ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2021 року
м. Київ
справа № 280/5429/18
адміністративне провадження № К/9901/6071/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року (суддя Татаринов Д.В.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року (судді Шлай А.В. (доповідач), Прокопчук Т.С., Баранник Н.П.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька сировинна компанія"
до Головного управління ДПС у Запорізькій області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізька сировинна компанія" (надалі також - Позивач, ТОВ "ЗСК") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі також - Відповідач; правонаступник - Головне управління ДПС у Запорізькій області), в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 3 грудня 2018 року:
- № 0019041407 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток, 11021000" на суму 153 578,75 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням збільшення 122 863,00 грн., за штрафними фінансовими) санкціями 30 715,75 грн.;
- № 0019051407 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість, 14060100" на суму 123 787,50 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням збільшення 99 030,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 24757,50 грн.,
- № 0019061407 про завищення суми від`ємного значення, що зараховано до складу податкового кредиту за платежем "податок на додану вартість, 14060100", на суму 37484,00 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, платник податків вказував, що Відповідачем протиправно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки реальність господарських операцій за договорами з ТОВ "КРЕДЕДЖ" та ТОВ "МІЛТ" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку. В той же час, висновки контролюючого органу про безтоварність операцій носять характер припущень, які ґрунтуються лише на непідтвердженій належними доказами інформації.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 3 грудня 2018 року № 0019041407 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток, за основним платежем у сумі 12 000,00 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3000,00 грн., № 0019051407 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 9 672,28 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2418,07 грн., №0019061407 в частині завищення суми від`ємного значення, що зараховано до складу податкового кредиту за платежем "податок на додану вартість, 14060100", у сумі 3661,05 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанцій погодився із висновками Відповідача про непідтвердженість фактичного здійснення операцій між Позивачем та ТОВ "МІЛТ", при цьому зазначив про необґрунтованість висновків про відсутність поставки товарів іншим контрагентом Позивача - ТОВ "КРЕДЕДЖ".
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 3 грудня 2018 року № 0019041407 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 110863 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій на суму 27715,75 грн., № 0019051407 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 89358,10 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій на суму 22339,53 грн., № 0019061407 в частині завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту за платежем "Податок на додану вартість" на суму 33822,95 грн., в задоволені решти позову відмовлено.
Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення, погодився із висновками суду першої інстанції в контексті суті відповідних операцій Позивача із контрагентами та правомірності відображення наслідків цих операцій в податковому обліку. Проте зазначив, що суд першої інстанції не здійснив перевірку розрахунку податкових зобов`язань в розрізі контрагентів, що призвело до неправильного визначення вказаних сум.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та вказуючи, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, просив рішення судів скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
У відзиві на касаційну скаргу Позивач вказував про законність та обґрунтованість рішень, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами перевірки Позивача Відповідачем складено акт від 12 листопада 2018 року №687/08-01-14-07/32006071, згідно з висновками якого Позивачем допущено порушення вимог:
- пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2017 рік суму 122 863 грн.;
- підпункту 14.1.36, підпункту 14.1.181, підпункту 14.1.231, пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету на суму 99 030 грн., у т.ч. за квітень 2017 року на суму 99030 грн. та встановлено завищення від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 37 484 грн., у т.ч. за квітень 2017 року на суму 37 484 грн.
На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 2 грудня 2018 року:
- № 0019041407, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток, 11021000" на суму 153 578,75 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням збільшення 122 863,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 30 715,75 грн;
- № 0019051407 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість, 14060100" на суму 123 787,50 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням збільшення 99 030,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 24 757,50 грн.,
- № 0019061407 про завищення суми від`ємного значення, що зараховано до складу податкового кредиту за платежем "податок на додану вартість, 14060100", на суму 37 484,00 грн.
Фактичною підставою прийняття вказаних повідомлень-рішень стали висновки Відповідача про безпідставне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість та заниження фінансового результату до оподаткування внаслідок відображення в податковому обліку наслідків операцій із ТОВ "КРЕДЕДЖ" та ТОВ "МІЛТ", фактичне здійснення яких не підтверджене.
Водночас, виходячи із доводів, зазначених у касаційній скарзі, Відповідач не погоджується із висновками судів за результатами правової оцінки обставин щодо взаємовідносин Позивача та ТОВ "КРЕДЕДЖ".
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що господарські операції з придбання Позивачем товару у ТОВ "КРЕДЕДЖ" є нереальними. Відповідач наголошує на тому, що за даними Єдиного державного реєстру судових розслідувань відділом процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення департаменту нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32018000000000039 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України. Досудовим розслідуванням встановлено, що у період 2015-2018 років невстановленими особами створено та придбано ряд юридичних осіб, серед яких ТОВ "КРЕДЕЙДЖ" (код ЄДРПОУ 40650634) з метою прикриття протиправної діяльності, спрямованої на формування безпідставного податкового кредиту підприємствам реального сектору економіки.
Також Відповідач посилається на висновки Верховного Суду України, сформовані у постанові від 14 березня 2017 року у справі № 21-2239а16, та Верховного Суду, що зазначені у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № К/9901/4617/18, від 06 березня 2018 року у справі № 804/5444/16 (К/9901/133/17), від 7 лютого 2020 року № 806/4249/15 (К/9901/24719/18).
3.2. Позиція Позивача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)
Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, Позивач посилається на те, що, ухвалюючи рішення, суди надали вичерпну правову оцінку обставинам, які в сукупності та взаємозв`язку свідчать про фактичне здійснення операцій між позивачем та ТОВ "КДЕЙДЖ".
Також вважає безпідставним посилання Відповідача на висновки відповідних постанов суду касаційної інстанції, оскільки фактичні правові відносини у справі та справах, на які посилається контролюючий орган, не є подібними.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
За правилами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
За змістом пунктів 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року. №318 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.