Постанова
Іменем України
15 березня2021 року
м. Київ
справа № 718/1091/17
провадження № 51-2012км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої Вус С.М.,
суддів Бородія В.М., Єремейчука С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Голубенко О.В.,
захисників Гаврилюк М.В., Замури Л.П.,
Рудницької Т.А. (в режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1,
прокурора Шевченко О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника Гаврилюк М.В. та засудженого ОСОБА_1 на вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 03 жовтня 2018 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року стосовно останнього у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017260000000228, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Луківці Вижницького району Чернівецької області, жителя АДРЕСА_1, такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 03 жовтня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 369 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без конфіскації майна. Строк відбування покаранняОСОБА_1 визначено рахувати з моменту затримання при зверненні вироку до виконання, зарахувавши при цьому на підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 25 по 29 березня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_1 залишено раніше обраний у вигляді застави.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 25 березня 2017 року приблизно о 12:00, перебуваючи в приміщенні Кіцманського відділу поліції (вул. Незалежності, 48 у м. Кіцмань Чернівецької області), а саме в службовому кабінеті ОСОБА_2, який є заступником начальника Кіцманського відділу поліції та службовою особою органу державної влади, про що ОСОБА_1 було достовірно відомо, надав йому неправомірну вигоду у виді грошових коштів в сумі 2 000,00 грн та повідомив, що таку ж суму він надаватиме щомісячно за не перешкоджання його та невстановленим досудовим слідством особам протиправній діяльності в сфері грального бізнесу зі сторони працівників відділу поліції, що перебувають у підпорядкуванні ОСОБА_2 .
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 23 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, вирок місцевого суду стосовно нього змінено. Визнано ОСОБА_1 винним за ч. 1 ст. 369 КК України та призначено йому за цим законом покарання у виді штрафу в розмірі семисот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12 750,00 грн. У решті вирок залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року касаційну скаргу прокурора на вищевказану ухвалу апеляційного суду задоволено, зазначену ухвалу стосовно ОСОБА_1 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Оскарженою ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 10 грудня 2019 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 03 жовтня 2018 року стосовно нього без змін. Сплачений на виконання ухвали Чернівецького апеляційного суду від 23 січня 2019 року штраф у сумі 12 750,00 грн постановлено повернути ОСОБА_1 .
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1 та в його інтересах захисник Гаврилюк М.В., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону танеправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять оскаржені вирок та ухвалу стосовно ОСОБА_1 змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 3 ст. 369 КК України на ч. 1 ст. 369 КК України та призначити покарання, не пов`язане з позбавленням волі. Даючи власний аналіз показанням свідків та письмовим доказам у справі, стверджують, що ОСОБА_1 не був обізнаний про статус ОСОБА_2 та не знав, яку саме посаду він обіймає у відділі поліції, а докази, які поза розумним сумнівом доводять спрямованість умислу ОСОБА_1 на надання неправомірної вигоди саме особі, яка займає відповідальне становище, у кримінальному провадженні відсутні. Крім того, захисник та засуджений стверджують про порушення вимог ст. 290 КПК України, оскільки під час надання матеріалів провадження для ознайомлення після закінчення досудового розслідування стороні захисту не було відкрито ухвали апеляційного суду про надання дозволів на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, тому вважають відомості, які містяться в них, недопустимими доказами.
У поясненнях до касаційної скарги засудженого захисник Замура Л.П. вважає, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369 КК України як закінчений замах на вчинення указаного злочину, оскільки службова особа, якій він пропонував неправомірну вигоду, відмовилася від її прийняття. Також стверджує про наявність підстав для застосування статей 69, 69-1 КК України та просить призначити ОСОБА_1 покарання з урахуванням раніше призначеного сплаченого штрафу, тобто не пов`язане з позбавленням волі.
На касаційні скарги надійшло заперечення прокурора, в якому він просить залишити оскаржені судові рішення стосовно ОСОБА_1 без змін, вважаючи їх законними і обґрунтованими.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 в засіданні суду касаційної інстанції підтримав свою та захисника Гаврилюк М.В. касаційні скарги та просив їх задовольнити.
Захисники Гаврилюк М.В., Замура Л.П. та Рудницька Т.А. також підтримали касаційні скарги у повному обсязі.
Прокурор Шевченко О.О. проти задоволення касаційних скарг заперечила.
Заслухавши доповідь судді, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви Суду
За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставині не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.