ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/12445/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,
представників учасників справи:
позивача - 1 - товариства з обмеженою відповідальністю "БРСМ - Нафта" - Томчишин А.І. адвокат (ордер від 16.09.2020),
позивача - 2 - товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергеоком" - Томчишин А.І. адвокат (ордер від 16.09.2020),
відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" - Здоровець С.В. адвокат (дов. від 09.08.2019),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергеоком"
на рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2020 (головуючий суддя Головіна К.І.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 (головуючий суддя: Корсак В.А., судді: Попікова О.В., Владимиренко С.В.)
у справі № 910/12445/19
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БРСМ - Нафта" (далі - ТОВ "БРСМ - Нафта") та товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергеоком" (далі - ТОВ "Інтергеоком")
до товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" (далі - ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1")
про визнання недостовірною та спростування інформації, зобов`язання вчинити певні дії.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ТОВ "БРСМ - Нафта" (позивач-1) та ТОВ "Інтергеоком" (позивач-2) звернулися до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" (з урахуванням заяви про зміну предмета позову, яка прийнята судом до розгляду) про визнання недостовірною та спростування інформації, зобов`язання вчинити певні дії. Так, позивачі просили суд:
- визнати недостовірною інформацію, поширену у вигляді відеосюжету ІНФОРМАЦІЯ_1 о 19:30 год. ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" в ефірі телеканалу "1+1" у рубриці телевізійної програми "Секретні матеріали" та в мережі Інтернет на сайті відповідача за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 і версії веб сайту: ІНФОРМАЦІЯ_3 російською мовою, а саме: "ІНФОРМАЦІЯ_4" - в частині найменування нафтобази саме як БРСМ; "А ні держава, а ні структура БРСМ не надала ніякої допомоги" - в частині існування структури БРСМ; "Навпаки, компанія БРСМ Нафта пішла війною з постраждалими" - в частині війни БРСМ Нафта з постраждалими; "Київський апеляційний суд учора вже вдруге відмовив у задоволені скарги групі компаній БРСМ Нафта" - в частині існування групи компаній БРСМ-Нафта;
- зобов`язати ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" спростувати вищезазначену недостовірну інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена, шляхом розміщення в ефірі телеканалу " 1+1" у проміжку телевізійного часу з 19:30 год. та не пізніше 22:00 год., протягом десяти днів з моменту набрання законної сили рішення суду в даній справі, за власний рахунок повідомлення, без власних зауважень та коментарів, такого змісту:
"Спростування: ІНФОРМАЦІЯ_1 на телеканалі " 1+1", в рубриці телевізійної програми "Секретні матеріали" було оприлюднено недостовірну інформацію, зокрема: "ІНФОРМАЦІЯ_4" - в частині найменування нафтобази БРСМ; "А ні держава, а ні структура БРСМ не надала ніякої допомоги" - в частині існування структури БРСМ; "Навпаки компанія БРСМ Нафта пішла війною з постраждалими" - в частині війни БРСМ Нафта з постраждалими; "Київський апеляційний суд учора вже вдруге відмовив у задоволені скарги групи компаній БРСМ Нафта" - в частині існування групи компаній БРСМ-Нафта. Дана інформація не відповідає дійсності, нафтобаза у Василькові, на якій відбувся вибух, не є нафтобазою БРСМ, відсутня будь-яка структура БРСМ, відсутня будь-яка група компаній БРСМ Нафта, та сама компанія БРСМ Нафта, яка не має відношення до нафтобази, на якій відбувся вибух, не пішла війною з постраждалими";
- зобов`язати відповідача спростувати вищезазначену недостовірну інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена, шляхом розміщення в мережі Інтернет на сайті https://1plus1.ua повідомлення, без власних зауважень та коментарів, протягом десяти днів з моменту набрання законної сили рішенням суду в даній справі, за власний рахунок, такого змісту:
"Спростування: ІНФОРМАЦІЯ_1, на телеканалі 1+1, в рубриці телевізійної програми "Секретні матеріали" було оприлюднено недостовірну інформацію, зокрема: "ІНФОРМАЦІЯ_4" - в частині найменування нафтобази БРСМ; "А ні держава, а ні структура БРСМ не надала ніякої допомоги" - в частині існування структури БРСМ; "Навпаки, компанія БРСМ Нафта пішла війною з постраждалими" - в частині війни БРСМ Нафта з постраждалими; "Київський апеляційний суд учора вже вдруге відмовив у задоволені скарги групи компаній БРСМ Нафта" - в частині існування групи компаній БРСМ-Нафта. Дана інформація не відповідає дійсності, нафтобаза у Василькові, на якій відбувся вибух, не є нафтобазою БРСМ, відсутня будь-яка структура БРСМ, відсутня будь-яка група компаній БРСМ Нафта, та сама компанія БРСМ Нафта, яка не має відношення до нафтобази, на якій відбувся вибух, не пішла війною з постраждалими";
- зобов`язати відповідача протягом 10-ти днів з моменту набрання законної сили рішенням суду в даній справі за власний рахунок видалити відеосюжет з недостовірною інформацією, що розміщений на сайті https://1plus1.ua за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 та за посиланням російськомовної версії веб-сторінки: ІНФОРМАЦІЯ_3, а також за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5.
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на те, що відповідач у вказаному сюжеті фактично поширив інформацію про те, що нафтобаза у Василькові, на якій відбувся вибух, називається БРСМ, поширив інформацію про структуру та групу компаній БРСМ Нафта та те, що компанія БРСМ Нафта пішла війною з постраждалими внаслідок пожежі. Вказана інформація є неправдивою, такою, що не відповідає дійсності та шкодить діловій репутації позивача-1, найменування якого згадується у цьому сюжеті, а також позивача-2, який здійснює свою діяльність під торговельною маркою "БРСМ Нафта".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.08.2020 зі справи № 910/12445/19, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані з посиланням, зокрема, на те, що: позивачем-1 не доведено суду належними та допустимими доказами сукупності усіх обставин юридичного складу правопорушення, а саме, що поширена відповідачем інформація стосувалася саме конкретно позивача-1 у справі; висвітлена відповідачем у спірному сюжеті інформація не стосується особистих немайнових прав позивача-2, оскільки станом на 08.06.2015 (станом на час пожежі) державна реєстрація позивача-2 не була проведена, а здійснена лише 06.09.2018, до того ж й право реалізації паливно-мастильних матеріалів під торговельною маркою "БРСМ Нафта" набуто цим Товариством через три роки (у 2018 році) після пожежі. Отже, відповідачем-2 не доведено наявності зв`язку між ним та подіями, які відображені у поширеній відповідачем інформації; поширена відповідачем інформація не виходить за межі оціночних суджень, які б вимагали спростування. Така інформація поширена з власними інструментами подачі інформаційного матеріалу відповідачем з певним перебільшенням саме оціночних суджень; позивачі не підтвердили обставин щодо неправдивості поширеної відповідачем інформації.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі (з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги) ТОВ "Інтергеоком" просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на те, що:
- в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції застосував норми права (статтю 277 Цивільного кодексу України, статтю 30 Закону України "Про інформацію") без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених: у постановах Верховного Суду від 20.11.2019 зі справи № 910/7978/18, від 05.12.2019 зі справи № 910/14928/18, від 04.08.2020 зі справи № 903/927/19, у постанові Верховного Суду від 01.02.2018 зі справи № 757/33799/15-ц, у рішенні Верховного Суду України від 17.10.2007 зі справи № 6-495св07, в ухвалі Верховного Суду України від 01.02.2008 зі справи № 6-2236ск08, у постанові Верховного Суду України від 29.11.2017 зі справи № 761/6866/16-ц (пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України);
- існують підстави для відступу від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного Верховним Судом у постановах від 10.07.2018 зі справи № 910/15148/17, від 19.07.2018 зі справи № 910/5117/17, від 29.11.2018 зі справи № 914/2583/17 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України);
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права (статті 32 Конституції України) у подібних правовідносинах щодо видалення будь - якої інформації, незалежно від того, достовірна вона чи ні (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК);
- суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України), у той час як обов`язок дослідження усіх доказів та з`ясування обставин справи передбачений постановою Верховного Суду від 15.10.2019 зі справи № 903/879/18 (щодо застосування статей 236, 237 ГПК України).
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" просило залишити судові рішення попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема, на те, що судами попередніх інстанцій правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
17.03.2021 від ТОВ "Інтергеоком" надійшли письмові пояснення у відповідь на відзив ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" на касаційну скаргу.
Представник ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" брав участь у судовому засіданні 18.03.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду згідно з ухвалою Суду від 17.03.2021.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
ІНФОРМАЦІЯ_1 о 19:30 год в ефірі телеканалу " 1+1", що належить відповідачу (ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1"), у рубриці телевізійної програми "Секретні матеріали" вийшов відеосюжет під назвою "Васильківська трагедія", в якому йдеться про пожежу на нафтобазі у Васильківському районі Київської області.
Указаний сюжет також був розміщений на сайті відповідача (https://1plus1.ua) за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2, у тому числі за адресою російськомовної версії: ІНФОРМАЦІЯ_3, та на ютуб-каналі за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5.
У сюжеті викладена така інформація (мовою оригіналу):
- з 02 хв. 19 секунди: "ІНФОРМАЦІЯ_4";
- з 04 хв. 58 секунди: "А ні держава, а ні структура БРСМ не надала ніякої допомоги";
- з 05 хв. 10 секунди: "Навпаки, компанія БРСМ Нафта пішла війною з постраждалими";
- з 07 хв. 35 секунди: "Київський апеляційний суд учора вже вдруге відмовив у задоволені скарги групі компаній БРСМ Нафта".
За доводами позивачів, оспорювана інформація, наведена у сюжеті програми "Секретні матеріали", що вийшла ІНФОРМАЦІЯ_1 на телеканалі " 1+1", та у подальшому цей сюжет був опублікований на Інтернет-сайті відповідача та ютуб-каналі, не відповідає дійсності, порушує права позивачів. Зокрема, поширеною інформацією позивачі фактично звинувачуються у вчиненні злочинів (у пожежі, завданні людям шкоди та у війні з постраждалими), водночас позивачі ніколи не були власниками чи користувачами (орендарями) нафтобази у Василькові, на якій сталася пожежа, та на вказаній нафтобазі ніколи не розміщувалася торговельна марка "БРСМ-Нафта". Отже, позивачі не мають нікого відношення до даної нафтобази та не перебувають у жодних відносинах з особами, які вважають себе постраждалими внаслідок пожежі на нафтобазі, також позивачі не вчиняли будь-яких дій щодо цих осіб, тому поширена відповідачем інформація не відповідає дійсності та має бути спростована.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову ТОВ "БРСМ - Нафта" (позивач-1) та ТОВ "Інтергеоком" (позивач-2) про визнання недостовірною, спростування інформації, поширеної ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1".
З касаційною скаргою у справі на судові рішення попередніх інстанцій звернулося ТОВ "Інтергеоком" (позивач-2). ТОВ "БРСМ - Нафта" (позивач-1) судові рішення попередніх інстанцій у касаційному порядку не оскаржувало. З цього, зокрема, й виходить суд касаційної інстанції у розгляді касаційної скарги ТОВ "Інтергеоком".
Суд зазначає, що в силу приписів статті 300 ГПК України можливість касаційного провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
У доводах касаційної скарги скаржник посилається, зокрема, на те, що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції застосував норми права (статтю 277 Цивільного кодексу України, статтю 30 Закону України "Про інформацію") без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених: у постановах Верховного Суду від 20.11.2019 зі справи № 910/7978/18, від 05.12.2019 зі справи № 910/14928/18, від 04.08.2020 зі справи № 903/927/19, у постанові Верховного Суду від 01.02.2018 зі справи № 757/33799/15-ц, у рішенні Верховного Суду України від 17.10.2007 зі справи № 6-495св07, в ухвалі Верховного Суду України від 01.02.2008 зі справи № 6-2236ск08, у постанові Верховного Суду України від 29.11.2017 зі справи № 761/6866/16-ц (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).
Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або
4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Суд зазначає, що тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником у касаційній скарзі), покладається на скаржника.
Дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 910/12445/19 (у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України) на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, з огляду на таке.
Так, згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.
При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11(абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18).
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
Так, зокрема, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не врахований висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 910/7978/18, а саме: "Отже, виходячи з вимог приведених вище норм права (прим. статей 227 Цивільного кодексу України, 59, 64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення") відповідач перед поширенням інформації повинен її перевірити і пересвідчись, що вона відповідає дійсності. А відтак і в суді надати докази належного виконання своїх обов`язків щодо опублікування і поширення саме достовірної інформації. Тому посилання відповідача на те, що позивач повинен довести недостовірність поширеної відповідачем інформації, безпідставні".
Статтею 277 Цивільного кодексу України встановлено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша). Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім`ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам (частина друга). Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування (частина четверта). Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (частина сьома).