ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2021 року
м. Київ
справа № 813/716/16
адміністративне провадження №К/9901/10068/18, К/9901/10070/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 813/716/16
за позовом керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 до Львівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційними скаргами Львівської міської ради та Об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу і представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року, прийняту у складі судді Гавдик З.В., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2016 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Коваля Р.Й., суддів Святецького В.В., Судової-Хомюк Н.М.,
особа, яка зверталась із апеляційною скаргою: Об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу і представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу,
в с т а н о в и в :
Керівник Львівської місцевої прокуратури №1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівської міської ради, в якому із врахуванням уточнень позовних вимог просив:
- Визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж історичного ареалу м. Львова та закріплення їх в натурі (на місцевості) та віднесення в його межах земель до земель історико-культурного призначення.
- Зобов`язати Львівську міську раду відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити проведення робіт з винесення меж історичного ареалу м. Львова та закріплення їх в натурі (на місцевості) та віднесення земель в його межах до земель історико-культурного призначення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання Указу Президента України від 02 липня 1997 року № 603 "Про збереження історичної забудови в центральній частині м. Львова", Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 15 листопада 1997 року № 1266 "Про комплексну програму збереження історичної забудови м. Львова" із уповноваженням Львівської обласної державної адміністрації та виконавчого комітету Львівської міської ради реалізовувати вказану програму, у зв`язку з чим до Організації Об`єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (далі - ЮНЕСКО) подано матеріали для внесення історичного центру міста Львова до Списку всесвітньої спадщини.
30 листопада 1998 року на 22-й конференції Комітету світової спадщини ЮНЕСКО ансамбль історичного центру Львова внесено до Списку всесвітньої спадщини Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини (об`єкт № 865).
Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 09 грудня 2005 року № 1311 "Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова" з додатком №1 до згаданого рішення визначено межі історичного ареалу міста, де графічно зображено межі історичного ареалу м. Львова та межі території історичної забудови, внесеної до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Львівською міською радою не прийнято жодних рішень щодо віднесення історичного ареалу м. Львова до земель історико-культурного призначення, а також не ведеться робота із виготовлення документації із землеустрою на об`єкти культурної спадщини, у т.ч. щодо винесення в натурі меж історичного ареалу та його зони регульованої забудови.
З моменту затвердження меж історичного ареалу та зони регульованої забудови м. Львова, Львівською міською радою інвентаризацію земель в межах історичного ареалу м. Львова на даний час не проведено, рішення про віднесення земель в його межах до земель історико-культурного призначення не прийнято, межі земель історико-культурного призначення не встановлено і не закріплено на місцевості.
Україна як держава, яка внесла пам`ятку до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, згідно з п. 172 зазначених Провідних настанов добровільно взяла на себе зобов`язання з інформування Комітету всесвітньої спадщини через Секретаріат ЮНЕСКО про наміри розпочати або дозволити в зоні, що охороняється Конвенцією, значні роботи з відновлення чи нового будівництва, які могли би вплинути на цінність об`єкта всесвітньої спадщини.
З огляду на те, що територія ансамблю історичного центру складається зі 120 га давньоруської та середньовічної частини міста Львова та території собору св. Юра на Святоюрській горі, а буферна зона ансамблю історичного центру визначена межами історичного ареалу, площа якого становить 2441 га, то бездіяльність Львівської міської ради щодо забезпечення проведення робіт з винесення меж історичного ареалу м. Львова та закріплення їх в натурі (на місцевості) та віднесення в його межах земель до земель історико-культурного призначення може свідчити як про один з проявів порушення Україною зобов`язань, передбачених Конвенцією ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини, оскільки на землі історичного ареалу не поширюється режим правової охорони як на землі історико-культурного призначення.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2016 року, вирішено: Позов задовольнити. Визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж історичного ареалу м. Львова та закріплення їх в натурі (на місцевості) та віднесення в його межах земель до земель історико-культурного призначення. Зобов`язати Львівську міську раду відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити проведення робіт з внесення меж історичного ареалу м. Львова та закріплення їх в натурі (на місцевості) та віднесення земель в його межах до земель історико-культурного призначення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою збереження і використання культурної спадщини в межах історичної частини міста постановою Уряду від 12 червня 1975 року № 297 створено Державний історико-архітектурний заповідник.
На виконання цієї постанови виконавчий комітет Львівської обласної ради трудящих 09 липня 1975 року прийняв рішення № 321, яким затвердив Положення про Державний історико-архітектурний заповідник та у Додатку 1 до рішення визначив його межі.
24 червня 1993 року Львівська міська рада прийняла ухвалу № 27, якою встановила межі історико-архітектурної заповідної території м. Львова.
Указом Президента України від 02 липня 1997 року № 603/97 "Про збереження історичної забудови у центральній частині міста Львова" з метою поліпшення збереження історичної забудови на Львівську обласну державну адміністрацію за участю виконавчого комітету Львівської міської ради та інших органів виконавчої влади було покладено обов`язок розробити комплексну програму збереження історичної забудови м.Львова і подати її на затвердження Кабінету Міністрів України.
Зобов`язано Кабінет Міністрів України вирішити питання щодо виділення коштів для проведення першочергових протиаварійних робіт з метою збереження історичної забудови, забезпечення безпечного проживання населення в центральній частині м.Львова та надання допомоги Львівській обласній державній адміністрації в підготовці для подання до ЮНЕСКО пропозицій щодо віднесення найбільш цінної в історичному та архітектурному відношенні частини міста Львова до міжнародного Списку всесвітньої спадщини.
На виконання вимог цього Указу Кабінет Міністрів України постановою від 15 листопада 1997 року за № 1266 "Про Комплексну програму збереження історичної забудови м.Львова" затвердив Комплексну програму збереження історичної забудови м.Львова; уповноважив Львівську обласну державну адміністрацію та виконавчий комітет Львівської міської ради на реалізацію цієї програми.
Враховуючи унікальність історико-архітектурного ансамблю м.Львова, до ЮНЕСКО було подано матеріали для внесення історичного центру міста до Списку всесвітньої спадщини.
30 листопада 1998 року на 22-й конференції Комітету світової спадщини ЮНЕСКО ансамбль історичного центру Львова внесено до Списку всесвітньої спадщини Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини (об`єкт № 865).
Територія ансамблю історичного центру складається зі 120 га давньоруської та середньовічної частини м.Львова і території собору св. Юра на Святоюрській горі, а буферна зона ансамблю історичного центру визначена межами історичного ареалу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року за № 878 "Про затвердження Списку історичних населених місць України" з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць України, на виконання статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" було затверджено Список історичних населених місць України, до якого також входить і м.Львів.
Зобов`язано державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики, зокрема, разом з обласними державними адміністраціями забезпечити протягом 2001 - 2003 років розроблення та затвердження науково-проектної документації з визначення меж історичних ареалів населених місць, включених до зазначеного Списку.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 318, відповідно до статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини", затверджено Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, згідно із пунктами 10, 11 якого історичний ареал є спеціально виділеною у населеному місці територією історико-культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних і містобудівних документах та розглядатися як специфічний об`єкт містобудівного проектування; частина територій історичних ареалів, а саме території пам`яток та їх охоронних зон, території заповідників, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення.
На виконання цієї постанови, відповідно до пунктів 2, 3 статті 6, розділу VI статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" виконавчий комітет Львівської міської ради своїм рішенням за № 1311 від 09.12.2005 року "Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова" затвердив опрацьовані інститутом "Укрзахідпроектреставрація" на замовлення управління охорони історичного середовища межі історичного ареалу та зону регулювання забудови м.Львова (додатки 1, 2).
Додатки до цього рішення складаються із графічної та текстової частин, які визначають межі історичного ареалу міста Львова та зону регулювання забудови міста Львова; територія історичного ареалу м.Львова становить 2441 га.
Бездіяльність відповідача, всупереч зазначеному та приписам статтей 12, 19 - 21, 53, 54, 122, 150 Земельного кодексу України, статтей 4, 22 Закону України "Про землеустрій" та статтей 1, 2, 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини", щодо зміни категорії земель у межах історичного ареалу, винесення меж історичного ареалу і закріплення їх в натурі, стала підставою для звернення до суду із цим позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, визнав обгрунтованими і правомірними покликання позивача на те, що Львівська міська рада не прийняла жодних рішень щодо віднесення земель в межах історичного ареалу м.Львова, а також його охоронної зони до земель історико-культурного призначення, не ведеться робота із виготовлення документації із землеустрою на об`єкти культурної спадщини, у т.ч. щодо винесення в натуру меж історичного ареалу та його зони регульованої забудови, хоча за змістом зазначених вище норм саме на відповідача покладається обов`язок забезпечення та організації проведення цих робіт.
Інвентаризацію земель в межах історичного ареалу м.Львова на даний час не проведено, що призводить до порушення порядку розпорядження цими землями, недотримання Україною зобов`язань, передбачених Конвенцією ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини, оскільки на землі історичного ареалу не поширюється режим правової охорони як на землі історико-культурного призначення.
У поданій касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.
У поданій касаційній скарзі Об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу і представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.