Постанова
Іменем України
15 березня 2021 року
м. Київ
справа № 761/15855/17
провадження № 61-12781св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство "Банк Форум",
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Маринушкіним Арсеном Григоровичем, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 березня 2019 року у складі судді Макаренко І. О. та постанову Київського апеляційного суду від 13 червня 2019 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (далі - ПАТ "Банк Форум") про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів.
Позов обґрунтований тим, що позивач є кредитором (вкладником) ПАТ "Банк Форум", з яким укладені договори банківських вкладів та відкриті карткові рахунки.
Постановою Правління Національного банку України від 13 червня 2014 року № 355 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Форум"" прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Форум".
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16 червня 2014 року № 49 вирішено розпочати процедуру ліквідації ПАТ "Банк Форум".
Після віднесення банку до категорії неплатоспроможних на підставі відповідної постанови НБУ, згідно зі статтею 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон), позивачу виплачено гарантовану суму відшкодування у розмірі 200 000,00 грн, а решту суми віднесено до кредиторських вимог, які не виплачено.
Позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 16 587,01 дол. США та 630 808,96 грн.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 березня 2019 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 червня 2019 року, у позові відмовлено.
Відмовивши у позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач ПАТ "Банк Форум" перебуває в стадії ліквідації, тому згідно з Законом позивачу виплачено 200 000,00 грн, а щодо іншої частини неповернутих депозитних вкладів позивача - віднесено до четвертої черги кредиторів ПАТ "Банк Форум" для виплати боргу. Суди дійшли висновку, що під час ліквідації банку не допускається задоволення вимог кредиторів банку окремо від ліквідаційної процедури.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2019 року ОСОБА_1 через адвоката Маринушкіна А. Г. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою нарішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 червня 2019 року, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Суди обмежилися лише формальним тлумаченням загальних норм Закону та не надали оцінки правовій позиції позивача про невідповідність окремих норм Закону Конституції України.
Суди не застосували практику Європейського Суду з прав людини щодо допустимого розумного втручання держави у здійснення права власності на кошти. Суди не надали оцінки тому, що створення законодавчих перешкод у поверненні коштів, які належать на праві власності позивачу, після виведення банку з ринку, порушують положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та статті 1 Першого Протоколу до Конвенції. Будь-який закон України не може обмежувати права власності позивача на отримання всієї суми вкладу або ставити її в залежність від певних умов (або створення певних умов) третіми особами (органами влади, суб`єктами владних повноважень).
Суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків, що Фонд є неналежним відповідачем у цьому спорі, оскільки у зв`язку із проведенням процедури ліквідації банку повне управління банком та розпорядження його майном здійснює Фонд. Отже, на Фонд покладено обв`язок відшкодувати вкладені кошти від імені сторони правочину.
Аргументи інших учасників справи
У серпні 2019 року від представника Фонду до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Фонд просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Зазначив, що у спорах, пов`язаних із виконанням банком, в якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону є спеціальними, а Закон є пріоритетним стосовно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах. На виконання вимог Закону позивач отримав грошові кошти в межах гарантованої суми відшкодування за його вкладом, що визнав позивач та підтверджується розрахунком заборгованості, доданим до матеріалів справи. Порядок отримання вкладниками коштів понад гарантовану суму здійснюється у порядку черговості згідно зі статтею 52 вказаного Закону за рахунок коштів, одержаних у результаті ліквідації та реалізації майна неплатоспроможного банку.
Норми спеціального Закону, який регулює діяльність Фонду, не містять положення, які дають підстави вважати, що відповідач є правонаступником банківської установи, зокрема ПАТ "Банк Форум", тому помилковими є твердження позивача, що Фонд має відповідати перед ним за зобов`язаннями банку щодо повернення банківських вкладів та нарахованих відсотків.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк Форум" укладені договори банківських вкладів, а саме: договір банківського вкладу від 17 лютого 2014 року № 263/1401/686655, договір банківського вкладу від 04 березня 2013 року №263L/1401/561887, договір банківського вкладу від 12 липня 2013 року №263L/1401/613427.
Постановою Правління Національного банку України від 13 червня 2014 року № 355 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Форум"" прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Форум".
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 16 червня 2014 року № 49 вирішено розпочати процедуру ліквідації ПАТ "Банк Форум".
Після віднесення банку до категорії неплатоспроможних на підставі відповідної постанови Національного банку України, згідно зі статтею 26 Закону позивачу виплачено гарантовану суму відшкодування у розмірі 200 000,00 грн, а решту суми віднесено до кредиторських вимог, яку не виплачено.
Відповідно до платіжного доручення від 18 липня 2018 року № 43034, в рахунок задоволення вимог кредитора четвертої черги, згідно з рішенням Фонду від 25 червня 2018 року ОСОБА_1 виплачено 10 % від акцептованої суми в розмірі 82 535,53 грн.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у липні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Спір щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000,00 грн (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим і пов`язаний з виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування, тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Спір щодо включення вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів і про стягнення за договором банківського вкладу коштів, що перевищують граничну суму відшкодування, є приватноправовим і залежно від суб`єктного складу має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства. Фонд (його уповноважена особа) у таких правовідносинах виконує не владні управлінські функції, а здійснює представництво інтересів банку-відповідача як сторони відповідного договору.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 761/29213/18, провадження № 14-541цс19.
У цій справі позивач просив стягнути кошти за договорами банківського вкладу, що перевищують граничну суму відшкодування, тому спір є приватноправовим і розглядається за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно зі статтею 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.