Постанова
Іменем України
15 березня 2021 року
м. Київ
справа № 754/14704/19-ц
провадження № 61-15221св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Андрусенко Кирило Ігорович,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 травня 2020 року у складі судді Клочко І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Кулікової С. В., Желепи О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що 13 грудня 2017 року ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем марки "Тойота Корола", номерний знак НОМЕР_1, під`їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, не зупинився та допустив виїзд автомобіля на пішохідний перехід, внаслідок чого скоїв на неї наїзд, що підтверджується вироком Дарницького районного суду м. Києва від 01 листопада 2018 року у справі № 753/7302/18.
Вказаним вироком з ОСОБА_2 на її користь стягнуто 150 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Усвідомлюючи те, що вказана дорожньо-транспортна пригода сталась з вини відповідача, а також те, що він має нести матеріальну відповідальність за завдану їй шкоду, ОСОБА_2 вчинив дії, спрямовані на погіршення свого майнового стану.
10 лютого 2018 року між ОСОБА_2 та його матір`ю - ОСОБА_3, укладено договір дарування 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 .
Позивачка зазначала, що ОСОБА_2 продовжує проживати у квартирі, 1/3 частку якої він подарував. Також вважала, що з метою ухилення від виконання зобов`язання з відшкодування шкоди ОСОБА_2 вирішив провести фіктивне відчуження нерухомого майна на користь своєї матері. Такі дії сторін договору дарування спрямовані виключно на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно від боржника у зобов`язанні до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому, за його рахунок, судового рішення про стягнення грошових коштів.
ОСОБА_2 не виконав своїх зобов`язань щодо відшкодування їй моральної шкоди у розмірі 150 000 грн та продовжує надалі ухилятися від виконання своїх зобов`язань.
Позивачка вважала, що спірний договір дарування був укладений не з метою створення реальних правових наслідків у вигляді переходу права власності, а задля формальної зміни статусу квартири, з метою її приховування від органів державної виконавчої служби та ухилення від виконання вироку щодо стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати договір дарування від 10 лютого 2018 року недійсним та на підставі статті 216 ЦК України застосувати наслідки недійсності правочину (реституцію) шляхом повернення 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , попередньому власнику ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07 травня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір дарування 1/3 частини квартири, укладений 10 лютого 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погребняком Г. В.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 382,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 382,20 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відчуження ОСОБА_2 1/3 частини квартири шляхом укладення договору дарування зі своєю матір`ю не може використовуватися ним, як учасником цивільного обороту, для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу.
Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки відчуження майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника.
Суд послався на практику Верховного Суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 травня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, оскільки дії ОСОБА_2 щодо відчуження належної йому на праві власності частини квартири направлені на недопущення звернення стягнення на майно.
Разом з тим укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржені судові рішення й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень
ОСОБА_2 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, зазначає, що суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для виконання вимог цієї ухвали.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року продовжено ОСОБА_2 строк для усунення недоліків касаційної скарги, встановлений в ухвалі Верховного Суду від 30 жовтня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 754/14704/19-ц з Деснянського районного суду м. Києва.
У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 травня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року відмовлено.
Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.
У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що на час укладення ним договору дарування частини квартири не існувало судового рішення про стягнення з нього заборгованості на користь ОСОБА_1, тому він не міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на це нерухоме майно.
Крім того, він ще 20 серпня 2015 року уповноважив свою мати - ОСОБА_3, розпоряджатися належною йому на праві власності 1/3 частиною квартири АДРЕСА_1 .
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 01 листопада 2018 року ухвалено через вісім місяців після укладення оспорюваного договору дарування.
Твердження судів попередніх інстанцій про існування умислу на укладання договору дарування майна між близькими родичами з метою приховання цього майна від виконання судового рішення в майбутньому позивачем не доведені.
ОСОБА_1 не надала доказів щодо порушення її прав укладенням договору дарування і що сторони цього договору не мали наміру на реальне настання правових наслідків.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Андрусенко К. І.,подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржені судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, надали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.
Також зазначив, що відповідачі усвідомлювали, що внаслідок вчиненої ОСОБА_2 дорожньо-транспортної пригоди можуть настати негативні наслідки у вигляді матеріальної відповідальності перед позивачем, що і призвело до укладення договору дарування та свідчить про недобросовісність відповідачів.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.