Постанова
Іменем України
16 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 473/2010/17
Провадження № 51 - 18 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Кишакевича Л.Ю., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Титаренка Ю.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017150190001013 від 28 травня 2017 року, щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вознесенська Миколаївської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого за вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 грудня 2016 року за ст. 185 ч. 3 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, звільненого від відбуття призначеного судом покарання з іспитовим строком 1 рік,
за ст. 309 ч. 1 КК України,
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь в розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - Телечкана Д.В. на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 червня 2020 року ОСОБА_1 виправдано за пред`явленим йому обвинуваченням в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 ч. 1 КК України, за недоведеністю його вини у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
Обраний ОСОБА_1 запобіжний захід обраний у вигляді тримання під вартою скасовано та звільнено його з під варти в залі судового засідання.
Прийнято рішення щодо речових доказів у справі.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він у невстановлений час та місці для власного вживання без мети подальшого збуту незаконно придбав полімерний флакон із особливо небезпечним наркотичним засобом - опієм ацетильованим у невизначеній кількості, який незаконно зберігав у кишені свого одягу. 27 травня 2017 року приблизно о 23-00 год. ОСОБА_1, зберігаючи при собі полімерний флакон із особливо небезпечним наркотичним засобом - опієм ацетильованим та проходячи біля Державної установи "Вознесенська виправна колонія № 72", розташованої за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Київська, 300, а саме біля дев`ятої секції плит лівої частини огорожі дільниці № 2 та посту № 5 вищезазначеної установи, побачив працівників виправної колонії та кинув на землю біля себе вказаний полімерний флакон, який знаходився у фрагменті чоловічої шкарпетки, про що працівники установи повідомили працівників Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївської області. 28 травня 2017 року у період часу з 00.05 год. по 01.20 год. працівниками Вознесенського ВП ГУНП під час огляду земельної ділянки прилеглої до охоронюваної території Державної установи "Вознесенська виправна колонія № 72", розташованої за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Київська, 300, а саме біля дев`ятої секції плит лівої частини огорожі дільниці № 2 та посту № 5, виявлено фрагмент шкарпетки чорного кольору, в якому знаходився пакунок, обмотаний клейкою стрічкою із полімерним флаконом, в якому знаходився особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - ацетильований опій, масою в перерахунку на суху речовину - 0,824 г., який ОСОБА_1 незаконно придбав та зберігав при собі в кишенях одягу для власного вживання без мети збуту.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року апеляційну скаргу прокурора Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області Путія Є.В. залишено без задоволення, а вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 червня 2020 року щодо ОСОБА_1 - залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 ч. 1 КК України, доведена сукупністю зібраних доказів. Зазначає, що апеляційний суд в порушення вимог ст. 419 КПК України не спростував належним чином твердження сторони обвинувачення про наявність достатніх доказів винуватості ОСОБА_1, внаслідок чого неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду сформульовану в постанові від 08 жовтня 2019 року (касаційне провадження № 51 - 8259 км 18, справа № 639/8329/14-к), вважає, що судами належним чином не обґрунтовано чому докази у вказаному кримінальному провадженні визнані недопустимими.
В запереченнях на касаційну скаргу захисник виправданого ОСОБА_1 - адвокат Арделі А.М. зазначає про безпідставність викладених у касаційній скарзі доводів та просить залишити її без задоволення.
Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 ч. 1 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводи свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "in dubio pro reo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах "Ірландія проти Сполученого Королівства", "Яременко проти України", "Нечипорук і Йонкало проти України", "Кобець проти України").
Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.