ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2021 року
м. Київ
справа № 640/7206/20
адміністративне провадження № К/9901/31857/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДПС у Луганській області
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 липня 2020 року (головуючий суддя - Аблов Є.В.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року (колегія суддів: головуючий суддя - Аліменко В.О., судді - Бєлова Л.В., Кучма А.Ю.)
у справі №640/7206/20
за позовом Селянського (Фермерського) господарства "Саша"
до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Луганській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2020 року Селянське (Фермерське) господарства "Саша" (далі - позивач, платник, СФГ "Саша") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової служби України (далі - відповідач - 1, ДПС України), Головного управління ДПС у Луганській області (далі - відповідач 2, контролюючий орган, ГУ ДПС у Луганській області), в якому просило:
- визнати протиправними дії ДПС України щодо прийняття рішення від 14.02.2020 №5847/6/99-00-08-05-01-06 після закінчення строку прийняття та надсилання рішення за скаргою платника;
- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС у Луганській області від 06.12.2019 №00000240513, №0000023051;
- стягнути з ГУ ДПС у Луганській області та ДПС України на користь СФГ "Саша" солідарно суму понесених судових витрат.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про правомірність формування СФГ "Саша" даних податкового обліку за результатами господарських відносин із ТОВ "БМП-Строй", ТОВ "Фактоплюс Інвайт", ТОВ "АЛЬМІНДА ПРАЙМ", ТОВ "ІКС ЕЛЬ ПРО", ТОВ "Мелремопт", ТОВ "АЛКО-СТАР", ТОВ "Вірджін трейд", ТОВ "КАМАЗТЕХЦЕНТР" у періоді, що перевірявся, та протиправність дій ДПС України щодо прийняття рішення від 14.02.2020 №5847/6/99-00-08-05-01-06 після закінчення визначеного податковим законодавством строку.
Рішенням Окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року, адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Луганській області від 06 грудня 2019 року №00000240513;
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Луганській області від 06 грудня 2019 року №00000230513;
- стягнуто на користь СФГ "САША" за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Луганській області сплачений судовий збір у розмірі 21020,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили, що надані позивачем первинні документи в повній мірі підтверджують правомірність формування платником податкового кредиту за результатами господарських відносин із ТОВ "БМП-Строй", ТОВ "Фактоплюс Інвайт", ТОВ "АЛЬМІНДА ПРАЙМ", ТОВ "ІКС ЕЛЬ ПРО", ТОВ "Мелремопт", ТОВ "АЛКО-СТАР", ТОВ "Вірджін трейд", ТОВ "КАМАЗТЕХЦЕНТР" у періоді, що перевірявся, а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню. При цьому суди зазначили про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій ДПС України щодо прийняття рішення від 14.02.2020 №5847/6/99-00-08-05-01-06 після закінчення строку прийняття та надсилання рішення за скаргою платника.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач 2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що надані позивачем первинні документи не підтверджують фактичного здійснення господарських операцій між СФГ "Саша" та ТОВ "БМП-Строй", ТОВ "Фактоплюс Інвайт", ТОВ "АЛЬМІНДА ПРАЙМ", ТОВ "ІКС ЕЛЬ ПРО", ТОВ "Мелремопт", ТОВ "АЛКО-СТАР", ТОВ "Вірджін трейд", ТОВ "КАМАЗТЕХЦЕНТР" у спірному періоді. Наголошує на відсутності необхідних розрахункових документів, які б підтверджували факт здійснення розрахунку між позивачем та зазначеними контрагентами. Посилається на наявні у наданих платником первинних документах, зокрема, у товарно-транспортних накладних розбіжності та отриману від інших податкових органів відносно контрагентів позивача узагальнену інформацію щодо відсутності останніх за місцезнаходженням.
Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача 2.
29 грудня 2020 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому платник зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
Рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржуються, а тому не є предметом касаційного розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача 2 проведено документальну планову невиїзну перевірку СФГ "САША" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2016 по 30.06.2019, правильності нарахування, обчислення та сплати військового збору за період з 01.07.2016 по 30.06.2019, а також по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт від 14.11.2019 №189/12-32-05-13/31458587 (далі - Акт перевірки).
Як вбачається з Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем, зокрема, вимог:
- статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996, пункту 2.16 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88; статті 264 Господарського кодексу України, підпунктів 14.1.191, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено суму ПДВ по загальним податковим деклараціям з ПДВ на 2235626,00 грн, зокрема, за лютий 2017 року на 3120,00 грн, за листопад 2017 року на 149347,00 грн, за січень 2018 року на 10757,00 грн, за вересень 2018 року на 549825,00 грн, за жовтень 2018 року на 1521001,00 грн, за лютий 2019 року на 1576,00 грн, у зв`язку з чим підлягає зменшенню сума від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 250,00 грн.
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 06.12.2019:
- №00000230513, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 250,00 грн;
-№00000240513, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2810328,55 грн, з яких за основним платежем-2248271,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)-562067,55 грн.
Вважаючи зазначені податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).
Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податку та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
При цьому вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податку від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.