Постанова
Іменем України
11 березня 2021 року
м. Київ
справа № 236/1409/17
провадження № 51-3798км20
Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Марчука О.П., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Сингаївської А.О.,
захисників (у режимі відеоконференції) Сухиніна А.О.,
Грецького В.Г.,
засудженої (у режимі відеоконференції) ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника Сухиніна А.О. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вироки Краснолиманського міського суду Донецької області від 10 лютого 2020 року та Донецького апеляційного суду від 27 травня 2020 року і засудженої ОСОБА_1 на вирок Донецького апеляційного суду від 27 травня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 220170500000000135, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Жовте Софіївського району Дніпропетровської області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше судиму 31 жовтня 2019 року Слов`янським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст. 369-2, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без конфіскації майна та до штрафу в сумі 12750 грн, який відповідно до ч. 3 ст. 72 КК виконувати самостійно. На підставі ст. 75, 76 КК звільнену від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на неї відповідні обов`язки.
та
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
За вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 10 лютого 2020 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнано винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК, і призначено покарання:
- ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 110 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю2 роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 31 жовтня 2019 року, більш суворим покаранням за цим вироком, остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю2 роки та покладено на неї відповідні обов`язки, передбачені ст. 76 КК;
- ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 110 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього відповідні обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими у вчиненні умисних дій з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вчинені за попередньою змовою групою осіб.
Так, у квітні-травні 2014 року, точної дати не встановлено, у приміщенні БК ім. Горького, розташованого за адресою: Донецька область, м. Лиман, вул. Незалежності, буд. 17, було утворено так звану територіальну виборчу комісію, до складу якої увійшли невстановлені досудовим розслідуванням особи. З указаного періоду часу представниками зазначеної так званої територіальної виборчої комісії здійснювався набір бажаючих для участі у роботі дільничних виборчих комісій, формування їх складу та подальше координація їх діяльності.
На початку травня 2014 року, ОСОБА_1 з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а саме виведення з-під юрисдикції України окремих адміністративно-територіальних одиниць Донецької області, діючи з власних політичних міркувань, дала свою добровільну згоду на надання допомоги представникам так званої територіальної виборчої комісії в організації у підготовці та проведенні так званого "референдуму", спрямованого на створення самостійної держави "Донецька народна республіка".
10 травня 2014 року до ОСОБА_1 зателефонувала невідома жінка, яка представилася головою передвиборчого штабу та повідомила їй, що вона буде головою виборчої комісії у с. Щурове Лиманського району Донецької області. Виборча дільниця в с. Щурове мала розташовуватись у приміщенні кафе "Спокуса", за адресою: Донецька область, Лиманський район, с. Щурове, вул. Соборна (колишня Карла Маркса). Зазначена невідома особа також повідомила, що ОСОБА_1 необхідно прибути о 07:00 до виборчої дільниці у с. Щурове. В цей же день, ОСОБА_1 залучила до участі у проведенні зазначеного референдуму на виборчій дільниці у с. Щурове Лиманського району Донецької області наступних осіб: ОСОБА_2, у якості заступника голови дільничної комісії, ОСОБА_3 у якості секретаря дільничної комісії. ОСОБА_1 запропонувала ОСОБА_2 11 травня 2014 року прийняти участь у так званому народному референдумі, який буде проводитись у кафе "Спокуса" за адресою: Донецька область, Лиманський район, с. Щурове, вул. Соборна (колишня Карла Маркса), щодо визначення державної самостійності "Донецької народної республіки" у якості заступника голови дільничної комісії та повідомила, що вона буду виконувати функції голови. ОСОБА_2, з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а саме виведення з-під юрисдикції України окремих адміністративно-територіальних одиниць Донецької області, діючи з власних політичних міркувань, надав свою добровільну згоду на участь у якості заступника голови вказаної дільничної комісії.
11 травня 2014 року, в період часу з 07:00 до 20:00, ОСОБА_1 на виконання завдань, що були їй поставлені представниками так званої територіальної виборчої комісії, які не встановлені органом досудового розслідування, спільно з ОСОБА_2, який виконував завдання, поставлені йому ОСОБА_1, та іншими особами, в приміщенні кафе "Спокуса" за адресою: Донецька область, Лиманський район, с. Щурове, вул. Соборна (колишня Карла Маркса), діючи умисно, за попередньою змовою, організували роботу виборчої комісії та керували її діяльністю щодо проведення незаконного референдуму.
ОСОБА_1 , виконуючи функції голови дільничної комісії та, отримавши від невстановлених учасників терористичної організації "ДНР" бюлетені для голосування, разом із ОСОБА_2, який виконував функції заступника голови дільничної комісії, організовували, контролювали та координували роботу громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, залучених у якості "членів дільничної виборчої комісії", які за їх вказівкою обладнали в приміщенні кафе "Спокуса" за адресою: Донецька область, Лиманський район, с. Щурове, вул. Соборна (колишня Карла Маркса) місця для голосування; видавали останнім так звані бюлетені для голосування; розподілили між ними обов`язки в частині формування списків громадян, які завершили вказане незаконне голосування та виконували інші організаційні заходи. В подальшому, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та іншими особами, залученими в якості "членів дільничної виборчої комісії", здійснили підрахунок бюлетенів за результатами проведення так званого "референдуму", про що склали та підписали відповідний протокол, який разом із бюлетенями передали невстановленим органом досудового розслідування представникам терористичної організації "ДНР".
Донецьким апеляційним судом вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 скасовано в частині призначеного покарання і постановлено свій вирок від 27 травня 2020 року, яким призначено ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 110 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 31 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 369-2, ч. 1 ст. 209 КК постановлено виконувати самостійно.
ОСОБА_2 призначено за ч. 2 ст.110 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
У решті вирок залишено без зміни.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі захисник Сухинін А.О. порушує питання про скасування вищезазначених судових рішень щодо ОСОБА_2 та просить на підставі ст. 284 КПК кримінальне провадження щодо останнього закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. В обґрунтування своєї касаційної скарги захисник посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення через суворість. Вказує, що вироки судів є незаконними, необґрунтованими, невмотивованими та ухвалені з порушенням вимог статей 370, 373, 374 КПК. Зазначає, що вину його підзахисного не доведено та нічим не підтверджено. Свідки давали суперечливі показання в частині питання, з якого нібито проводився референдум. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК не врахував, що він є особою похилого віку, також судом не взято до уваги досудову доповідь органу пробації та характеризуючи дані про його підзахисного. Крім того зазначає про те, що судові засідання в апеляційному суді 13 та 27 травня 2020 року проведено в порушення вимог ст. 336 КПК, оскільки згоди на проведення відеоконверенції під час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції він не давав, а бажав особисто бути присутнім. Також вказує на те, що було порушено право на захист його підзахисного у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції захищали два захисника, один за дорученням про надання безоплатної правової допомоги, а другий за договором про надання правової допомоги. Крім того зазначає, що ОСОБА_2 не було вручено копії апеляційної скарги прокурора, оскільки в матеріалах провадження відсутнє належне підтвердження факту її вручення.
Засуджена ОСОБА_1 у касаційній скарзі порушує питання про скасування вироку апеляційного суду та просить кримінальне провадження щодо неї закрити на підставі ст. 284 КПК у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення. Вказує, що апеляційним судом неправильне застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК, що потягнуло за собою невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та її особі через суворість. Зазначає, що апеляційним судом при призначенні покарання не взято до уваги її характеризуючи дані про її особу, не в повній мірі враховано стан її здоров`я та ряд хронічних захворювань. Вважає, що у провадженні відсутні будь-які докази на підтвердження її винуватості, а кримінальне правопорушення було нею вчинено під впливом погроз застосування насильства з боку невідомих озброєних осіб. Вказує, що ані судами, ані стороною обвинувачення не було встановлено фактичне місце проведення референдуму. Також зазначає, що в порушення вимог ч. 3 ст. 31 КПК їй не було роз`яснено право на розгляд кримінального провадження судом присяжних.
Позиції учасників судового провадження
Захисники та засуджена ОСОБА_1 підтримали подані касаційні скарги, а прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржені судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, натомість при перегляді судових рішень виходить з фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.