Постанова
Іменем України
19 березня 2021 року
м. Київ
справа № 640/2851/13-ц
провадження № 61-21370св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бєсєда Тетяна Дмитрівна, Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Кіся П. В., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У лютому 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним правочину та визнання права власності на частину житлового будинку з надвірними будівлями, посилаючись на те, що з 25 серпня 2000 року він та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю та вели спільне господарство, а 24 січня 2003 року зареєстрували шлюб, який було розірвано 25 грудня 2012 року. Весь цей час вони разом проживали в будинку АДРЕСА_1, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 08 липня 1993 року на підставі договору безстрокового користування земельною ділянкою для будівництва житлового будинку на праві особистої власності від 23 липня 1992 року та акту прийняття будинку в експлуатацію від 27 квітня 1993 року. На початку спільного проживання на земельній ділянці знаходилися: житловий будинок літ. "А-1", 1962/1992 років побудови, із шлакобетону, обкладений червоною цеглою, з прибудовою літ. "а2" загальною площею 67,5 кв. м, житловою площею 29 кв. м; погріб із шлакобетону літ. "В1", 1965 року побудови; дерев`яний сарай літ. "В", 1965 року побудови; дерев`яний туалет літ. "Г", 1972 року побудови; трубчатий колодязь № 5; вимощення І; свердловина № 6; дерев`яна огорожа. Всі ці будівлі знаходилися в незадовільному стані, потребували реконструкції, капітального ремонту та добудови. В період з жовтня по грудень 2000 року він та ОСОБА_2 за спільні кошти та власною працею пробили свердловину і провели в будинок водопровід, встановили систему автоматизованої подачі холодної води в будинок та газову колонку для підігріву води, провели холодну та гарячу воду в кухню (приміщення 1-3), у ванну кімнату та туалет (приміщення 1-7). У квітні 2001 року за спільні кошти та власною працею він та ОСОБА_2 збудували нові металеві ворота № 3, металеву хвіртку № 4, шиферну огорожу № 2. 26 грудня 2002 року він продав свою однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 за 7 000 доларів США, що еквівалентно 38 000 грн. Крім того, в той же час він продав автомобіль "ВАЗ-21013" за 700 доларів США, що було еквівалентно 3 800 грн. На отримані грошові кошти він придбав 09 січня 2003 року автомобіль ГАЗ-31029 "Волга" за 2 000 доларів США, що було еквівалентно 11 000 грн. Всі інші кошти, які залишилися від продажу квартири в сумі 5 700 доларів США, що еквівалентно 30 800 грн, були витрачені ним на будівництво та ремонт будинку АДРЕСА_1 . За взаємною згодою та домовленістю з ОСОБА_2 на виручені від продажу його квартири кошти власною працею та із залученням найманих працівників він побудував на території будинку АДРЕСА_1 у 2003 році: гараж літ. "Е", літню кухню літ. "І", сарай літ. "Д", навіс літ. "Ж", відкриту веранду літ. "а3", ґанок літ. "а4", підпірну стіну літ. "К". В будівництві зазначених будівель ОСОБА_2 участі не приймала. На вказане будівництво ніякі інші кошти, окрім виручених ним від продажу його квартири, не залучалися, тому гараж літ. "Е", літня кухня літ. "І", сарай літ. "Д", навіс літ. "Ж", відкрита веранда літ. "а", ґанок літ. "а4", підпірна стіна літ. "К" є його особистою власністю, оскільки це майно набуте ним за час шлюбу, але на кошти, які належали йому особисто. На вказане будівництво він витратив особисті кошти в сумі 15 000 грн. Частина особистих коштів, що залишилася від продажу квартири, в сумі 15 800 грн витрачено на внутрішній ремонт будинку, а також на придбання меблів та побутової техніки. У 2005 році в будинок було проведено міський телефонний зв`язок відкритого акціонерного товариства "Укртелеком". 28 лютого 2005 року він звільнився з органів Міністерства внутрішніх справ у зв`язку з виходом на пенсію та при звільненні отримав одноразову грошову допомогу в розмірі 19 593,75 грн, а також страхову суму з обов`язкового страхування працівників Міністерства внутрішніх справ у страховій компанії "Оранта" в розмірі 3 500 грн. За вказані кошти у 2006 році він провів капітальний ремонт спірного житлового будинку літ. "А-1", а саме: укріпив під будинком фундамент, під старий цегляний фундамент висотою 0,4 м шляхом підкопу його частинами було залито залізобетонний фундамент на глибину 1 м та розширено фундамент на 0,2 м; видиму частину фундаменту облицював бутовим каменем, а будинок обклав білою цеглою в 1/2 цеглини; вікна та фронтон даху обшив металопластиком. Всі зазначені будівельні роботи були виконані ним із залученням будівельників та за його особисті кошти, а саме на отриману страховку та одноразову грошову допомогу. Створене в результаті проведених ремонтних робіт майно належить особисто йому та не є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки ніякі інші кошти на ці роботи не залучалися. У 2007 році на території спірного будинку його особистою працею та за його власні кошти побудовано сарай літ. "З" із залишків будівельних матеріалів, які використовувалися під час будівництва у 2003 році та при проведенні капітального ремонту житлового будинку у 2006 році, що були придбані за його особисті кошти. Тому вказаний сарай є його особистою власністю та не є спільною власністю подружжя. У 2007 році на спільні кошти подружжя територію подвір`я вимощено тротуарною плиткою - вимощення № 9 з облаштуванням трьох клумб. Також в період подружнього життя з ОСОБА_2 на спільні кошти та власною працею ними проведено такі роботи в житловому будинку: ремонт наявних 4 дверей та заміна на нові 4 дверей; у приміщенні № 1-6 стіни та стеля обшиті пластиком, на підлогу покладено лінолеум; у приміщенні № 1-7 стеля обшита пластиком, на підлогу покладено лінолеум; у приміщеннях № 1-2 та № 1-3 стеля обшита пластиком; тимчасові східці з першого поверху на мансарду реконструйовані та встановлені поручні; у приміщенні № II стіни та стеля обшиті пластиком; замінено старе АГВ на нове; у приміщеннях № № 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, IV, V відремонтовано підлогу та наклеєні шпалери; горище на прибудові літ. "а" утеплено скловолокном. Також відновлено відпалу та побиту кахельну плитку в кухні, ванній та туалеті, частково замінено згорілу електропроводку та проведено додаткову електропроводку у три приміщення будинку, частково перероблено систему опалення на більш ефективну та економну із встановленням кондиціонера на мансарді, в результаті чого приміщення № IV і № V стали придатні для постійного проживання в них в будь-яку пору року. Крім того, на кухні встановлено нові виготовлені за індивідуальним замовленням вбудовані меблі із заміною мийки, газової плити, витяжки, а в коридорі (приміщення № 1-2) встановлено вбудовану шафу-купе. В результаті всіх вищезазначених будівельних та ремонтних робіт стан житлового будинку літ. "А-1" значно покращився, його загальна площа збільшилася з 67,5 кв. м до 106,8 кв. м, якісні характеристики житлового будинку та його вартість збільшилися у рази. Також збудовано 12 нових господарських будівель та споруд на території земельної ділянки, що свідчить про створення фактично нового будинку з абсолютно новими якісними, кількісними та вартісними характеристиками. Таким чином, житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який належав ОСОБА_2 станом на 25 серпня 2000 року, істотно збільшилися в розмірі та вартості саме в результаті його особистих трудових та грошових затрат, а також частково в незначній мірі за спільні кошти з ОСОБА_2, тому це майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. В судовому засіданні 12 червня 2013 року він дізнався, що у 2008 році ОСОБА_2 подарувала спірний будинок своїм дітям - дочці ОСОБА_3 та сину ОСОБА_4 . Вартість частини спірного нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке створене (збудоване) особисто ним та на його особисті кошти, становить 247 685,50 грн. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: визнати недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, посвідчений 19 травня 2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бєсєдою Т. Д. за реєстровим № 2982; визнати за ним та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на житловий будинок літ. "А-1" загальною площею 106,8 кв. м, житловою площею 29 кв. м, з надвірними будівлями та спорудами: сараї літ. "Д", "З", гараж літ. "Е", погріб літ. "В1", літню кухню літ. "Л", навіс літ. "Ж", відкриту веранду літ. "а3", ґанок літ. "а4", підпірну стіну літ. "К", колодязь № 5, водопровід № 6, свердловину № 7, огорожі № № 2-4, замощення № № 8, 9, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ним право власності на 55/100 часток вищезазначеного житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель та споруд.
Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 09 листопада 2015 року позов задоволено частково. Визнано недійсним договір дарування від 19 травня 2008 року житлового будинку АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, посвідчений нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бєсєдою Т. Д. та зареєстрований в реєстрі за № 2982. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 33/100 частини житлового будинку літ. "А-1" загальною площею 106,8 кв. м, житловою площею 29 кв. м з надвірними будівлями та спорудами: сарай літ. "Д", гараж літ. "Е", погріб літ. "В", літня кухня літ. "І", сарай літ. "З", навіс літ. "Ж", відкрита веранда літ. "а3", ґанок літ. "а4", підпірна стіна літ. "К", колодязь № 5, водопровід № 6, свердловина № 7, огорожі № № 2-4, вимощення № № 8, 9, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 67/100 частин житлового будинку літ. "А-1" загальною площею 106,8 кв. м, житловою площею 29 кв. м з надвірними будівлями та спорудами: сарай літ. "Д", гараж літ. "Е", погріб літ. "В", літня кухня літ. "І", сарай літ. "З", навіс літ. "Ж", відкрита веранда літ. "а3", ґанок літ. "а4", підпірна стіна літ. "К", колодязь № 5, водопровід № 6, свердловина № 7, огорожі № № 2-4, вимощення № № 8, 9, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Домоволодіння ОСОБА_2 за час її спільного проживання з позивачем ОСОБА_1 істотно збільшилося у вартості внаслідок спільних трудових та грошових затрат, а саме на 294 795 грн (з 153 396 грн до 448 191 грн), тобто в 2,92 рази, що є підставою для визнання спірного майна спільною власністю подружжя.При відчуженні будинку з надвірними будівлями та спорудами ОСОБА_2 подала нотаріусу заяву про те, що все подароване нею майно придбано в період, коли вона не перебувала в шлюбі і не проживала ні з ким однією сім`єю без укладення шлюбу, а зазначене в договорі дарування майно є її особистою власністю, що не відповідало дійсності, оскільки нерухоме майно, яке за оспорюваним договором дарування ОСОБА_2 мала намір подарувати своїм дітям, нажито нею під час спільного проживання з ОСОБА_1 та є їх спільною власністю.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 01 березня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 задоволено. Рішення Київського районного суду міста Харкова від 09 листопада 2015 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що визначена на час розгляду справи ринкова вартість будинку та проведення поточного ремонту не є тими факторами, які безумовно свідчать про істотність збільшення вартості майна як об`єкта, тому відсутні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання житлового будинку з господарськими спорудами спільною власністю колишнього подружжя.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 травня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Харківської області від 01 березня 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені. Суд не звернув уваги на те, що загальна площа спірного домоволодіння порівняно з правовстановлюючими документами 1992/1993 років та 2008 року збільшилася на 39,3 кв. м і таке збільшення відбулося під час перебування сторін у шлюбі внаслідок проведених будівельних робіт з реконструкції та капітального ремонту.
За наслідками повторного розгляду справи ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 24 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_2 відхилено, а рішення Київського районного суду міста Харкова від 09 листопада 2015 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2019 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 24 жовтня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що залишаючи без змін рішення суду першої інстанції апеляційний суд не врахував висновків Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в ухвалі від 10 травня 2017 року, та не встановив обставин, від яких залежить правильне вирішення спору. Зокрема, судом не встановлено, за рахунок чого відбулося збільшення площі спірного домоволодіння (різниця площі між будинком станом на 1992/1993 роки та 2008 рік становить 39,3 кв. м), які будівельні роботи були проведені та які нові об`єкти побудовано/прибудовано, реконструйовано в період з січня 2003 року по грудень 2012 року, чи були вказані об`єкти зареєстровані у встановленому законом порядку і введені в експлуатацію та чи можуть вони бути віднесені до спільного майна подружжя. Апеляційний суд також не перевірив, чи є збільшення вартості спірного майна істотним в розумінні статті 62 Сімейного кодексу України (далі - СК України), не врахував висновку будівельно-технічної експертизи від 14 липня 2015 року № 055, складеного експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М. С. Бокаріуса щодо того, які саме будівельні роботи були проведені позивачем: капітальні чи поточні.
Під час повторного розгляду справи постановою Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено. Рішення Київського районного суду міста Харкова від 09 листопада 2015 року скасовано. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що матеріали справи не містять безперечних доказів істотного збільшення вартості будинку, який належав на праві власності ОСОБА_2, в результаті виконання будівельних робіт в період перебування її в шлюбі з ОСОБА_1 . Судові будівельно-технічні експертизи від 29 жовтня 2014 року № 8756 та від 14 липня 2015 року № 055 містять висновки про вартість будівельних робіт, виконаних на території спірного домоволодіння у вказаний період. При цьому була врахована і вартість будівельних матеріалів. Однак при проведенні обох досліджень не було здійснено оцінки спірного майна на час укладення між сторонами шлюбу та на час укладення оспорюваного договору дарування як об`єкта нерухомості в цілому. Висновки експертів визначають лише вартість окремих добудов, прибудов, допоміжних приміщень, будівель, споруд технічного призначення, влаштованих на території домоволодіння. Зазначені результати досліджень не дають підстав для висновку про збільшення вартості майна, що належало ОСОБА_2 до укладання шлюбу, та розміру такого збільшення. В результаті проведеного 29 жовтня 2014 року експертного дослідження не надано відповіді на питання, який саме вид робіт було здійснено. За висновками експертизи від 14 липня 2015 року роботи, виконані в житловому будинку з прибудовами в період з 2003 по 2007 роки, відносяться до поточного ремонту у зв`язку з тим, що їх мета - своєчасне підтримання експлуатаційних якостей і попередження передчасного зносу конструкцій та інженерного обладнання будинку з прибудовами. Дослідницька частина експертних висновків містить посилання на відомості, що містяться в інвентарній справі, а саме: в 1996 році здійснено будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 ; будова має один поверх і складається з 2-х кімнат житловою площею 29 кв. м, корисною площею - 67,5 кв. м. На час укладення оспорюваного договору дарування житлова площа будинку складала 29 кв. м, а загальна - 106,8 кв. м. На підставі експертних досліджень можна дійти висновку про те, що загальна площа спірного будинку збільшилася за рахунок добудови допоміжних, а не житлових приміщень, а також за рахунок надбудови мансарди. Вказана обставина підтверджується і технічним висновком, складеним 24 грудня 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут Градоінвестстрой" (далі - ТОВ "Інститут Градоінвестстрой"), яким встановлено, що приміщення будинку можуть експлуатуватися тільки за призначенням: 1-й поверх як житлові та допоміжні приміщення, а мансардний поверх - як нежитлові допоміжні приміщення. При цьому площа 1-го поверху будинку не змінилася і складає 69,3 кв. м з габаритними розмірами: 9,0 х 7,70 м. Таким чином, позивачем не доведено, що в результаті його особистої праці та грошових витрат в нього виникло право власності на частину спірного будинку, у зв`язку з чим апеляційний суд дійшов висновку, що під час укладання оспорюваного договору дарування його права не були порушені.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року, а рішення Київського районного суду міста Харкова від 09 листопада 2015 року залишити в силі.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що в порушення вимог статті 417 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) апеляційний суд не виконав вказівки суду касаційної інстанції, які є обов`язковими для судів під час нового розгляду справи. Надаючи оцінку обставинам справи, в оскаржуваній постанові апеляційний суд фактично визнав, що договір дарування від 19 травня 2008 року є незаконним, проте залишив його в силі, посилаючись на те, що він не порушує його прав. Вказані висновки суду є помилковими, оскільки оспорюваний правочин у значній мірі порушує його права як особи, яка виконала будівництво спірного об`єкта нерухомості. Ухвалою суду було доручено Інституту судових експертиз ім. М. С. Бокаріуса провести судову будівельно-технічну експертизу, для чого вказаній установі було надано всі матеріали, проте, виїхавши на територію домоволодіння для проведення експертизи, експерт виявив факт невідповідності матеріалів інвентарної справи Бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) фактичній наявності та стану будівель. Тим самим експертом було встановлено та підтверджено факт фальсифікації інвентарної справи БТІ та виготовлених ним технічних паспортів на домоволодіння, проте апеляційний суд керувався неналежним та недопустимим доказом - експертизою № 055, виконаною фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, яка на той час працювала разом з відповідачами в Харківському міському БТІ та мала ліцензію на проведення експертної оцінки нерухомого майна. Відповідно до належного доказу - судової експертизи № 8756, виконаної Інститутом судових експертиз ім. М. С. Бокаріуса, залишкова вартість спірного житлового будинку в цінах 2014 року складає 71 322 грн, а в результаті виконаних будівельних робіт його вартість збільшилася. Зазначене збільшення вартості житлового будинку становить 65 %, що є істотним збільшенням не тільки самої вартості, а й основних якісних характеристик житлового будинку, яке відбулося за його кошти в результаті реконструкції (відновлення) будинку у 2006 році. Для відновлення спірного будинку він продав власну квартиру, автомобіль, використав особисті грошові кошти, проте апеляційний суд не встановив належним чином фактичних обставин, які підтверджені документально.
У січні 2020 року ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_5, подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин.Матеріалами справи підтверджено, що збільшення загальної площі спірного житлового будинку відбулося не за рахунок будівництва нових приміщень, а за рахунок переобладнання збудованих ще до шлюбу приміщень горища та без збільшення житлової площі будинку, що виключає можливість віднесення вказаного нерухомого майна до спільного майна подружжя.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Штелик С. П. від 05 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Київського районного суду міста Харкова.
17 лютого 2020 року справа № 640/2851/13-ц надійшла до Верховного Суду.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Штелик С. П. призначений повторний автоматизований розподіл цієї справи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 грудня 2020 року справу № 640/2851/13-ц передану судді-доповідачеві ОСОБА_7
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду від 14 січня 2021 року у зв`язку із звільненням у відставку судді Верховного Суду ОСОБА_7 призначений повторний автоматизований розподіл судової справи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 січня 2021 року справу № 640/2851/13-ц передану судді-доповідачеві Стрільчуку В. А.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.