ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2021 року
м. Київ
справа № 808/2737/13-а(СН/808/28/17)
адміністративне провадження № К/9901/9663/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
за участю:
секретаря судового засідання - Вітковської К.М.,
представника відповідача - Попової І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 року (головуючий суддя - Садовий І.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2019 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя - Бишевська Н.А., судді - Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.) у справі №808/2737/13-а за позовом Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
У березні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (в подальшому перейменоване на АТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат"; далі - АТ "ЗАлК") звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (в подальшому замінену судом її правонаступником - Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 вересня 2012 року №0000430026, №0000450026, №0000440026, №0000460026.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 3 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року, позов задоволено у повному обсязі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2017 року вказані судові рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
За наслідками нового розгляду справи Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 16 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2019 року, позов задовольнив у повному обсязі.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення як такі, що прийняті із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
На обґрунтування доводів касаційної скарги її заявник вказує, що під час вирішення справи судами не було повною мірою досліджено тих обставин, на яких наголошував суд касаційної інстанції, направляючи справу на новий судових розгляд. Зокрема, судами не враховано того, що підприємство у спірні періоди здійснює неприбуткову діяльність, реалізуючи готову продукцію за ціною нижче собівартості, відтак витрати, які несе товариство на придбання товарів та послуг для ведення господарської діяльності, не підлягають включенню до складу валових. Зауважує, що суди не встановили наявність вагомих економічних чинників, які б обумовлювали збиткову діяльність ПАТ протягом кількох років. Також наголошує на тому, що контролюючим органом були проведені перевірки ПАТ "ЗАлК" за звітні податкові періоди, які, в тому числі, включені й до перевірки, результати якої оскаржує позивач у даній справі, однак зазначені обставини залишені поза увагою судів попередніх інстанцій, що призвело до неправильного вирішення спору.
Підставою до відкриття касаційного провадження у цій справі було оскарження судового рішення, зазначеного у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час касаційного перегляду справи; далі - КАС України), з посиланням у касаційній скарзі на неврахування судами висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (постанови від 28 березня 2018 року у справі №815/6535/14, від 27 грудня 2018 року у справі №804/5343/14, від 27 червня 2019 року у справі №0870/2899/12, від 5 грудня 2019 року у справі №2а-0870/5489/11, від 5 грудня 2019 року у справі №2а-0870/10945/11).
У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти доводів податкового органу, просить залишити оскаржувані судові рішення без змін як законні й обґрунтовані, повністю підтримує висновки, з яких виходили суди при вирішенні справи. Наголошує на тому, що продаж позивачем продукції за ціною нижче її собівартості, був зумовлений об`єктивними причинами.
Ухвалою Верховного Суду від 9 грудня 2020 року здійснено заміну Офісу великих платників податків ДФС, його правонаступником, - Офісом великих платників податків ДПС (далі - Офіс ВПП ДПС).
В судовому засіданні 17 березня 2021 року представник відповідача підтримав вимоги своєї касаційної скарги, просив її задовольнити в повному обсязі. Звертав увагу на неповноту встановлення судами обох інстанції обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
Представник позивача у судове засідання, призначене на 17 березня 2021 року, не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи. Напередодні судового засідання скерував до суду клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на запровадження на території України карантинних заходів та перебування усього складу юридичного відділу Товариства на самоізоляції.
Відповідно до частини другої статті 205 КАС України суд відкладає розгляд справи у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
З урахуванням повторності неявки представника позивача та відсутності доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні, колегія суддів його відхилила.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Суди встановили, що за результатами планової виїзної документальної перевірки ПАТ "ЗАлК" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2009 року по 31 березня 2012 року, відповідачем складено акт від 14 серпня 2012 року №290/26-0/00194122.
У зв`язку із надходженням 20 серпня 2012 року від платника податків заперечень на акт перевірки, була проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ "ЗАлК" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2009 року по 31 березня 2012 року, за результатами якої складено акт від 4 вересня 2012 року №329/26-1/00194122.
Перевіркою встановлено порушення позивачем: п. 1.32 ст. 1, п.п. 5.1, 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (далі - Закон №334/94-ВР), пп.пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 743306718,00 грн; пп.пп. 7.4.1, 7.4.3, 7.4.4 п. 7.4, пп.пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР), п. 198.3 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 25988185,00 грн; пп. пп. 7.4.1, 7.4.3, 7.4.4 п. 7.4, пп.пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР, п. 198.3 ст.198, п.п. 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на загальну суму 20662574,00 грн; п. 198.3 ст. 198, п.п. 200.1, 200.3 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 359152,00 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 14 вересня 2012 року: №0000430026, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 34256271,25 грн (у том числі за основним платежем 25988185,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 8268086,25 грн); №0000450026, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 20662574, 00 грн (у том числі не відшкодовано на момент перевірки 20662574,00 грн), за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1079146,50 грн; №0000440026, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2012 року у розмірі 359152,00 грн (у том числі сума завищення від`ємного значення податку на додану вартість 359152,00 грн); №0000460026, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2012 року у розмірі 743306718,00 грн.
Задовольняючи позові вимоги в повному обсязі та скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що норми Закону №334/94-ВР не ставлять у залежність право підприємства на формування валових витрат від отримання прибутку за наслідками окремих господарських операцій, вказуючи, що економічна вигода може полягати у необхідності мінімізації збитків. Аналізуючи встановлені перевіркою факти продажу Підприємством продукції за ціною нижче її собівартості, суди вказали, що Закон №334/94-ВР не містить вимог щодо порівняння в цілях оподаткування ціни продажу та собівартості, не передбачає виключень при здійсненні продажу товарів нижче за ціну їх придбання. Натомість суди вважали, що при здійсненні товарообмінних операцій обов`язковою умовою для визначення бази оподаткування є рівень звичайної ціни, як це передбачено статтею 7 Закону №334/94-ВР, і термін "звичайна ціна" не є тотожним терміну "собівартість продукції".
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
За правилами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.