані Консалтинг" в поданій позовній заяві просив суд визнати недійсними додаткові угоди до Договорів поворотної фінансової допомоги, що були укладені між ТОВ "Медіа Експерт Плюс" та ТОВ "Західбудінвест Компані Консалтинг".
5.1. Подана позовна заява обґрунтована тим, що внаслідок укладення зазначених додаткових угод до договорів про надання фінансової поворотної допомоги боржник взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.
Розгляд справи місцевим судом та прийняте ним рішення
6. Ухвалою 18.06.2020 Господарський суд міста Києва позов задовольнив;
визнав недійсними додаткові угоди до Договорів поворотної фінансової допомоги, укладені між ТОВ "Медіа Експерт Плюс" та ТОВ "Західбудінвест Компані Консалтинг" додаткові угоди від 19.03.2013 до Договору про надання фінансової поворотної допомоги від 18.03.2020;
від 30.10.2013 до Договору про надання фінансової поворотної допомоги від 30.10.2013;
від 05.11.2013 до Договору про надання фінансової поворотної допомоги від 05.11.2013;
від 26.11.2013 до Договору про надання фінансової поворотної допомоги від 26.11.2013;
від 02.12.2013 до Договору про надання фінансової поворотної допомоги від 26.11.2013;
від 20.12.2013 до Договору про надання фінансової поворотної допомоги від 20.12.2013;
від 27.12.2013 до Договору про надання фінансової поворотної допомоги від 20.12.2013;
від 20.02.2014 до Договору про надання фінансової поворотної допомоги від 20.02.2014;
від 18.03.2014 до Договору про надання фінансової поворотної допомоги від 18.03.2014;
від 28.03.2014 до Договору про надання фінансової поворотної допомоги від 28.03.2014;
від 10.06.2014 до Договору про надання фінансової поворотної допомоги від 28.03.2014;
від 28.07.2014 до Договору про надання фінансової поворотної допомоги від 28.07.2014;
від 26.09.2014 до Договору про надання фінансової поворотної допомоги від 26.09.2014;
від 21.11.2014 до Договору про надання фінансової поворотної допомоги від 26.09.2014 (том 1, а. с. 213-221).
7. Місцевий суд встановив, що оскаржуваними додатковими угодами до Договорів позики боржник та відповідач погодили розмір процентів у разі прострочення виконання зобов`язання - 1700 процентів річних. Разом з тим, суд дійшов висновку, що такий розмір процентів, виходячи з правової природи статті 625 ЦК України, є безпідставно надмірним, недобросовісним та направленим виключно на штучне збільшення кредиторських вимог з метою отримання контролю на зборах кредиторів у процедурі банкрутства боржника.
8. Суд також зазначив, що оскаржувані додаткові угоди укладалися особами, повноваження яких на укладення договорів від імені товариства неможливо встановити та підтвердити. Так, суд встановив, що оскаржувані додаткові угоди були підписані від імені боржника ОСОБА_1, однак, на момент укладення зазначених угод директором товариства була ОСОБА_2, а сам ОСОБА_1 не мав повноважень на укладення Договорів від імені боржника, був призначений директором боржника лише 30.12.2013, тобто уже після моменту укладення додаткових угод до Договорів про поворотну фінансову допомогу. Водночас, аналізуючи суб`єктний склад підписантів оскаржуваних угод, їх предмет та можливі наслідки для боржника, місцевий суд дійшов висновку, що підписання таких угод спрямоване виключно на штучне збільшення кредиторських вимог з метою отримання контролю на зборах кредиторів у процедурі банкрутства боржника.
9. Зважаючи на викладене, посилаючись на приписи статті 13, частини третьої статті 92, статей 203, 204, 215, 625 ЦК України, частини сьомої статті 179 ГК України, частини першої статті 1, частини другої статті 7, статті 12, частин першої та другої статті 42, частини дев`ятої статті 44 КУзПБ, статей 74, 76, 77 ГПК України, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення
10. Постановою 21.10.2020 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ТО В "Медіа Експерт Плюс" залишив без задоволення; ухвалу Господарського міста Києва від 18.06.2020 у справі №910/3356/20 залишив без змін.
11. Апеляційним судом встановлено, що в період укладення додаткових угод, зокрема 19.03.2013, 30.10.2013 та 05.11.2013, керівником ТОВ "Західбудінвест Компані Консалтинг" була ОСОБА_2, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями реєстраційних карток. Водночас, суд зазначив, що ОСОБА_1 став директором ТОВ "Західбудінвест Компані Консалтинг" та керівником, який діє згідно Статуту, лише з 30.12.2013. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1., підписуючи спірні додаткові угоди, не міг діяти від імені боржника як уповноважена особа, яка діє згідно Статуту. Також, апеляційний суд, надаючи оцінку діям відповідача щодо укладення спірних додаткових угод, якими визначено відсоток у розмірі 1700 процентів річних, дійшов висновку про їх недобросовісність та спрямованість на порушення права боржника та створення штучних зобов`язань, оскільки укладення представником таких угод здійснено не в інтересах боржника.
12. З посиланням на положення частин першої-третьої, п`ятої статті 203, частини другої статті 207, статті 215 ЦК України, апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про те, що укладення спірних правочинів свідчить про недобросовісність та зловживання, які спрямовані на створення штучного боргу.
13. Апеляційний суд, надаючи оцінку Договору про надання поворотної фінансової допомоги від 18.03.2013, додатковій угоді від 19.03.2013; Договору про надання поворотної фінансової допомоги від 30.10.2013; додатковій угоді від 30.10.2013; Договору про надання поворотної фінансової допомоги від 05.11.2013 та додатковій угоді від 05.11.2013, погодився з доводами скаржника про те, що судом першої інстанції безпідставно не застосовано до спірних правовідносин позовну давність. Разом з тим, урахувавши обставини, встановлені у справі, апеляційний суд дійшов висновку про недійсність додаткових угод до договорів поворотної фінансової допомоги, оскільки в діях відповідача наявні ознаки зловживання правом. Суд зауважив, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач та боржник є пов`язаними особами, на час укладання правочинів керівником боржника та кредитора була ОСОБА_2, а встановлення умов, зокрема відсотків у розмірі 1700 процентів річних, які є дискримінаційними та нерозумними, є такими, що свідчать про збільшення обсягу обов`язків і відповідальності, зацікавленості в укладенні таких угод.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
14. ТОВ "Медіа Експерт Плюс" 25.11.2020 звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 у справі № 910/3356/20 Господарського суду міста Києва.
15. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/3356/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Банасько О.О., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.12.2020.
16. Ухвалою Верховного Суду від 30.12.2020 відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Медіа Експерт Плюс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020.
17. Ухвалою Верховного Суду від 02.02.2021 відкладено розгляд касаційної скарги ТОВ "Медіа Експерт Плюс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020, датою проведення судового засідання визначено 25.02.2021.
Ухвалою 25.02.2021 Верховний Суд відклав розгляд касаційної скарги ТОВ "Медіа Експерт Плюс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 у справі 910/3356/20 на 16.03.2021,016:00.
В призначене судове засідання з`явилися уповноважені представники учасників і надали пояснення у справі.
18. Від ТОВ "Західбудінвест Компані Консалтинг" 25.01.2021 надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ "Медіа Експерт Плюс".
19. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (16.03.2021) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 16.03.2021.
З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-1X "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусноїхвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Верховний Суд дійшов висновку за можливе розглянути справу № 910/3356/20 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника
(ТОВ "Медіа Експерт Плюс")
20. Скаржник доводив, що судами попередніх інстанцій проігноровано заяву про застосування строку позовної давності та не застосовано її при розгляді цього спору. Водночас, скаржник зауважив, що частина договорів була укладена більше ніж за три роки до порушення провадження у справі про банкрутство (Договір про надання поворотної фінансової допомоги від 18.03.2013 та додаткова угода від 19.03.2013; Договір про надання поворотної фінансової допомоги від 30.10.2013 та додаткова угода від 30.10.2013; Договір про надання поворотної фінансової допомоги від 05.11.2013 та додаткова угода від 05.11.2013). Відтак, на думку скаржника, судами попередніх інстанцій не застосовано положення статей 256,257, 261,263, 267 ЦК України, статей 41,42 КУзПБ та не враховано правову позицію, що викладена у постанові Верховного Суду у справі №10/5026/995/2012 від 28.04.2020, а також порушено положення статей 73 - 80 ГПК України, що призвело до ухвалення неправосудних рішень за наслідком розгляду цього спору.
21. Скаржник зауважив, що в матеріалах справи на підтвердження повноважень ОСОБА_1 та Голубкова М.В. на підписання оскаржуваних додаткових угод суду було надано копії відповідних довіреностей, які наявні у матеріалах справи.
22. Скаржник звернув увагу, що арбітражний керуючий Борейко В.А. протягом останніх чотирьох років звертався до Господарського суду міста Києва із клопотаннями про затвердження реєстру вимог кредиторів, у межах провадження у справі про банкрутство №910/18739/16. Також у скарзі зазначено, що розпорядник майна Борейко В.А. у повідомленні за вих. №02-12/580 від 25.02.2017 визнав вимоги скаржника на суму 195 639 852, 27 грн. Разом з тим, у 2020 році арбітражний керуючий звернувся з позовом до суду з вимогою про скасування оскаржуваних додаткових угод.
23. Скаржник аргументував, що трактування судами попередніх інстанцій "зловживання правом", як підставу для визнання недійсними спірних договорів та незастосування позовної давності, суперечить принципу свободи договору, який закріплено у статті 627 ЦК України.
Доводи інших учасників у справі
24. У відзиві зазначено, що за результатами проведення аналізу фінансово- господарської діяльності боржника у справі № 910/18739/16 (далі - Звіт від 19.08.2019), протягом 2013 - 2015 років між боржником та відповідачем укладено Договори поворотної фінансової допомоги від 18.03.2013, 30.10.2013, 05.11.2013. 26.11.2013. 20.12.2013, 20.02.2014, 18.03.2014, 28.03.2014, 28.07.2014 та 26.09.2014 на загальну суму 7 311 700 грн. Також, арбітражним керуючим виявлено, що між боржником та відповідачем укладено додаткові угоди до зазначених вище договорів поворотної фінансової допомоги, за якими боржник взяв на себе зобов`язання сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 1 700 процентів річних від простроченої суми. Разом з тим, за результатами проведення аналізу фінансово - господарської діяльності боржника у поданому до суду Звіті від 19.08.2019 зазначено, що відсоткова ставка 1 700 процентів річних, встановлена зазначеними додатковими угодами, значно перевищує ринкову, а укладення посадовими особами боржника договорів на вкрай невигідних для останнього умовах призвело до його неплатоспроможності.
25. У відзиві зауважено, що на момент взяття боржником безпідставно надмірних зобов`язань, інші його зобов`язання вже були простроченими, їх належне виконання не відбулося, а отже в інших кредиторів вже виникло право вимоги до боржника.
26. У відзиві аргументовано, що додаткові угоди підписані від імені боржника ОСОБА_1., однак, на момент укладення цих угод директором товариства була ОСОБА_2, а ОСОБА_1. не мав повноважень для укладення Договорів від імені товариства. Водночас, у відзиві зазначено, що ОСОБА_1 призначено директором ТОВ "Західбудінвест компані консалтинг" лише 30.12.2013, тобто вже після укладення додаткових угод до Договорів^про поворотну фінансову допомогу. Крім того, повноваження діяти від імені юридичної особи не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
27. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
28. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
29. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника, зазначених в пунктах 20 - 23 описової частини цієї постанови.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги
30. Положення статей 203, 215 ЦК України визначають загальні правові підстави визнання правочинів недійсними.
31. Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
32. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
33. Системний аналіз положень статей 16, 203, 215 ЦК України дає підстави для висновку, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є:
пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою;
наявність підстав для оспорення правочину;
встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.
Такі висновки, узгоджуються з правовими позиціями, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі №6-78цс13, від 11.05.2016 у справі №6-80бцс16, та Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18.
35. Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду інтересам кредиторів) в законодавстві України регулюються тільки у певних сферах (зокрема: у банкрутстві (стаття 20 Закону про банкрутство, стаття 42 КУзПБ);