П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2021 року
м. Київ
справа №631/2135/16-к
провадження №51-100км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого судді Антонюк Н. О.,
суддів Бущенка А. П., Шевченко Т. В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Гладкіх Л. М.,
прокурора - Чабанюк Т. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на вирок Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 03 червня 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року щодо
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Лозова Харківської області, з вищою освітою, працює старшим інспектором відділу превенції патрульної поліції Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області, раніше не судимого, зареєстрований у АДРЕСА_1, фактично проживає у АДРЕСА_2,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця с. Просяне Нововодолазького району Харківської області, з вищою освітою, не працюючого, одруженого, має на утриманні неповнолітнього сина, раніше не судимого, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_3,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця м. Первомайський Харківської області, з професійно-технічною освітою, не працюючого, одруженого, має на утриманні неповнолітню дочку, раніше не судимого, зареєстрований у АДРЕСА_4, фактично проживає у АДРЕСА_3
засуджених за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 Кримінального кодексу України (далі - КК) і
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 03 червня 2020 року ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнано винуватими та призначено покарання за ч. 1 ст. 122 КК - у виді 1 (одного) року обмеження волі, за ч. 2 ст. 296 КК - у виді 1 (одного) року позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим кожному із засуджених призначено остаточне покарання у виді 1 (року) позбавлення волі. Вирішено питання щодо речових доказів.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнано винуватими у тому, що 20 червня 2016 року близько 00:40 вони перебували у кафе, до них підійшов потерпілий ОСОБА_4, вони спілкувалися, випивали, а далі, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння в громадському місці, на території кафе, засуджені грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, спричинили ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також легкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, просять скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Касаційні вимоги скаржники аргументують тим, що в їхніх діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК, оскільки між потерпілим та ОСОБА_3 тривалий час були неприязні відносини через наявний у ОСОБА_4 грошовий борг перед ОСОБА_3, а тому дії засуджених не були спрямовані на порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства. Засуджені наголошують, що приводом для конфлікту із потерпілим стали саме неприязні відносини останнього із ОСОБА_3, а тому немає підстав для кваліфікації їхніх дій як хуліганства. Крім цього, скаржники зазначають, що конфлікт не носив тривалого характеру.
Засуджені наголошують, що під час досудового розслідування та в судових засіданнях потерпілий надавав неправдиві показання щодо стаціонарного перебування в КЗОЗ "Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня" з 01 липня 2016 року по 11 липня 2016 року, висловлюють сумнів щодо показань низки свідків.
На обґрунтування касаційних вимог засуджений ОСОБА_2 також стверджує, що одразу трьох осіб визнано винуватими у заподіянні середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що суперечить вимогам КК, якими встановлено індивідуальну кримінальну відповідальність, а не колективну.
Серед іншого ОСОБА_1 акцентує увагу, що матеріали кримінального провадження не містять будь-яких доказів перебування засуджених в стані алкогольного сп`яніння під час вчинення інкримінованих діянь, а тому суди безпідставно віднесли названу обставину до такої, що обтяжує покарання. На думку засудженого, має місце грубе порушення ст. 66 КК, оскільки судами не враховано ступеню тяжкості вчинених злочинів та того, що він раніше не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, має на утриманні двох малолітніх дітей.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор заперечила вимоги касаційної скарги, оскільки, на її думку, дії засуджених кваліфіковано правильно, істотного порушення вимог кримінального процесуального законодавства немає. Просила у задоволенні касаційних скарг відмовити.
Засуджений ОСОБА_2, захисник Бакулін Д. О. в інтересах засудженого ОСОБА_1, потерпілий ОСОБА_4 та його представник Крецул Л. М. надіслали до суду заяви про розгляд провадження без їхньої участі.
Інші учасники провадження у судове засідання не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
Мотиви суду
Суд заслухав суддю-доповідача, перевірив матеріали кримінального провадження, наведені в касаційних скаргах доводи та дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційних скарг.
Згідно з ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі -КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
З огляду на вказане, аргументи касаційних скарг про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи не досліджуються.
При касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, встановлених судами нижчих інстанцій.
На думку скаржників, суди неправильно застосували закон України про кримінальну відповідальність, оскільки їхні дії не підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 296 КК, так як були зумовлені особистим мотивом, а не мотивом явної неповаги до суспільства.
Як наслідок, у своїх касаційних скаргах засуджені стверджують, що в їхніх діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 296 КК. Такі доводи Суд вважає слушними з огляду на таке.
Ч. 2 ст. 296 КК встановлено кримінальну відповідальність за хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, вчинене групою осіб.
Суб`єктивна сторона хуліганства характеризується умисною формою вини та мотивом явної неповаги до суспільства, тобто у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. При цьому така неповага має явний, тобто очевидний характер як для винного, так і для осіб, які спостерігають за його діями.
В основі відмежування хуліганства від злочинів проти здоров`я також є об`єкт злочину, який значною мірою визначає правову природу (характер) кожного із цих діянь та їхню суспільну небезпечність.
Зокрема, дії, що супроводжувалися заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо знайомих осіб (членів сім`ї, родичів, сусідів та інших), і були викликані особистими неприязними стосунками, певними діями потерпілих тощо, кваліфікують як хуліганство лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Водночас наявність особистих неприязних стосунків між особами сама по собі ще не свідчить про відсутність хуліганського мотиву в діях обвинуваченої особи, адже для визначення мотиву злочинних дій потрібно враховувати їх характер та спосіб вчинення, причини, що спонукали особу вчинити певні дії, поведінку обвинуваченого та потерпілих до і під час події.
Судами нижчих інстанцій встановлено, що 19 червня 2016 року засуджені приїхали в кафе "Немешкало". До їхнього столу підійшов потерпілий і вони спілкувалися 15-20 хвилин. Потім ОСОБА_4 та ОСОБА_1 відійшли та сіли за інший стіл, де спілкувались окремо орієнтовно 5 хвилин, а згодом повернулися. В ході спілкування ОСОБА_3 висловив своє незадоволення з приводу неповернутого грошового боргу потерпілим та схопив його за футболку, на що останній ударив ОСОБА_3 долонею по обличчю. Названі обставини передували подальшому нанесенню тілесних ушкоджень потерпілому.
Тож судами було встановлено, що приводом для бійки стала розмова щодо неповернення боргу потерпілим. З оскаржуваних рішень убачається, що під час надання показань всі засуджені ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та потерпілий ОСОБА_4 підтвердили, що названі обставини мали місце перед їхньою бійкою, ці показання є послідовними та не суперечливими. Таким чином, судами встановлено, що як засуджені, так і потерпілий ОСОБА_4 у своїх показаннях вказали, що суперечка виникла саме через те, що останній нібито винен гроші.