ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2021 року
м. Київ
справа №640/11601/19
касаційне провадження №К/9901/1325/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі у тексті - Інспекція; ГУ ДПС у м. Києві; відповідач; контролюючий орган) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2020 (головуючий суддя - Василенко Я.М., судді - Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
УСТАНОВИВ:
26.06.2019 ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Інспекції, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.04.2019 № 83418-1305-2615.
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 29.05.2020 адміністративний позов задовольнив.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27.07.2020 апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві залишив без руху у зв`язку із тим, що вона подана без додержання вимог пункту 1 частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - не додано документ про сплату судового збору та встановив строк на усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання вищевказаної ухвали шляхом звернення до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строків та направлення такої заяви на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду з додаванням доказів на підтвердження поважності причин пропуску зазначених строків та доказів (оригіналів), що підтверджують сплату апелянтом судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 2 506, 31 грн, або доказів, які б підтверджували наявність правових підстав для звільнення його від сплати судового збору.
10.08.2020 відповідач надіслав на адресу суду апеляційної інстанції клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, додавши платіжне доручення про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у справі №640/11601/19.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30.11.2020 відмовив у задоволенні клопотання ГУ ДПС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження за його скаргою на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.05.2020.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач звернувся до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2020, прийняти нове рішення, яким направити адміністративну справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування своїх вимог ГУ ДПС у м. Києві посилається на порушення судом норм процесуального права. При цьому наголошує на об`єктивності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.05.2020, вважає, що надсилання до Шостого апеляційного адміністративного суду платіжного доручення від 21.07.2020 №3258 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги по справі №640/11601/19 є підтвердження фактичними діями власного наміру оскаржити судове рішення своєчасно. Зважаючи на це, скаржник стверджує, що процесуальний строк прощено ним не за наслідком неналежного виконання посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві своїх обов`язків, і не за наслідками зловживаннями процесуальними правами, а з поважних причин.
Верховний Суд ухвалою від 15.02.2021 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
Відзив на касаційну скаргу від позивача не надходив, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з частиною першою статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено порядок і строки апеляційного оскарження судових рішень.
Враховуючи викладене, учасники справи у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями суду першої інстанції, можуть скористатися правом їх оскарження в апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений процесуальним законом строк та у визначеному порядку.
Статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.
Зі змісту положень Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" та Кодексу адміністративного судочинства України надання документа про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі є одним із процесуальних обов`язків для реалізації права на звернення до суду, зокрема з апеляційною скаргою, та не є обмеженням гарантованого права на доступ до суду.
Частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.