Постанова
Іменем України
11 березня 2021 року
м. Київ
справа № 296/9824/19
провадження № 61-13685св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 01 червня 2020 року в складі судді Шалота К. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року в складі колегії суддів: Павицької Т. М., Миніч Т. І., Трояновської Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (далі - УМВС України в Житомирській області) про відшкодування моральної шкоди.
Обґрунтовуючи позовні вимоги посилався на те, що його було чотири рази незаконно звільнено з роботи з посади старшого слідчого відділення розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого відділу Житомирського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України
в Житомирській області (далі - відділення розслідування ДТП СВ Житомирського МВ), а саме: наказом від 10 квітня 2015 року № 96 о/с; наказом від 22 червня 2017 року № 13 о/с; наказом голови ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області від 13 вересня 2018 року № 15 о/с; наказом голови ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області від 11 травня 2019 року № 7 о/с.
Рішеннями судів вказані звільнення з роботи визнано незаконними та його поновлено на посаді.
Посилаючись на те, що численні незаконні звільнення призвели до порушення його права у сфері трудових відносин, спричинили почуття приниження через звільнення з посади з ініціативи відповідача, завдали йому моральних страждань, порушили нормальні життєві зв`язки через неможливість продовження активного громадського життя, порушили стосунки з колегами
та призвели до втрати єдиного джерела заробітку і засобів для існування його
та його сина, просив стягнути з УМВС України в Житомирській області в особі ліквідаційної комісії 674 497,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира 01 червня 2020 року провадження у справі № 296/9824/19 закрито в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди за період з 10 квітня 2015 року до 10 травня 2019 року у зв`язку з тим, що постановою Житомирського апеляційного суду від 22 січня 2020 року у справі № 296/3349/19 вже вирішено спір про стягнення
з УМВС України в Житомирській області на користь позивача моральної шкоди за перше, друге та третє незаконні звільнення за період з 10 квітня 2015 року
до 10 травня 2019 року, вказана постанова набрала законної сили.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 01 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду
від 11 серпня 2020 року, позов задоволено частково.
Стягнено з УМВС України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 1 500,00 грн на відшкодування моральної шкоди. У решті позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції,
з яким погодився апеляційний суд, врахував конкретні обставини щодо кількості звільнень позивача, які визнані незаконними на підставі судових рішень, розмір, тривалість душевних страждань, їх характер та обсяг, а також характер немайнових втрат.
Суд не взяв до уваги такі обставини, наведені позивачем на обґрунтування розміру завданої моральної шкоди, як наявність кредитів та упущеної вигоди, обрахунок моральної шкоди з урахуванням кратності часу до мінімального грошового забезпечення працівника поліції, погіршення стану здоров`я
та причинно-наслідковий зв`язок між погіршенням стану здоров`я та четвертим незаконним звільненням.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У вересні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права просить скасувати рішення Корольовського районного суду м. Житомира
від 01 червня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду
від 11 серпня 2020 року й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, стягнути з відповідача на його користь 75 424 грн на відшкодування моральної шкоди.
Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 посилається на те,
що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норму статті 237-1 КЗпП України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 640/14909/16-ц та від 13 серпня
2020 року у справі № 127/16375/19.
Зазначає про відсутність правового висновку щодо відшкодування моральної шкоди за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин,
що призводить до несправедливого підходу судів до вирішення справ цієї категорії.
Касаційну скаргу обґрунтовує також тим, що не був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу
до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її з Корольовського районного суду
м. Житомира.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -
ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод
чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права вказують на наявність підстав для обов`язкового скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду.
Згідно зі статтею 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Порядок виклику та вручення судових повісток визначено статтями 128, 130 ЦПК України.