Постанова
Іменем України
18 березня 2021 року
м. Київ
справа № 759/17450/14-ц
провадження № 61-7858св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником - ОСОБА_3, на постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2019 року у складі колегії суддів: Чобіток А. О.,Немировської О. В., Ящук Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позовну заяву мотивовано тим, що з 28 грудня 1999 року він перебував
у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2
ОСОБА_1 зазначав, що за період шлюбу ними було побудовано нежитлову будівлю, розташовану на АДРЕСА_1 .
Вважав зазначену будівлю спільним майном подружжя.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд визначити за ним
та ОСОБА_2 право власності на нежитлову будівлю, розташовану
на АДРЕСА_1 по 1/2 частині за кожним.
У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності.
Зустрічну позовну заяву мотивовано тим, що спірний об`єкт нерухомості був побудований за її особисті кошти та є, як вона вважала, її особистою приватною власністю.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 просила суд визнати за нею право особистої приватної власності на об`єкт нерухомості, розташований на АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 05 листопада
2014 року у складі судді Кривов`яза А. П. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано право власності ОСОБА_2 на нежитлову будівлю, загальною площею 291,8 кв. м, розташовану на АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірне нерухоме майно було побудовано за особисті кошти ОСОБА_2 і вона особисто
є власником спірного майна з 01 квітня 2014 року.
Справа № 759/17450/14-ц розглядалася судами апеляційної та касаційної інстанцій неодноразово.
Короткий зміст судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 17 березня 2016 року апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Державної архітектурно-будівельної інспекції України задоволено.
Рішення Світошинського районного суду м. Києва від 05 листопада
2014 року у частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2
до ОСОБА_1 про визнання права власності на нежитлову будівлю, загальною площею 291,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким
у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У іншій частині рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 листопада 2014 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 13 липня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Апеляційного суду м. Києва від 17 березня 2016 року скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишено без задоволення. Рішення Святошинського районного суду
м. Києва від 05 листопада 2014 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року касаційну скаргу заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Державної архітектурно-будівельної інспекції України задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 18 березня 2019 року апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва в інтересах держави
в особі Київської міської ради та Державної архітектурно-будівельної інспекції України задоволено. Рішення Святошинського районного суду
м. Києва від 05 листопада 2014 року у частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності
на нежитлову будівлю, загальною площею 291,8 кв. м, що знаходиться
за адресою: АДРЕСА_1, скасовано та у цій частині ухвалено нову постанову, якою у задоволенні зустрічного позову
ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на нежитлову будівлю загальною площею 291,8 кв. м,
що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що заявляючи позовні вимоги про визнання за ОСОБА_2 права власності
на новостворений об`єкт нежитлової будівлі, остання будь-яких належних
та допустимих доказів того, що будівництво цього об`єкта здійснено
з дозволу відповідного органу контролю на виконання будівельних робіт
з затвердженням відповідної проектної документації, не надала, у зв`язку
із чим спірний об`єкт є самочинним будівництвом. Разом із тим, відсутні належні та допустимі докази того, що земельна ділянка, на якій збудовано спірне майно, у передбаченому законом порядку була надана ОСОБА_2 у власність або користування. У зв`язку із чим, суд першої інстанції вважав, що відсутні правові підстави для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання права власності на спірну нежитлову будівлю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що справу, як вважав представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, було розглянуто неповноважним складом суду, оскільки з порушенням вимог процесуального закону, її заяву про відвід колегії суддів було залишено без розгляду.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 вважав, що прокурором
не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором,
а також не обґрунтовано підстави звернення до суду, зокрема,
з апеляційною скаргою до Київського апеляційного суду від імені суб`єктів владних повноважень, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, з наданням належних доказів, які б підтверджували встановлення прокурором наявності підстав для представництва
у відповідності до статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Також, представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 вважав, що судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин безпідставно застосовано положення статей 331, 376 ЦК України, оскільки приміщення під літерою "Б", загальною площею 291,8 кв. м, входить до складу приміщення під літерою "А", загальною площею 791,5 кв. м, та знаходиться за однією адресою: АДРЕСА_1, і тому не може бути самочинно збудованим майном.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2019 року було відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 759/17450/14-ц із Святошинського районного суду м. Києва.
У липні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У липні 2019 року до Верховного Суду надійшли відзиви заступника прокурора м. Києва та Державної архітектурно-будівельної інспекції України на касаційну скаргу, у яких зазначено, що оскаржуване судове рішення
є законним та обґрунтованим.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2008 року у справі № 2-3224/2008 ОСОБА_2 є власником нежилого приміщення громадського призначення за адресою: АДРЕСА_1, другий поверх літера "А", загальною площею 791,5 кв. м (а. с. 13, 14, т. 1).
24 листопада 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування грошових коштів, відповідно до умов якого
ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі
1 000 000,00 грн (а. с. 40, 41, т. 1).
24 листопада 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено договір про спільну діяльність (а. с. 34-38, т. 1).
Відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору сторони зобов`язуються шляхом об`єднання майна та зусиль спільно діяти для досягнення наступної спільної цілі з будівництва господарським способом нерухомого майна,
а саме: нежитлової будівлі, загальною площею 291,8 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно додатку № 1 до договору про спільну діяльність від 24 листопада 2013 року № б/н, вартість ремонтно-будівельних робіт становила
976 000, 00 грн, які ОСОБА_2 сплатила у той же день ОСОБА_5 .
Відповідно до пункту 4.1.3 договору про спільну діяльність від 24 листопада 2013 року № б/н, строком завершення ремонтно-будівельних робіт було визначено 01 квітня 2014 року.
Пунктом 10.2 договору про спільну діяльність від 24 листопада 2013 року
№ б/н передбачено, що після проведення будівельних робіт власником об`єкта нерухомості буде ОСОБА_2 .
Здача об`єкта будівництва відбулась 01 квітня 2014 року, разом
із підписанням сторонами акта виконаних робіт до договору про спільну діяльність, об`єкт побудовано за особисті гроші ОСОБА_2 (а. с. 39, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", положеннями якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України (тут і далі в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновків, що касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню
не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази,
що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до частин другої та третьої статті 331 ЦК Україниправо власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно