У Х В А Л А
16 березня 2021 року
м. Київ
справа № 212/4444/18
провадження № 14-32зц21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача - Штелик С. П.,
суддів: Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Ткача І. В.,
перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Іванченко Інни Іванівни, Первинної профспілкової організації публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", третя особа - первинна профспілкова організація публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат"), третя особа - первинна профспілкова організація ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - ППО ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат"), про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі судді Борис О. Н. від 25 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 квітня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2 та ППО ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" задоволено.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" від 01 червня 2018 року № 2547-к про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника шахти "Гвардійська" ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на роботі, а саме: машиністом бурової установки ІІІ розряду дільниці № 1 шахти "Гвардійська" ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат". Стягнуто з ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 02 червня 2018 року по 29 квітня 2020 року у розмірі 336 535,90 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 липня 2020 року касаційну скаргу ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" задоволено частково.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 квітня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 січня 2021 року апеляційні скарги ППО ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат", ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 жовтня 2019 року залишено без змін.
У березні 2021 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Іванченко І. І., та ППО ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 січня 2021 року, в якій, не погоджуючись з відповідними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, просять їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Заявники вказують на необхідність розгляду даної справи Великою Палатою Верховного Суду, оскільки, на їхню думку, справа містить виключну правову проблему.
Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надала Верховна Рада України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
Відповідно до частини другої статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.