Постанова
Іменем України
11 березня 2021 року
м. Київ
справа 757/31612/19-ц
провадження № 61-23272 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ;
представник заявника - ОСОБА_2 ;
заінтересована особа - Печерський районний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1, заінтересована особа - Печерський районний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Заява мотивована тим, що пропри те, що його прийнято до громадянства у 2015 році, він має міцний та ефективний зв`язок з Україною багато років поспіль.
26 липня 2017 року Президентом України Порошенко П. О. видано Указ № 196/2017, яким постановлено вважати ОСОБА_1 таким, що втратив громадянство України.
Зазначав, що 12 лютого 2018 року невстановлені особи із застосуванням сили протиправно викрали його з території України, а органами прикордонної служби України йому заборонено в`їзд на територію України до 2021 року.
28 травня 2019 року Президентом України Зеленським В. О. видано Указ № 329/2019, яким виключено положення про втрату заявником громадянства на підставі Указу № 196/2017 від 26 липня 2017 року.
Після скасування Указу Президента від 26 липня 2017 року № 196/2017 він одразу повернувся на постійне місце проживання до України.
Вказував, що систематично через судові органи домагався відновлення права на перебування в Україні. Посилався на те, що у майбутньому у нього може з`явитись необхідність влаштування на посаду державної служби, кваліфікаційними вимогами до якої є проживання на території України більше 5 років.
У зв`язку із викладеним, просив встановити факт безперервного на законних підставах його проживання на території України з 23 лютого 2014 року по 06 червня 2019 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2019 року у складі судді Вовка С. В. заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт безперервного на законних підставах проживання ОСОБА_1 на території України з 23 лютого 2014 року по 06 червня 2019 року.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявником доведено належними та допустимими доказами факт перебування його на території України в період з 23 лютого 2014 року по 06 червня 2019 року. Враховуючи те, що Указом Президента України від 28 травня 2019 року № 329/2019 виключено із Указу Президента України від 26 липня 2017 року № 196/2017 положення щодо втрати ОСОБА_1 громадянства України, то суд зарахував до загального строку перебування заявника на території України проміжок часу між наведеними Указами.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області задоволено. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без задоволення. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивовано тим, що заявник лише у травні 2015 року був прийнятий до громадянства України та проживав на території України до 12 лютого 2018 року. В період з 12 лютого 2018 року по 28 травня 2019 року заявник на території України не проживав у зв`язку з ухваленням начальником відділу Мостиського прикордонного загону Львівської області постанови про заборону в`їзду в Україну. Законність вказаної постанови підтверджена ухваленими у справі судовими рішеннями, в тому числі і постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року. Надані заявником докази: заяви свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, та ОСОБА_7, не можуть бути визнанні допустимими доказами в розумінні статей 77, 78 ЦПК України, оскільки зазначені свідки належним чином не були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, дані пояснення містяться в копіях, не посвідчені судом.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2018 року № 732 "Про реорганізацію територіальних органів Державної міграційної служби" утворено Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області як юридичну особу публічного права, реорганізувавши шляхом злиття Управління Державної міграційної служби у Київській області та Головне управління Державної міграційної служби у м. Києві, а тому вимоги щодо розгляду вказаної справи за участю його структурного підрозділу порушують його права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 757/31612/19-ц з Печерського районного суду м. Києва.
У березні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 січня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом не було взято до уваги клопотання представника заявника від 27 листопада 2019 року про відкладення розгляду справи на іншу дату, чим порушено його право на доступ до правосуддя.
Зазначав, що правосуб`єктність Печерського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області підтверджується тим, що зазначений відділ неодноразово приймав участь у судових справах як відповідач. Вважав, що суд мав задовольнити його клопотання про закриття апеляційного провадження, оскільки права Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області рішенням суду першої інстанції не порушені.
У своїй заяві ОСОБА_1 просив суд встановити факт, який породжує юридичні наслідки, від яких залежить можливість забезпечення реалізації ним конституційного права на працю. При цьому чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення таких фактів, а також їх встановлення не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційні скарги
У березні 2020 року Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим. Відтак, підстав для скасування оскаржуваного судового рішення апеляційного суду немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Указом Президента України від 30 травня 2015 року № 301/2015 ОСОБА_1, 1967 року народження, уродженця Грузії прийнято до громадянства України, як особу, яка становить державний інтерес для України (а.с. 15).
07 липня 2016 року заявник отримав паспорт громадянина України (а.с.17).
26 липня 2017 року Указом Президента України № 196/2017 ОСОБА_1 визнано таким, що втратив громадянство України (а.с. 19).
28 травня 2019 року Указом Президента України № 329/2019 внесено зміни до Указу Президента України № 196/2017 та виключено положення щодо втрати ОСОБА_1 громадянства України (а.с. 21).
У період з 12 лютого 2018 року по 28 травня 2019 року заявник на території України не проживав у зв`язку з ухваленням начальником відділу Мостиського прикордонного загону Львівської області постанови про заборону в`їзду в Україну.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
У статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.