Постанова
Іменем України
11 березня 2021 року
м. Київ
справа № 283/2791/19
провадження № 61-17477св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Головне управління Національної поліції в Житомирській області, Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Мельником Дмитром Миколайовичем, на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 07 серпня 2020 року в складі судді Ярмоленка В. В.
та постанову Житомирського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року в складі колегії суддів: Талько О. Б., Коломієць О. С., Шевчук А. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначала, що вироком Малинського районного суду Житомирської області від 09 листопада 2015 року її засуджено
за частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 212, частиною другою статті 205, частиною третьою статті 358 та частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України) із застосуванням частини першої статті 70 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки
з позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки. Відповідно до статей 75, 76 КК України її звільнено від відбуття основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
28 квітня 2017 року, тобто під час відбування покарання, призначеного цим вироком, вона підписала договір з Пиріжківською сільською радою про надання послуг з реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Розпорядженням сільського голови Пиріжківської сільської ради від 17 травня 2017 року № 19 ОСОБА_1 була прийнята на роботу за договором на два місяці з 17 травня 2017 року для надання послуг з реєстрації речових прав
на нерухоме майно та їх обтяжень. У період з 17 травня 2017 року до 31 травня 2017 року ОСОБА_1 вчинила в Державному реєстрі речових прав
на нерухоме майно 921 реєстраційну дію та прийняла 275 рішень про здійснення державної реєстрації речових прав та їх обтяжень.
Вироком Малинського районного суду Житомирської області від 27 квітня
2018 року її визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 389 КК України, без призначення покарання на підставі частини першої статті 71 КК України. Вирок обґрунтовано тим, що ОСОБА_1, будучи засудженою за вироком Малинського районного суду Житомирської області
від 09 листопада 2015 року за частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 212, частиною другою статті 205, частинами третьою, четвертою статті 358, статтями 75, 76 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком
на 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки, зі звільненням відбування основного покарання з випробуванням
на 2 роки, ухилилася від відбування додаткового покарання.
Суд до покарання, призначеного за новим вироком (без призначення покарання), повністю приєднав невідбуту частину покарання за вироком Малинського районного суду Житомирської області від 09 листопада 2015 року та призначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих
та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року вирок Малинського районного суду Житомирської області від 27 квітня 2018 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 29 жовтня 2019 року вирок Малинського районного суду Житомирської області від 27 квітня 2018 року скасовано, кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 закрито відповідно
до пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю
в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 389 КК України.
Верховний Суд України дійшов висновку, що обов`язки, які виконувала
ОСОБА_1 , безпосередньо пов`язані з наданням публічних послуг
з реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а не з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків.
Вважала, що внаслідок її незаконного повідомлення про підозру 14 листопада 2018 року та подальшого перебування під слідством і судом до 29 жовтня
2019 року їй завдано моральної шкоди, оскільки вона змушена була докладати зусилля для відновлення своєї репутації й захисту порушених прав. Розмір завданої моральної шкоди вона визначила в сумі 750 000,00 грн.
Також вважає, що відшкодуванню підлягає майнова шкода, завдана їй у зв`язку з втратою заробітку, в розмірі 73 600,00 грн, оскільки протягом всього часу перебування під слідством та судом вона не мала можливості працевлаштуватись й матеріально забезпечувати свою сім`ю. Визначаючи розмір завданої майнової шкоди, вона виходила з того, що загальний строк
її незаконного перебування під слідством становив 23 місяці та з розміру мінімальної заробітної плати - 3 200,00 грн (3 200,00 Х 23 = 73 600,00).
ОСОБА_1 просила стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області за рахунок коштів Державного бюджету України на свою користь 750 000,00 грн в рахунок відшкодування завданої їй моральної шкоди та 73 600,00 грн на відшкодування майнової шкоди.
Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 07 серпня
2020 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Житомирської області від 27 жовтня 2020 року, позовні вимоги задоволено частково.
Стягнено з Державного бюджету України шляхом списання коштів з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 150 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Визначаючи розмір завданої позивачеві моральної шкоди, суд першої інстанції,
з яким погодився апеляційний суд, застосував частину третю статті 13 Закону "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" та дійшов висновку, що мінімальний розмір такої шкоди становить 108 629,00 грн (4 723,00 грн (розмір мінімальної заробітної плати на час ухвалення рішення судом першої інстанції) Х 23 (строк незаконного перебування під слідством) = 108 629,00 грн), однак врахувавши тривалість перебування ОСОБА_1 під слідством, взявши до уваги висновок експерта-психолога й виходячи із засад розумності, виваженості
та справедливості вважав за потрібне стягнути на її користь 150 000,00 грн
на відшкодування моральної шкоди.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про відшкодування втраченого заробітку, суд послався на пункт 8 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", та виходив з того, що до повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 389 КК України, остання не мала офіційної роботи та заробітку, не була працевлаштована на постійну роботу,
а тимчасово виконувала обов`язки реєстратора на підставі угоди від 17 травня 2017 року, яка була розірвана 13 червня 2017 року, що не дає підстав для стягнення середнього заробітку. Розірвання угоди про надання послуг
з реєстрації речових прав не є підставою для відшкодування втраченого заробітку у розумінні статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".
Належних та допустимих доказів, які б свідчили про отримання нею заробітку
на момент вчинення щодо неї незаконних дій, пов`язаних з безпідставним перебуванням під слідством та судом, ОСОБА_1 суду не надала.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У листопаді 2020 року адвокат Мельник Д. М., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить рішення Малинського районного суду Житомирської області від 07 серпня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року змінити, стягнути
з Головного управління Державної казначейської служби України
в Житомирській області на користь ОСОБА_1 750 000,00 грн
на відшкодування моральної шкоди та судові витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, в розмірі 18 000,00 грн.
Як на підставу касаційного оскарження посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішення застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 20 вересня 2018 року в справі № 686/23731/15-ц.
Зазначає, що судами не наведено мотивів відхилення висновку експерта
від 22 травня 2020 року щодо обґрунтування розміру моральної шкоди, не враховано рівень її моральних страждань, шкоди, завданої діловій репутації, порушення рівня та укладу життя та належним чином не обґрунтовано зменшення розміру моральної шкоди.
Судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування втраченого заробітку не оскаржуються, тому судом касаційної інстанції не переглядаються.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу
до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її з Малинського районного суду Житомирської області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суди встановили, що ОСОБА_1, засуджена вироком Малинського районного суду Житомирської області від 9 листопада 2015 року за частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 212, частиною другою статті 205, частиною третьою статті 358 та частиною четвертою статті 358 КК України
із застосуванням частини першої статті 70 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки з позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 2 роки, звільнена від відбуття основного покарання відповідно до статей 75, 76 КК України з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, ухилилася від відбування вищевказаного додаткового покарання.
17 травня 2017 року між ОСОБА_1 та Пиріжківською сільською радою Малинського району Житомирської області укладено договір про надання послуг щодо здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно строком на 2 місяці з 17 травня 2017 року до 17 липня 2017 року.
06 червня 2017 року під вихідним номером 3/1174 Малинським районним відділом з питань пробації на ім`я голови Пиріжківської сільської ради було направлено повідомлення про те, що ОСОБА_1 на підставі вироку Малинського районного суду Житомирської області від 9 листопада 2015 року позбавлена права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 2 роки. Сільському голові запропоновано не пізніше трьох днів після одержання копії судового рішення звільнити ОСОБА_1 з посади, яку вона обіймає; внести до трудової книжки засудженої запис про те, на якій підставі, на який строк і які посади ОСОБА_1 позбавлена права обіймати або яким видом професійної діяльності вона позбавлена права займатися; за вимогою уповноваженого органу з питань пробації надати документи, пов`язані з виконанням покарання.
13 червня 2017 року розпорядженням сільського голови Пиріжківської сільської ради № 26 договір з ОСОБА_1 розірвано у зв`язку з отриманням копії вироку Малинського районного суду Житомирської області.
14 листопада 2017 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру,
в якому вказувалось, що засуджена вироком Малинського районного суду Житомирської області від 09 листопада 2015 року за частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 212, частиною другою статті 205, частиною третьою статті 358 та частиною четвертою статті 358 КК України із застосуванням частини першої статті 70 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки
з позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 2 роки, звільнена від відбуття основного покарання відповідно до статей 75, 76 КК України з випробуванням з іспитовим строком 2 роки ОСОБА_1 на шлях виправлення не стала та вчинила новий умисний злочин. Так, ОСОБА_1
28 квітня 2017 року подала заяву про прийняття на роботу на посаду державного реєстратора Пиріжківської сільської ради та підписала договір з Пиріжківською сільською радою про надання послуг з реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Розпорядженням сільського голови Пиріжківської сільської ради Ярмоченко І. В. від 17 травня 2017 року № 19 ОСОБА_1 тимчасово прийнята на роботу строком на 2 місяці з 17 травня 2017 року для надання послуг з реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Отже у період з 17 травня
2017 року до 31 травня 2017 року ОСОБА_1 вчинила в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 921 реєстраційну дію та прийняла 275 рішень про здійснення державної реєстрації речових прав та їх обтяжень. Своїми умисними діями, що виразилися в ухиленні засудженого від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, ОСОБА_1 вчинила злочин, передбачений частиною першою статті 389 КК України.
Вироком Малинського районного суду Житомирської області від 27 квітня
2018 року, залишеним без змін ухвалою Житомирського апеляційного суду
від 04 грудня 2018 року, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 389 КК України, без призначення покарання та на підставі частини першої статті 71 КК України суд до покарання, призначеного за новим вироком (без призначення покарання) повністю приєднав невідбуту частину покарання за вироком Малинського районного суду Житомирської області від 09 листопада 2015 року та призначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих