Постанова
іменем України
16 березня 2021 року
м. Київ
справа № 364/673/18
провадження № 51-5840 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Щепоткіної В. В.,
суддів Кишакевича Л. Ю., Ємця О. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Ткаченка М. С.,
прокурора Вараниці В. М.,
захисника Грека А. Б.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Грека А. Б., котрий діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, на вирок Володарського районного суду Київської області від 5 березня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 8 жовтня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110300000109, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у м. Жашкові Черкаської області, зареєстрований та проживає на АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК);
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, котрий народився у с. Фурси Білоцерківського району Київської області, зареєстрований на АДРЕСА_2 , проживає на АДРЕСА_3, раніше судимого, останнього разу - 25 червня 2019 року Ставищенським районним судом Київської області за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Володарського районного суду Київської області від 5 березня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 20 квітня 2018 року по 12 листопада 2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Також цим вироком засуджено ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 185 КК, судові рішення щодо якого у касаційному порядку не переглядаються.
Прийнято рішення щодо процесуальних витрат та речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватими у тому, що він організував вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло, що завдало значної шкоди потерпілому, за наступних обставин.
Так, на початку квітня 2018 року, ОСОБА_1, перебуваючи у м. Біла Церква Київської області, переслідуючи умисел на організацію вчинення злочину, вступив в злочинну змову з ОСОБА_2 для вчинення крадіжки майна з будинку односельців ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .
В подальшому, 16 квітня 2018 року приблизно о 9 год. ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_2 та повідомив йому, що родина ОСОБА_3 залишила свій будинок, що на АДРЕСА_4 , та вказав на шляхи підходу до житлового будинку. Потім ОСОБА_2, дотримуючись телефонних вказівок ОСОБА_1 щодо розташування кімнат у будинку та місця знаходження матеріальних цінностей, прийшов до зазначеного будинку, де в проміжок часу з 9 до 12 год., діючи умисно, повторно, за попередньою змовою із ОСОБА_1, за пропозицією останнього, з метою таємного викрадення чужого майна, скориставшись відсутністю власників будинку та сторонніх осіб, шляхом віджиму вікна, проник до житлового будинку ОСОБА_3, звідки таємно викрав належне ОСОБА_4 майно, чим завдав потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 102 261,32 грн., що є значною шкодою. В цей час, ОСОБА_1 знаходився на сільському кладовищі у с. Пʼятигори Тетіївського району Київської області та спостерігав за пересуванням родини ОСОБА_3, а приблизно о 12 год. зателефонував ОСОБА_2 та повідомив йому, що ОСОБА_3 повертаються додому. Після чого, ОСОБА_2 покинув місце вчинення кримінального правопорушення з викраденим майном, а ОСОБА_1 отримав від нього частину викраденого, яким розпорядився на власний розсуд.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 8 жовтня 2020 року вирок Володарського районного суду Київської області від 5 березня 2020 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Грек А. Б., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК. Вважає, що суд необґрунтовано ухвалив обвинувальний вирок, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні допустимі та достатні докази для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено. Звертає увагу, що суд в основу судового рішення поклав дані протоколу огляду місця події, протоколу проведення слідчого експерименту за участі ОСОБА_2, а також дані довідки за результатами проведення радіотехнічної розвідки, які, на його думку, отримані з порушеннями вимог кримінального процесуального закону. Крім того, зазначає, що всупереч приписам ст. 290 КПК стороні захисту не було відкрито речові докази. Як на порушення права на захист вказує на затримання ОСОБА_1 в порядку ст. 208 КПК без участі призначеного йому захисника. Вказані обставини не отримали належної оцінки суду апеляційної інстанції, який всупереч приписам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) відповідних доводів сторони захисту не перевірив та безпідставно залишив вирок суду першої інстанції без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
У письмових запереченнях на касаційну скаргу захисника Грека А. Б. прокурор вказав на необґрунтованість доводів касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без зміни.
У судовому засіданні захисник Грек А. Б. підтримав свою касаційну скаргу.
Прокурор Вараниця В. М. заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника та просив залишити судові рішення щодо ОСОБА_1 без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу захисника Грека А. Б., в якій порушувалися питання недопустимості доказів, що були покладені в основу обвинувального вироку суду щодо ОСОБА_1, апеляційний суд в ухвалі навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку вчиненому.
За встановлених місцевим та апеляційним судами фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 185 КК кваліфіковані вірно.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
В основу вироку суд обґрунтовано поклав показання потерпілої ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, допитаних в судовому засіданні, надані письмові докази - дані протоколів слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій, довідки про результати радіотехнічного обстеження, постанов про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання, висновку судово-товарознавчої експертизи, дані ухвал слідчих суддів Тетіївського районного суду Київської області від 26 квітня 2018 року, CD-дисків та інших письмових документів.
Досліджені в судовому засіданні докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою та не викликають сумнівів у їх достовірності.
Доводи захисника Грека А. Б. про істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, яке, на його думку, полягає у тому, що суд ухвалив вирок на недопустимих доказах, а саме: даних протоколу огляду домогосподарства по АДРЕСА_4 , протоколу проведення слідчого експерименту за участі ОСОБА_2 та довідки про результати радіотехнічного обстеження, є безпідставними.
Згідно з положеннями ст. 86, ст. 87 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в тому числі внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.