ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2021 року
м. Київ
справа № 826/23782/15
касаційне провадження № К/9901/30962/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року (головуючий суддя - Федорчук А.Б.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Епель О.В.; судді: Карпушова О.В., Кобаль М.І.)
у справі № 826/23782/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоконсалт"
до Головного управління ДФС у Київській області,
Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоконсалт" (далі - ТОВ "Енергоконсалт"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській області; відповідач-1) та Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - Києво-Святошинська ОДПІ; відповідач-2) про скасування податкових повідомлень-рішень від 03 лютого 2015 року № 0000462200 та від 03 лютого 2015 року № 0000472200, а також рішення від 30 квітня 2015 року № 1313/10/10-36-10-01-04 про результати розгляду первинної скарги.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 04 грудня 2015 року адміністративний позов задовольнив частково. Скасував податкові повідомлення-рішення від 03 лютого 2015 року № 0000462200 та від 03 лютого 2015 року № 0000472200. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 грудня 2016 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Києво-Святошинська ОДПІ звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року.
В обґрунтування своїх вимог відповідач-2 посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, наголошує на фіктивному характері оспорюваних господарських операцій .
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 травня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Києво-Святошинської ОДПІ.
Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
01 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Києво-Святошинською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Енергоконсалт" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, результати якої оформлено актом від 02 грудня 2014 року № 622/10-13-22-01-121/30021475.
За її наслідками відповідач-2 дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пунктів 138.1, 138.2, 138.4, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на неправомірне формування даних податкового обліку за наслідками придбання підрядних робіт і товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю "Київкапіталбуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗКХР", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сібол", Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргеопроек", Приватного підприємства "Сапсан", Товариства з обмеженою відповідальністю "Южспецатоменергомонтаж", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ліон", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНМ-Енерго", Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Сервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон Укрінвест" з підстави удаваного характеру здійснених господарських операцій.
Обґрунтовуючи свою позицію, Києво-Святошинська ОДПІ зазначала, що контрагенти платника мають ознаки фіктивності, в них відсутні трудові та виробничі ресурси, необхідні для виконання оспорюваних поставок.
На підставі зазначеного акта перевірки 03 лютого 2015 року відповідачем-2 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000472200, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 8795643,00 грн за основним платежем та 1481836,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000462200, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 5390254,00 грн за основним платежем та 1347564,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Скасовуючи названі акти індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій виходили з того, що господарські операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Київкапіталбуд", Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗКХР", Товариством з обмеженою відповідальністю "Сібол", Товариством з обмеженою відповідальністю "Укргеопроек", Приватним підприємством "Сапсан", Товариством з обмеженою відповідальністю "Южспецатоменергомонтаж", Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Ліон", Товариством з обмеженою відповідальністю "ТНМ-Енерго", Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд-Сервіс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Еталон Укрінвест" підтверджено відповідними первинними документами, відображено в податкових накладних, зареєстрованих належним чином, розрахунки між сторонами доведено, зазначені контрагенти на момент виконання поставок були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість та юридичні особи, господарська мета їх проведення, доцільність і економічний результат підтверджено.
На переконання Верховного Суду, наведені висновки судових інстанцій є передчасними з огляду на таке.
За правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.