ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2021 року
м. Київ
справа №815/1488/17
адміністративне провадження №К/9901/897/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів - Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної екологічної інспекції України на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року (колегія суддів: Вербицька Н.В., Джабурія О.В., Крусян А.В.) у справі № 815/1488/17 за позовом Білгород - Дністровської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, Державної екологічної інспекції України про визнання незаконним та скасування п.п. 2,8,9 припису,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2017 року Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород-Дністровської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулося до суду з позовом до Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати пункти 2, 8, 9 припису Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, що є додатком до припису Державної екологічної інспекції України від 10.01.2017 № 2/2-19.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2017 року в задоволені позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2017 року скасовано з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.
Визнано протиправним та скасовано пункти 2 і 9 припису Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря від 10.01.2017 № 2/2-19. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Відповідач в обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що експлуатація сміттєспалювальної пічки не є діяльністю, що становить підвищену екологічну небезпеку, оскільки позивач утилізує в ній небезпечні та побутові відходи, а тому зобов`язаний отримати позитивний висновок екологічної експертизи. Також позивач повинен отримати дозвіл на утворення відходів, що встановлено ст. 17 Закону України "Про відходи".
Ухвалою Верховного Суду від 13.02.2018 відкрито касаційне провадження.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
У зв`язку з відсутністю клопотань від всіх учасників про участь в судовому засіданні, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що Держекоінспекцією на виконання пункту 16559 Плану комплексних заходів державного нагляду (контролю) органів державного нагляду (контролю) на 2016 рік, затвердженого наказом Мінекономрозвитку України від 30.11.2016 №1533 та пункту 4 Плану заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства Державної екологічної інспекції України на IV квартал 2016 року, згідно до наказу Державної екологічної інспекції України від 08.12.2016 №177, направлення Державної екологічної інспекції України від 08.12.2016 №95 у період з 12.12.2016 по 30.12.2016 проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства України Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та його філій.
За результатами проведеного планового заходу, Держекоінспекцією України складений акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 30.12.2016 та винесений припис від 10.01.2017 №2/2-19.
Пунктом 2 припису Держекоінспекції зобов`язано отримати до 05.01.2017 позитивний висновок державної екологічної експертизи на експлуатацію сміттєспалювальної пічки (джерело №002), у відповідності до п.11 постанови Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 №808 "Про затвердження переліку видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку".
Пунктом 8 припису Держекоінспекції зобов`язано до 30.06.2017 оформити документи, що посвідчують право власності чи право користування на земельну ділянку, яка використовується Білгород-Дністровською філією ДП "АМПУ".
Пунктом 9 припису Держекоінспекції зобов`язано позивача з 05.01.2017 не утворювати відходи без дозволу на операції у сфері поводження з відходами.
Вважаючи вказані вимоги протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем допущено встановлені перевіркою порушення, зокрема: експлуатується сміттєспалювальна піч без висновку державної екологічної експертизи, що є порушенням п.11 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 року №808 "Про затвердження переліку видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку", діяльність по утворенню відходів здійснюється без належного дозволу, а земельною ділянкою користується позивач без правоустановлюючих документів. Тому припис винесено законно та обгрунтовано.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що відповідачем не встановлено, що відходи, які спалювались у сміттєспалювальній пічці, відносяться до небезпечних, а тому висновок екологічної експертизи не є потрібний в цьому випадку. Також вказав, що дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами необхідний у випадку, якщо діяльність призводить до утворення відходів, для яких Пзув перевищує 1000, що позивачем не перевищено.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про екологічну експертизу" (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного припису), екологічна експертиза в Україні - вид науково-практичної діяльності уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об`єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об`єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.
Статтею 7 цього Закону визначені об`єкти екологічної експертизи. Так, об`єктами екологічної експертизи є проекти законодавчих та інших нормативно - правових актів, документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, генетично модифікованих організмів, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища.
Частиною другою вказаної статті встановлено, що екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі об`єкти та комплекси, що мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища.
Згідно частини 1 статті 13 Закону України "Про екологічну експертизу", державна екологічна експертиза організовується і проводиться еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами, організаціями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, із залученням інших органів виконавчої влади. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, проводить державну екологічну експертизу щодо об`єктів, які стосуються території зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, та/або рішення щодо затвердження (схвалення) яких приймається Кабінетом Міністрів України. Експертиза проектів будівництва проводиться відповідно до статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Частиною третьою вказаної статті визначено, що здійснення державної екологічної експертизи є обов`язковим для видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Перелік видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Відповідно до п.11 постанови Кабміну України від 28.08.2013 року №808 "Про затвердження переліку видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку" поводження з відходами: небезпечними (збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізація, видалення, знешкодження і захоронення); побутовими (оброблення, перероблення, утилізація, знешкодження і захоронення) відноситься до виду діяльності, що становить підвищену екологічну небезпеку.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що визначальним для вирішення необхідності отримання висновку державної екологічної експертизи є те, чи є відходи, що спалюються у сміттєспалювальній пічці (джерело №002) небезпечними.
Згідно ст. 1 Закону України "Про відходи" від 05.03.1998 № 187/98-ВР небезпечні відходи - відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров`я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.
Побутові відходи - відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов`язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення.
У пункті 2 Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням, затвердженого постановою Кабміну України від 13.07.2000 № 1120, зазначено, що небезпечні відходи - відходи, включені до розділу А Жовтого переліку відходів, що затверджується Кабінетом Міністрів України, і мають одну чи більше небезпечних властивостей, наведених у переліку небезпечних властивостей, що затверджується Мінприроди, та до Зеленого переліку, що затверджується Кабінетом Міністрів України, у разі, коли вони містять матеріали, наведені у додатку 2 до цього Положення, в таких кількостях, що можуть виявляти небезпечні властивості, наведені у зазначеному вище переліку небезпечних властивостей.