ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2021 року
м. Київ
справа № 813/8453/13-а
адміністративне провадження № К/9901/32895/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року (головуючий суддя: Мартинюк В.Я.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року (головуючий суддя Мікула О.І., судді: Курилець А.Р., Кушнерик М.П.) у справі №813/8453/13-а за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий" до Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий" (надалі - позивач, підприємство, товариство, платник податків) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 серпня 2013 року №0000342210 та від 23 жовтня 2013 року №0000482210.
Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, оскільки висновки, викладені в акті попередньої перевірки не можуть бути покладені в основу спірних податкових-повідомлень-рішення, з підстав того, що вони визнані протиправними та скасовані у судовому порядку. Вважає, що податковий орган не повинен вимагати помісячні розрахунки собівартості виготовленої та реалізованої продукції, оскільки такі розрахунки не ведуться підприємством, а свої висновки повинен був обґрунтовувати первинними бухгалтерськими документами, перешкод у доступі до яких платником податків не чинилось. Заперечує проти висновку контролюючого органу щодо завищення підприємством від`ємного значення об`єкта оподаткування.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13 серпня 2013 року № 0000342210 та від 23 жовтня 2013 року за №0000482210.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що висновки, викладені в акті попередньої перевірки не можуть враховуватись за основу спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками попередньої перевірки визнані протиправними та скасовані у судовому порядку. На підприємстві позивача не ведуться помісячні розрахунки собівартості виготовленої та реалізованої продукції, тому контролюючий орган не мав права вимагати такі документи, а свої висновки повинен був обґрунтовувати первинними бухгалтерськими документами, перешкод у доступі до яких платником податків не чинилось. Оскільки правомірність нарахування основного платежу з податку на прибуток не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, тому контролюючим органом безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи).
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року і постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, які, на думку податкового органу, полягають у неврахуванні судом, що позивачем під час перевірки не надано первинних документів в підтвердження норм витрат на оплату праці, отримання основних засобів, загальновиробничих витрат, комунальних платежів та інших послуг на виготовлення готової продукції. Зазначає, що судом не досліджено та не надано оцінку первинним документам в підтвердження витрат підприємства. Вважає, що підприємством не враховані висновки попереднього акту перевірки щодо зменшення задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування за 2011 рік.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 17 червня по 16 липня 2013 року податковим органом проведено планову виїзну перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 23 липня 2013 року №72/22-10/00274878.
Перевіркою встановлено порушення підпунктів 14.1.27, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.3, 44.6 статті 44, пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 150.1 статті 150, підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим занижено податок на прибуток всього у сумі 1 003 845 грн та завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток за 2012 рік в сумі 18595430 грн.
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000342210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1 550 769 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 1 003 845 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 501 924 грн.
За результатами адміністративного оскарження згаданого податкового повідомлення-рішення Головним управлінням Міндоходів у Львівській області прийнято рішення від 17 жовтня 2013 року №13499/10/10-8005/716, яким залишено без змін вказане податкове повідомлення-рішення та зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2012 рік на 1 859 543 грн, на підставі чого податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2013 року №0000482210, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 859 543 грн.
В обґрунтування порушень податковий орган посилається, в тому числі, на відсутність кредиторської заборгованості за отриманими кредитами від нерезидента фірми "Widrig Finanz & Beteiligungs-Aktiengesellschaft", щодо яких минув термін позовної давності та, як наслідок, протиправного віднесення до складу валових доходів та валових витрат курсових різниць. Податковий орган, зокрема, вказує на те, що підприємством не враховано висновки акту перевірки від 08 травня 2012 року №282/22-10/00274878, яким встановлено заниження сум валового доходу за рахунок не включення до його складу сум кредиторської заборгованості за отриманими кредитами від нерезидента фірми "Widrig Finanz & Beteiligungs-Aktiengesellschaft", по яких минув термін позовної давності, таким чином кредиторська заборгованість за цими кредитами відсутня, перерахунок курсових різниць не проводився та не враховується у складі валових доходів та валових витрат.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також з урахуванням меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України (чинного на час оподаткування згаданих операцій) визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому, прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від`ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.
Відповідно до положень абзацу першого пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час оподаткування, якщо результатом розрахунку об`єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від`ємне значення, то сума такого від`ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об`єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року, здійснюється з урахуванням зазначеного від`ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від`ємного значення.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем відповідно до договору позики від 15 серпня 2006 року №3, укладеного з фірмою "Widrig Finanz & Beteiligungs-Aktiengesellschaft" отримало позику у розмірі 100000 євро за процентною ставкою за користування цією позикою 9,8 % річних.
22 грудня 2006 року позивач та "Widrig Finanz & Beteiligungs-Aktiengesellschaft" уклали договір позики №4, за умовами якого підприємство отримало позику у розмірі 200000 грн. за процентною ставкою 9,8 % річних.
27 вересня 2007 року позивач та "Widrig Finanz & Beteiligungs-Aktiengesellschaft" уклали договір позики №5, за умовами якого підприємство отримало позику у розмірі 100000 грн за процентною ставкою 9,8 % річних.
В акті перевірки від 08 травня 2012 року №282/22-10/00274878 зафіксовано, що кредиторська заборгованість перед нерезидентом залишилась не сплаченою після закінчення строку позовної давності, а тому повинна включатись до доходів.
Актом перевірки встановлено завищення показника у рядку 06.5 "Від`ємне значення об`єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року" у Деклараціях за І квартал 2012 року, І півріччя 2012 року, 9 місяців 2012 року, за 2012 рік на суму 312503 грн. Зазначено, що позивачем не враховано висновки попереднього акту перевірки від 08 травня 2012 року за №282/22-10/00274878, згідно з яким зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування на суму 1758013 грн за 2011 рік, що призвело до завищення валових витрат за 2012 рік на суму 312503 грн.
На підставі цих висновків податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 22 травня 2012 року №0000132210 та №0000142210, які були оскаржені у судовому порядку.
Судами також встановлено, що за результатами судового оскарження наведених рішень податкового органу, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року по справі №2а-5312/12/1370 відмовлено у задоволенні позову підприємства про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 травня 2012 року №0000132210 та №0000142210.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року у справі №876/55/13 позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 22 травня 2012 року №0000132210 та №0000142210 в частині суми зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1505966,26 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року встановлено, що оскільки строк позовної давності за договорами №3, №4, №5 між позивачем та фірмою "Widrig Finanz & Beteiligungs-Aktiengesellschaft" не закінчився, то заборгованість немає статусу безповоротної фінансової допомоги.
Верховний Суд погоджується з висновками судів щодо застосування положень частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Натомість, колегія суддів вважає такі висновки судів передчасними з огляду на те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2016 року ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
За результатами нового розгляду справи, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2016 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги товариства задоволено частково. Визнано частково протиправними та скасовано податкові-повідомлення-рішення від 22 травня 2012 року в частині 453468 грн основного платежу та 113367 грн штрафних (фінансових) санкцій, №0000142210 в частині 150893 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.