Постанова
Іменем України
11 березня 2021 року
м. Київ
справа № 367/3235/18
провадження № 61-11593св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради, виконавчий комітет Ірпінської міської ради,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 листопада 2018 року у складі судді Карабаза Н. Ф. та постанову Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Савченка С. І., Верланова С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просив:
- визнати протиправними дії Служби у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області щодо розгляду його заяв від 30 січня 2018 року та від 05 лютого 2018 року, скасувати відповіді від 09 лютого 2018 року № 191 та від 26 лютого 2018 року № 251;
- визнати протиправними і скасувати протокол та рішення комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 02 квітня 2018 року щодо розгляду його заяви від 30 січня 2018 року;
- зобов`язати Службу у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області повторно розглянути на засіданні комісії з питань захисту прав дитини його заяву від 30 січня 2018 року невідкладно, але не пізніше 10 днів з дня набрання законної сили судовим рішенням в цій справі з врахуванням інтересів малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідачка, яка є колишньою дружиною, створює йому перешкоди у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
30 січня 2018 року він звернувся до виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області з заявою до ОСОБА_2, в якій просив усунути перешкоди у спілкуванні з сином ОСОБА_3 .
На засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області 05 лютого 2018 року подав заяву з проханням невідкладно розглянути його заяву від 30 січня 2018 року, однак відповідне рішення за наслідками розгляду його заяв прийнято лише 02 квітня 2018 року та оформлене протоколом.
Вважає протокол засідання комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 02 квітня 2018 року незаконним, оскільки засідання проведене за участі лише восьми повноважних членів, що становить менше 2/3 від загального складу комісії, при цьому, не всі члени комісії мали право голосу.
Враховуючи наведене, просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 28 листопада 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції виходив із того, що оскаржувані відповіді Служби у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області є дорадчими документами та не тягнуть за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у батьків та визначення способів їх участі у вихованні дитини. Правові наслідки для батьків виникають виключно у результаті прийняття рішення судом.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 листопада
2018 року скасовано в частині стягнення судового збору з ОСОБА_1 .
В іншій частині рішення Ірпінського міського суду Київської області
від 28 листопада 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням місцевого суду як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, та зазначив, що оскаржуваний висновок комісії не є самостійним способом захисту, не є обов`язковим для суду, оцінюється судом як один із доказів та не є актом індивідуальної дії, який може бути визнаний неправомірним або скасований судом, вказаний протокол не порушує прав і законних інтересів позивача.
З огляду на те, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 14 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір", апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції рішення в частині стягнення судового збору з ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
06 серпня 2020 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 496/4271/16-а, від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16, від 21 червня 2018 року у справі № 800/271/17, постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2018 року у справі № 716/1475/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
ОСОБА_2 через свого представника Чорного Є. О. подала відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, які ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Суди надали правову оцінку обставинам справи й наданими сторонами доказам та, враховуючи зміст оскаржуваних документів та їх правову природу, обґрунтовано зробили висновок про відсутність порушення прав малолітньої дитини та позивача діями відповідачів.
У відповіді на відзив ОСОБА_1 просить відзив, підписаний адвокатом Чорним Є. О., повернути останньому з огляду на втрату чинності укладеного між ним та ОСОБА_2 договору про надання правової допомоги.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2020 року відкритокасаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Ірпінського міського суду Київської області справу № 367/3235/18 за позовом ОСОБА_1 до Служби у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради, виконавчого комітету Ірпінської міської ради, третя особа - ОСОБА_2, про визнання протиправними дій, скасування відповідей, визнання протиправними та скасування проколу та рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
Касаційне провадження відкрито з підстав посилання заявника на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 496/4271/16-а, від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16, від 21 червня 2018 року у справі № 800/271/17, постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2018 року у справі № 716/1475/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Фактичні обставини справи
Суди встановили, щорішенням Макарівського районного суду Київської області від 18 січня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 05 квітня 2017 року, зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також зобов`язано ОСОБА_2 завчасно повідомляти належним чином ОСОБА_1 про зміну місця проживання або перебування сина ОСОБА_3 у дні відвідувань його ОСОБА_3 . Встановлено час та дні для зустрічей батька з сином із 09-00 години суботи до 19-00 години неділі у перший та третій тиждень місяця за місцем проживання ОСОБА_1 без присутності ОСОБА_2
30 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Служби у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області з заявою, в якій зазначав, що позбавлений можливості спілкуватися з сином з огляду на перешкоди з боку ОСОБА_2
05 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся з заявою, в якій просив розглянути подану ним 30 січня 2018 року заяву невідкладно, але не пізніше 10 днів з дня її подання.
У відповіді від 09 лютого 2018 року за підписом начальника Терещенко А. І. служба у справах дітей та сім`ї повідомила заявника про те, що не здійснює контроль за виконанням судових рішень та рекомендувала йому звернутися до органів досудового розслідування або з позовом до суду.
26 лютого 2018 року на заяву ОСОБА_1 від 05 лютого 2018 року щодо створення матір`ю штучних перешкод у спілкуванні з дитиною, начальник служби у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області повідомила, що 21 лютого 2018 року спеціалісти відвідали малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем його проживання та склали відповідний акт, згідно з яким матір`ю дитини ОСОБА_2 створені належні умови для проживання, навчання та розвитку дитини. Крім того матері рекомендовано звернутися до незалежного психолога щодо проведення відповідної роботи, як з дитиною, так і з матір`ю та батьком малолітнього.
Згідно з витягом з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 02 квітня 2018 року ОСОБА_1 рекомендовано звернутися з заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання рішення Макарівського районного суду Київської області до відділу державної виконавчої служби.
Позиція Верховного Суду
Правове регулювання спірних відносин
Правовий статус органів опіки та піклування, їх завдання та функції визначено, зокрема, главою 6 ЦК України, главою 19 СК України, Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року за №866 (далі - Порядок № 866).
За приписами пункту 3 Порядку № 866 органами опіки та піклування є виконавчі органи сільських рад, які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей.
Повноваження опікунської ради визначені дорадчою функцією, а рішення опікунської ради як колегіального консультативно-дорадчого органу, не є нормативно-правовим актом або правовим актом індивідуальної дії та має не обов`язковий характер.