Постанова
Іменем України
12 березня 2021 року
м. Київ
справа № 761/20924/17
провадження № 61-18373св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство "Європейський газовий банк", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 травня 2019 року в складі судді Савицького О. А. та постанову Київського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року в складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Семенюк Т. А.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" (далі -
АТ "ЄВРОГАЗБАНК"), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) про визнання договору недійсним.
Позов мотивований тим, що він є вкладником АТ "ЄВРОГАЗБАНК". Постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2014 року № 424
АТ "ЄВРОГАЗБАНК" віднесено до категорії неплатоспроможних. 16 липня
2014 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 57 про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "ЄВРОГАЗБАНК" з 17 липня
2014 року по 17 жовтня 2014 року та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію
в АТ "ЄВРОГАЗБАНК". У подальшому строк тимчасової адміністрації продовжено до 17 листопада 2014 року включно та продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду. Постановою Правління Національного банку України від 17 листопада 2014 року № 725 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "ЄВРОГАЗБАНК" та рішенням виконавчої дирекції Фонду від
18 листопада 2014 року № 121 "Про початок процедури ліквідації
АТ "ЄВРОГАЗБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" відкликано банківську ліцензію АТ "ЄВРОГАЗБАНК", розпочато процедуру ліквідації банку строком на один рік з 18 листопада 2014 року по
17 листопада 2015 року, яка у подальшому продовжена до 17 листопада
2017 року включно. 11 грудня 2014 року він звернувся до уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ "ЄВРОГАЗБАНК" із заявою про пред`явлення кредиторських вимог за вкладами у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, у розмірі 1 609 859,91 грн. Рішенням від 26 лютого 2015 року його кредиторська вимога у розмірі 1 609 859,91 грн акцептована та віднесена до четвертої черги задоволення вимог кредиторів. У період дії тимчасової адміністрації в АТ "ЄВРОГАЗБАНК" Фонд надав банку цільову позику для забезпечення виплат вкладникам банку, сума якої становить 1,2 млрд грн. Укладення договору цільової позики суперечить нормам чинного законодавства України - частині другій статті 3, абзацу другого частини третьої статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", так як надавши цільову позику неплатоспроможному банку, Фонд фактично звільнив себе від зобов`язання виплатити відшкодування коштів за вкладами вкладників банку за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку, виконання якого Фондом гарантується відповідно до вимог статті 26 Закону, оскільки Фонд не відшкодував зазначені вклади за рахунок власних коштів,
а передав ці кошти за договором цільової позики у власність неплатоспроможного банку. Внаслідок цього банк став боржником Фонду на суму позики та процентів, нарахованих за користування позикою, а Фонд отримав переважне право перед вкладниками задовольнити свої вимоги за договором цільової позики у третю чергу за рахунок коштів, одержаних
в результаті реалізації майна банку. Вказаними діями Фонду порушуються його права, так як його вимоги включені до четвертої черги задоволення вимог кредиторів.
Посилаючись на вказані обставини, з урахуванням зміни предмету позову просив суд визнати недійсним договір цільової позики від 22 вересня 2014 року № 14, укладений між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та
АТ "Європейський газовий банк".
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з безпідставності позовних вимог.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що правових підстав для визнання недійсним оспорюваного договору цільової позики з підстав, зазначених позивачем, не встановлено. Суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи, оцінив надані сторонами докази, правильно застосував норми матеріального права, а допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права не призвели до неправильного вирішення справи.
Аргументи учасників справи
У жовтні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій проігнорували наявність підстав для визнання недійсним договору цільової позики. Надавши цільову позику неплатоспроможному АТ "ЄВРОГАЗБАНК" на умовах, визначених у договорі, Фонд всупереч визначеній меті його діяльності фактично звільнив себе від зобов`язання виплатити відшкодування коштів за вкладами вкладників банку за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку, виконання якого Фондом гарантується відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VІ. Адже Фонд не відшкодував вказані вклади за рахунок власних коштів, а передав ці кошти за договором цільової позики
у власність неплатоспроможному Банку для здійснення виплат вкладникам. Внаслідок цього АТ "ЄВРОГАЗБАНК" став боржником Фонду на суму позики та процентів, нарахованих за користування позикою. Крім того, договором цільової позики передбачено сплату АТ "ЄВРОГАЗБАНК" процентів за користування цільовою позикою у розмірі не нижчому облікової ставки НБУ, що є порушенням норм абзацу 2 частини третьої статті 3 Закону № 4452-VІ, адже таким чином Фонд отримує прибуток від надання цільової позики АТ "ЄВРОГАЗБАНК". Суди попередніх інстанцій обмежились лише формальним висновком, що договір цільової позики був укладений у межах повноважень, наданих Фонду відповідно до приписів статті 36 Закону № 4452-VІ. Суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову за наявності підстав для визнання недійсним договору цільової позики, не застосувавши норми частини другої статті 3, абзацу 2 частини третьої статті 3 Закону № 4452-VІ, статей 4, 10, частини першої статті 203, частин 1, 3 статті 215 ЦК України, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, а апеляційний суд у порушення приписів пункту 2 частини першої статті 374, частини першої статті 376 ЦПК України залишив незаконне рішення суду першої інстанції без змін. Суди проігнорували той факт, що внаслідок незаконного надання банку цільової позики Фонд отримав переважне право перед вкладниками АТ "ЄВРОГАЗБАНК", вимоги яких задовольняються у 4-у та 7-у черги. Висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності порушення прав позивача укладенням договору цільової позики є абсолютно необґрунтовані та зроблені без належного з`ясування обставин справи.
У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив Фонду, в якому зазначено, що договір цільової позики був укладений на виконання вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та з метою проведення виплат фізичним особам, включаючи позивача, в межах 200 тис. грн, у зв`язку з чим доводи позивача, що цей договір порушує його права не відповідають дійсності та є необґрунтованими, тому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що ОСОБА_1 є вкладником АТ "ЄВРОГАЗБАНК".
Постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2014 року
№ 424 АТ АТ "ЄВРОГАЗБАНК" віднесено до категорії неплатоспроможних.
16 липня 2014 року виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 57 про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "ЄВРОГАЗБАНК" з 17 липня
2014 року по 17 жовтня 2014 року та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в АТ "ЄВРОГАЗБАНК".
13 жовтня 2014 року рішенням № 111 виконавчої дирекції Фонду строк тимчасової адміністрації продовжено до 17 листопада 2014 року включно та продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в АТ "ЄВРОГАЗБАНК".
Постановою Правління Національного банку України від 17 листопада 2014 року № 725 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "ЄВРОГАЗБАНК" та рішенням виконавчої дирекції Фонду від 18 листопада 2014 року № 121 "Про початок процедури ліквідації АТ "ЄВРОГАЗБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" відкликано банківську ліцензію