Постанова
Іменем України
19 березня 2021 року
м. Київ
справа № 198/1022/19
провадження № 61-13256св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - товариство з обмеженою відповідальністю "Лан",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області, у складі судді Маренич С. О., від 27 квітня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О., від 27 липня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" (далі - ТОВ "Лан", Товариство) про розірвання договору оренди земельної ділянки.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він є власником земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7, 527 га, що розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, з кадастровим номером 1225982500:01:001:029.
08 серпня 2014 року між сторонами було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 серпня 2014 року.
Пунктом 7 договору оренди визначено, що орендар кожні п`ять років дає згоду на розірвання договору оренди земельної ділянки, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, але орендодавець повинен попередити орендаря про це (про свій намір) не пізніше, як за 100 днів.
ОСОБА_1 , вважаючи, що в силу наведених положень Товариство, підписавши договір оренди, надало згоду на його розірвання кожні п`ять років, без будь-яких додаткових підстав, окрім потреби чи бажання позивача, 29 травня 2019 року та повторно 04 червня 2019 року звернувся до відповідача з відповідною письмовою заявою про свій намір припинити дію (розірвати) договору оренди земельної ділянки.
Однак, відповідач відмовив у розірванні договору оренди, посилаючись на неможливість його розірвання в односторонньому порядку та відсутність вагомих підстав для надання згоди на розірвання договору.
З урахуванням викладеного, позивач просив суд визнати припиненим шляхом розірвання, договір оренди земельної ділянки, площею 7, 527 га, з кадастровим номером 1225982500:01:001:029, розташованої на території Новов`язівської сільської ради, укладений 08 серпня 2014 року між ним та ТОВ "Лан".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області
від 27 квітня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів можливості розірвання укладеного договору оренди землі кожні п`ять років в односторонньому порядку, відповідності такої можливості суті відносин між сторонами. Сторони спірного правочину по-різному тлумачать положення пункту 7. При цьому, судом було враховано, що пункт 28 договору оренди земельної ділянки однозначно визначає неможливість розірвання цього договору в односторонньому порядку.
Інші передбачені законом підстави необхідні та достатні для розірвання договору оренди земельної ділянки стороною позивача в судовому засіданні не наведені. Бажання позивача самостійно обробляти належну йому земельну ділянку, не є окремою підставою, визначеною законом для дострокового розірвання договору оренди землі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 27 квітня
2020 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що укладеним між сторонами договором оренди земельної ділянки чітко не визначено можливості розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку та механізму (процедури) реалізації такого розірвання, при цьому пункт 28 договору вказує на неможливість розірвання договору в односторонньому порядку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
В поданій у вересні 2020 року до Верховного Суду касаційній скарзі на рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області
від 27 квітня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 27 липня 2020 року ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України),просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення вимог його позову в повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з місцевого суду.
У січні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанції, які ухвалюючи оскаржені судові рішення, не врахували, що чинне законодавство допускає розірвання договору оренди земельної ділянки в односторонньому порядку в разі, якщо це передбачено його умовами.
Пункт 7 укладеного між сторонами договору оренди містить можливість одностороннього його розірвання за бажанням однієї з його сторін, не обумовлюючи таке розірвання настанням будь-яких подій та умов, в тому числі невиконанням орендарем умов договору оренди. Заявник вважає, що відсутність визначеного договором оренди механізму (процедури) реалізації його розірвання за наявності можливості такого розірвання не може бути перешкодою та звужувати права орендодавця щодо реалізації права на розірвання правочину.
Звертає увагу касаційного суду, що сторони договору оренди на власний розсуд у пункті 7 погодили можливість одностороннього його розірвання за ініціативою орендодавця та виклали його саме в такій редакції.
Пункт 7 договору оренди не визнаний недійсним, а тому повинен виконуватися в повному обсязі. Також заявник наголошує на тому, що як власник земельної ділянки має право користуватися нею на власний розсуд і таке право не порушує право ТОВ "Лан" на здійснення господарської діяльності.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
В лютому 2021 засобами поштового зв`язку ТОВ "Лан" подано відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень, відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2020 року залишитибез змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею
7, 527 га, що розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, з кадастровим номером 1225982500:01:001:029.
08 серпня 2014 року між ТОВ "Лан" та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки № б/н (далі - договір оренди), відповідно до умов якого в оренду Товариства передано земельну ділянку площею
7, 527 га, кадастровий номер 1225982500:01:001:029.
Право оренди земельної ділянки ТОВ "Лан" на підставі зазначеного договору зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 серпня 2014 року, номер запису про інше речове право 6727051.
Умовами укладеного договору оренди передбачено:
- Договір укладено на 15 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово, або усно повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. Крім того, орендар дає згоду на розірвання договору через кожні п`ять років, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, але орендодавець повинен попередити орендаря не пізніше, як за 100 днів про свій намір. Якщо після закінчення дії договору (15 років) у сторін не виникає одна до одної претензій протягом трьох місяців, договір продовжується автоматично (пункт 7);
- Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря (пункт 26);
- Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (пункт 27);
- Розірвання договору оренди в односторонньому порядку без вагомих причин та рішення суду не допускається (пункт 28);
- Перехід права власності на орендовану земельну ділянку, або її частину до другої особи не є підставою для зміни договору (пункт 29);
- Цей договір набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 32).
29 травня 2019 року та повторно 04 червня 2019 року ОСОБА_1 направив ТОВ "Лан" повідомлення про свій намір припинити договір оренди, оскільки бажає самостійно обробляти свою земельну ділянку, на які отримав від Товариства відповідь, що умови договору не передбачають можливості його розірвання в односторонньому порядку, при цьому всі умови договору орендарем виконуються належним чином та підстав для його розірвання до спливу 15 років немає.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
За змістом пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом (-ами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої-другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.