Постанова
Іменем України
16 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 279/6569/13-к
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/4805/282/20
Провадження № 51 - 7 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Кишакевича Л.Ю., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Титаренка Ю.О.,
виправданої ОСОБА_1 в режимі відеоконференції,
її захисника адвоката Бугайова М.В. у режимі
відеоконференції,
розглянув у відкритому судовому засіданні об`єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013060060000138 від 17 січня 2013 року, щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Коростень Житомирської області, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,
за ст. 358 ч. 3 КК України,
за касаційною скаргою заступника керівника Житомирської обласної прокуратури Гребенюк Р.В. на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 03 лютого 2020 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 03 лютого 2020 року ОСОБА_1 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 ч. 3 КК України, та виправдано за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення обвинуваченою.
Ухвалено процесуальні витрати віднести за рахунок держави.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувалася в тому, що вона, обіймаючи посаду медичної сестри наркологічного кабінету Коростенської центральної міської лікарні Житомирської області, у період з 21 вересня 2012 року по 10 січня 2013 року, порушуючи правила, встановлені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 липня 2005 року № 360 "Про затвердження правил виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення, порядку відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів, інструкції про порядок зберігання, обліку та знищення рецептурних бланків та вимог-замовлень", діючи за попередньою змовою зі ОСОБА_2, склала, видала та підписала підписом лікаря ОСОБА_2 за невстановлених слідством обставин рецепти форми № 1 на право придбання підконтрольних отруйних та сильнодіючих лікарських засобів. Діючи умисно в особистих інтересах та інтересах третіх осіб, неодноразово та повторно, у період часу з 21 вересня 2012 року по 10 січня 2013 року з метою використання іншою (третьою) особою видала за підписом лікаря ОСОБА_2 та посвідчила печаткою лікаря ОСОБА_2, а саме заповнила, підписала та проставила відбиток особистої печатки лікаря ОСОБА_2, рецепти форми № 1, які є офіційними документами на право придбання підконтрольних отруйних та сильнодіючих лікарських засобів пацієнтам ОСОБА_3, ОСОБА_4 та
ОСОБА_5 , які не отримували і не могли отримати рецепти, так як відбували покарання у виді позбавлення волі. У подальшому невстановлені слідством особи за виданими ОСОБА_1 рецептами на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у зазначений період часу в аптеках м. Коростеня Житомирської області придбали та використали на власний розсуд сильнодіючі лікарські засоби - таблетки димедролу (дифенгідрамін) та таблетки сонату (зопіклон).
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Анацької М.Г. - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що виправдання ОСОБА_1 є безпідставним. Зазначає про порушення судом першої інстанції принципу змагальності сторін, оскільки, приймаючи рішення про визнання доказів обвинувачення недопустимими, суд першої інстанції в порушення вимог ст. 22 ч. 6 КПК України позбавив сторону обвинувачення можливості довести протилежне, безпосередньо не дослідив всіх письмових доказів, наданих стороною обвинувачення, хоча у вироку посилається на них. Указує на те, що проведення тимчасового доступу є одним із способів збирання (отримання) доказів, в ході якого було вилучено рецепти, які у подальшому визнані речовими доказами, оскільки відповідно до ст. 41 ч. 2 КПК України під час виконання доручень слідчого співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого. Крім того, вважає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки показанням самої ОСОБА_1, яка підтвердила, що саме вона виписувала рецепти, та інформації з установ відбування покарань про те, що в особових справах ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відсутні картки обліку лікарських засобів, отриманих від родичів та інших осіб. Зазначає про те, що суд апеляційної інстанції за відсутності клопотань сторін в порядку ст. 404 ч. 3 КПК України самостійно дослідив ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 03 квітня 2013 року та зазначив, що ухвала слідчого судді є процесуальною підставою для отримання доказів, а не самим доказом.
Заперечень на касаційну скаргу прокурора від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу обґрунтованою і просив її задовольнити.
Виправдана ОСОБА_1 та її захисник - адвокат Бугайов М.В. у судовому засіданні зазначили про необґрунтованість касаційної скарги прокурора і просили залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доводи касаційної скарги про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є обґрунтованими.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як встановлено у ст. 374 ч. 3 п. 1 КПК України, у разі визнання особи виправданою в мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Принцип безпосередності дослідження показань, речей і документів є однією із загальних засад кримінального провадження. Зміст цього принципу розкрито в
ст. 23 КПК України, згідно з якою суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. Сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.
Суд оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ст. 94 ч. 1 КПК України).