ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2021 року
м. Київ
справа № 2а-9133/11/1370
адміністративне провадження № К/9901/31197/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Кедик М.В.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Онишкевич Т.В., судді - Сапіга В.П., Яворський О.І.)
у справі № 2а-9133/11/1370
за позовом Приватного підприємства "Девік"
до Миколаївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області
про визнання протиправними податкових повідомлень - рішень,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2011 року Приватне підприємство "Девік" (далі - позивач, платник, Підприємство, ПП "Девік") звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Миколаївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Миколаївська ОДПІ) із адміністративним позовом про визнання протиправними податкових повідомлень - рішень.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про правильність формування даних податкового обліку за результатами господарських відносин із ПП "Західпромінвестбуд", ПП "Колон-Сервіс", ПП "Енегробуд" у періоді, що перевірявся, та безпідставність доводів контролюючого органу про порушення Підприємством вимог пунктів 3.1, 7.39 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, відповідно відсутність правових підстав для застосування до платника штрафних санкцій на підставі Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки".
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю:
- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Миколаївської ОДПІ від 01.08.2011 №0000432321, №0000442321 та №0000812308;
- стягнуто з Державного бюджету України на користь Підприємства 3,40 грн судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Підприємством правомірно включено до складу валових витрат вартість придбаних у ПП "Екоенергобуд", ПП "Колон-Сервіс" та ПП "Західпромінвестбуд" робіт (послуг) та віднесено до податкового кредиту сплачені у їх вартості суми ПДВ, оскільки надані Підприємством первинні документи у повній мірі підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними вище контрагентами. Натомість контролюючий орган не надав належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними вище контрагентами у періоді, що перевірявся. Також суд першої інстанції зазначив про відсутність правових підстав для застосування до Підприємства штрафних санкцій на підставі Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки".
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області (далі - ДПІ у Миколаївському районі) задоволено частково, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 01.08.2011 №0000432321 та №0000442321 скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні цих позовних вимог. В решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.08.2011 № 0000432321, №000442321 та відмовляючи у задоволенні позовних вимоги в цій частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що надані позивачем первинні документи не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності між позивачем та вказаними вище контрагентами у спірному періоді.
Ухвалою Вищого адміністративного Суду України від 02 березня 2016 року касаційну скаргу відповідача задоволено частково, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, Вищий адміністративний суд України зазначив, що суди під час розгляду справи не перевірили обставин щодо виконання (невиконання) сторонами умов укладених договорів, зокрема, не встановили чи була створена креативна веб-сторінка, виготовлений макет, надрукований постер, орендовані щити, чи були проведені рекламні кампанії у м. Львові по вул. Б. Хмельницького, вул. Стрийській, вул. Зеленій та чи здійснювались перевезення за маршрутами, вказаними у актах здачі-приймання робіт (надання послуг), автомобілями, державні номерні знаки яких зазначені а актах та товарно-транспортних накладних. При цьому, суд касаційної інстанції вказав, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доводам скаржника про відсутність у Підприємства документів, які б підтверджували витрачання коштів у сумі 13,50 грн згідно з авансовим звітом № АО-0000017 від 31 липня 2009 року.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Миколаївському районі від 01.08.2011 № 0000812308 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 5265,64 грн;
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Миколаївському районі від 01.08.2011 № 0000442321;
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Миколаївському районі від 01.08.2011 № 0000432321;
- стягнуто з Миколаївської ОДПІ за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Підприємства судовий збір у розмірі 3,39 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновки контролюючого органу про неправомірне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ПП "Західпромінвестбуд", ПП "Колон-Сервіс", ПП "Екоенергобуд" не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наданими платником первинними документами, що у повній мірі підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними вище контрагентами у періоді, що перевірявся. Також суди зазначили про відсутність правових підстав для застосування до Підприємства штрафних санкцій на підставі Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" у розмірі 5265,64 грн. При цьому вказали, що позивач не надав доказів витрачання виданих під звіт коштів у розмірі 13,50 грн.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що надані позивачем первинні документи не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не підтверджують фактичного виконання спірних операцій із вказаними контрагентами.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржуються, а тому не є предметом касаційного розгляду.
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами ДПІ у Миколаївському районі проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2011 року, за результати якої складено акт № 347/230/19322456 від 12 липня 2011 року (далі - Акт перевірки).
Як вбачається з Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог, зокрема:
- підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до завищення Підприємством валових витрат на загальну суму 70436,00 грн та як наслідок заниження податку на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 17609,00 грн;
- підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення позивачем податкового кредиту та як наслідок заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 16586,00 грн;
- пунктів 3.1, 7.39 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (далі - Положення №637), що полягало у відсутності платіжних документів, які підтверджують сплату Підприємством готівкових коштів у розмірі 5278,84 грн.
За результатами перевірки ДПІ у Миколаївському районі прийнято, зокрема, податкові повідомлення - рішення від 01 серпня 2011 року:
- № 0000442321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 20732,50 грн, з яких за основним платежем - 16586,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4146,50 грн;
- № 0000432321, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 22011,25 грн, з яких за основним платежем - 17609,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4402,25 грн;
- № 0000812308, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 5278,84 грн.
Контролюючий орган дійшов висновку про: відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Екоенергобуд", ПП "Колон-Сервіс" та ПП "Західпромінвестбуд" у періоді, що перевірявся; порушення Підприємством пунктів 3.1, 7.39 Положення №637, що полягало у ненаданні належним чином оформлених документів, які б підтверджували сплату покупцем готівкових коштів.
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Законом України "Про податок на додану вартість" у редакції, що були чинними на момент їх виникнення.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуга) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку: з придбанням або виготовленням товарів (у тому чисті при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.