Постанова
іменем України
17 березня 2021 року
м. Київ
справа № 211/7531/19
провадження № 51-6134км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М. І.,
суддів Анісімова Г. М., Луганського Ю. М.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І. О.,
прокурора Гошовської Ю. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Уманця М. М. на вирок Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 травня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040720001458, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Потсдаму Німеччина та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 травня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього належного йому майна.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він, як особа, яка раніше вчинила розбій, 14 жовтня 2019 року приблизно о 07:15, перебуваючи в приміщенні Національної Української Лотереї (вул. Лісового 22-А, Довгинцівський район, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область), керуючись корисливим мотивом, маючи умисел на заволодіння чужим майном, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров`я потерпілого, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого діяння та його суспільно - небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вчинив розбійний напад за таких обставин.
Побачивши ОСОБА_2 та ОСОБА_3 біля барної стійки, де була розрахункова каса з грошима вищезазначеного закладу, ОСОБА_1, тримаючи в руці частину розбитої скляної пляшки, обхопив рукою за шию ОСОБА_2 і приставив до її горла гостру частину розбитої пляшки та, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров`я потерпілої, вимагав у неї передати йому гроші, які були в касі. ОСОБА_2 почала чинити опір ОСОБА_1 і він штовхнув її, унаслідок чого потерпіла впала на підлогу. У цей час потерпіла ОСОБА_3, яка сиділа на кріслі за барною стійкою, спробувала вибити з рук ОСОБА_1 розбиту пляшку, однак останній, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, з метою заволодіння чужим майном, став хаотично наносити тілесні ушкодження потерпілій гострою частиною розбитої пляшки, чим заподіяв їй легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 15 вересня 2020 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала, та заперечення інших учасників провадження
У касаційній скарзі захисник Уманець М. М., посилаючись на неповноту судового розгляду, неправильно надану доказам оцінку, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення і закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Суть доводів захисника зводиться до його вказівок на те, що судами не було встановлено винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК, а саме не встановлено форми вини, мотиву і мети вчинення злочину.
Так, захисник вважає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є потерпілими від кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК, оскільки ОСОБА_1, згідно з обвинувальним актом, обвинувачується у намаганні заволодіти грошима компанії Національна Українська Лотерея, однак ні під час досудового розслідування, ні під час судового розгляду не було встановлено, що засуджений мав намір заволодіти належним саме потерпілим майном.
Крім того, Уманець М. М. зазначає, що суд також не встановив, чи дійсно в приміщенні, де відбулися події, здійснює свою діяльність Національна Українська Лотереята на якій правовій підставі, хто є засновником вказаної організації, чи була розміщена у цьому приміщенні каса і чи були наявні в ній гроші, в якій кількості та кому вони належали. Разом з тим також не було встановлено на яких підставах у вищезазначеному приміщенні перебували потерпілі, ким було встановлено відеоспостереження в приміщенні, хто є власником обладнання та на якій правовій підставі відеозапис із камер відеоспостереження потрапив до органів досудового розслідування і суду.
На думку захисника, суд до того ж не встановив об`єкта злочину, що виключає наявність складу інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення.
За його твердженням, висновок суду ґрунтується на суперечливих доказах, якими, на думку Уманця М. М., є показання потерпілих, дані в судовому засіданні та під час слідчих експериментів.
Вказує, що відеозапис, наданий потерпілою ОСОБА_2, не підтверджує наявності умислу в ОСОБА_1 на заволодіння чужим майном і свідчить лише про особисте неприязне ставлення до потерпілих.
Крім того, як зазначає Уманець М. М., судами не було встановлено в діях підзахисного корисливого мотиву.
Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, допустив порушення статей 23, 404 КПК, оскільки не розглянув клопотання захисника про повторне дослідження відеозапису подій, які мали місце 14 жовтня 2019 року, і не дослідив повторно вказаного доказу.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Гошовська Ю. М., надавши відповідні пояснення, заперечила проти задоволення касаційної скарги сторони захисту та просила залишити без зміни судові рішення, постановлені у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 .
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені у касаційних скаргах, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Отже, виходячи з наведених положень процесуального закону суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку. Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
Незважаючи на те, що захисник Уманець М. М. посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, суть доводів, наведених у його касаційній скарзі, полягає у незгоді з встановленими фактичними обставинами справи, що з огляду на положення ст. 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції, а тому Верховний Суд не перевіряє цих доводів.
Натомість зазначені обставини перевірив суд апеляційної інстанції в межах доводів сторони захисту в апеляційній скарзі. За результатами перевірки порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів встановлено не було.
Під час перевірки судових рішень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК вказані висновки ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом згідно зі ст. 94 цього Кодексу. Зміст обставин і доказів докладно наведено у вироку.
Так, постановляючи вирок, суд першої інстанції врахував показання:
- засудженого ОСОБА_1, який винуватість визнав частково та пояснив, що разом зі знайомим прийшов пограти до закладу Національної Української Лотереї. Вийшовши на вулицю, в цей час вийшли і потерпілі і почали з нього сміятися. Коли вони зайшли в приміщення закладу, він надбив пляшку з-під пива і теж зайшов всередину. Потерпілі перебували за барною стійкою і почали знову з нього сміятися, підійшовши до них, він дістав заховану в куртку надбиту пляшку і почав махати нею перед ними, одну з потерпілих він штовхнув, і вона впала, а інша стала кричати, після чого він розвернувся та пішов;
- потерпілої ОСОБА_2, яка показала, що разом із потерпілою ОСОБА_3, в нічну зміну працювала в приміщенні Української національної лотереї (вул. Лісового, м. Кривий Ріг), куди пізно ввечері прийшов пограти в ігрові автомати ОСОБА_1 . Коли вони перебували за барною стійкою, до них різко підскочив засуджений і, погрожуючи розбитою пляшкою у вигляді "розочки", почав вимагати гроші. Від його поштовху вона впала на підлогу, в цей час підскочила ОСОБА_3 та відштовхнула нападника. Потім засуджений кинув пляшку в їх бік і пішов. Після цього вона побачила, що у ОСОБА_3 порізані руки. Потерпіла стверджувала, що ОСОБА_1, напавши на неї, вимагав гроші;
- потерпілої ОСОБА_3, яка надала аналогічні показання, що і ОСОБА_2, та вказала, що коли ОСОБА_1 штовхнув ОСОБА_2, у нього в руках була розбита пляшка, він нею розмахував і при цьому вимагав гроші. Коли вона почала його відштовхувати, він порізав пляшкою їй руки.
Крім того, згідно з вироком, винуватість засудженого також підтверджується даними, що містяться у протоколах слідчих дій, а саме: огляду місця події від 14 жовтня 2019 року, згідно з яким, місцем вчинення кримінального правопорушення є приміщення Національної Української Лотереї, розташоване на вул. Лісового, 22-А у м. Кривому Розі. Під час огляду приміщення за барною стійкою виявлено фрагмент скляної пляшки і встановлено наявність у вказаному приміщенні камер відеоспостереження; пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15 жовтня 2019 року, відповідно до яких потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 впізнали ОСОБА_1 як особу, яка в приміщенні Національної Української Лотереї здійснила розбійний напад на них; огляду речей, згідно з яким предметом огляду є диск із відеофайлами, які були надані під час досудового розслідування потерпілою ОСОБА_2 . На відеозаписах видно, як ОСОБА_1 здійснює напад на потерпілих із застосуванням блискучого предмета; проведення слідчих експериментів від 15 жовтня 2019 року за участю ОСОБА_2 та ОСОБА_3, згідно з якими потерпілі в приміщенні Національної Української Лотереї показали на місці про обставини вчинення засудженим нападу на них, та наполягали, що останній під час здійснення нападу кричав їм: "Давай касу", при цьому приставляв розбиту пляшку і погрожував нею.
До того ж його винуватість підтверджена даними висновків експертів: судово-трасологічної від 25 жовтня 2019 року № 28/4.6/1303, відповідно до якої слід пальця руки, що вилучений під час огляду місця події від 14 жовтня 2019 року, належить ОСОБА_1 ; судової медичної від 18 листопада 2019 року № 1751, згідно з якою встановлено наявність у потерпілої ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
З`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з насильством, небезпечним для життя і здоров`я особи, що зазнала нападу (розбою), вчиненому особою, яка раніше вчинила розбій, і правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 187 КК.